8. Охорона і використання земель

Охорона земель – це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилучен­ню земель сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Охорона земель передбачає: обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування; захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та ча­гарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб; захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочуван­ня, вторинного засолення, переосушення, ущільнення, забруд­нення відходами виробництва, хімічними та радіоактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техно­генних процесів; збереження природних водно-болотних угідь; запобігання погіршенню естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів; консервацію деградованих і малопродуктивних сільсько­господарських угідь.

Об'єктом особливої охорони є ґрунти земельних ділянок. Власники земельних ділянок та землекористувачі не мають права знімати та переносити ґрунтовий покрив земельних ділянок без спеціального дозволу органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною зе­мель.

Для ефективного управління землями здійснюються земле­устрій, контроль за використанням та охороною земель, моні­торинг земель, ведеться державний земельний кадастр.

Землеустрій – це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністратив­но-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Мета землеустрою полягає в за­безпеченні раціонального використання та охорони земель, створенні сприятливого екологічного середовища та поліпшен­ні природних ландшафтів.

Контроль за використанням та охороною земель регулює додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. Розрізняють державний, самоврядний та громадський кон­троль.

Державний контроль за використанням та охороною зе­мель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів та спеціально уповноваже­ними органами з питань екології та природних ресурсів.

Самоврядний контроль за використанням та охороною зе­мель здійснюється сільськими, селищними, міськими, район­ними та обласними радами.

Громадський контроль за використанням та охороною зе­мель здійснюється громадськими інспекторами, які признача­ються відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі положення, затвердженого центральним ор­ганом виконавчої влади по земельних ресурсах.

Моніторинг земель – це система спостереження за станом земель для своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. У системі моніто­рингу земель проводиться збирання, опрацювання, передаван­ня, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогно­зування їх змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання нега­тивних змін стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки. Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля.

Державний земельний кадастр – це єдина державна сис­тема земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукуп­ність відомостей і документів про місце розташування та пра­вовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Державний земельний кадастр є основою для ведення ка­дастрів інших природних ресурсів. Він покликаний інформу­вати органи державної влади та органи місцевого самовряду­вання, зацікавлені підприємства, установи і організації, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, еко­номічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.