5. Оренда землі

Однією з правових форм використання земель, пошире­них у світі, є оренда. Відносини щодо оренди землі в Україні регулюються нормами різних нормативно-правових актів, основними з яких є Земельний кодекс і Закон України «Про оренду землі» від 2 жовтня 2003 р.

Право оренди земельної ділянки – це засноване на дого­ворі строкове платне володіння і користування земельною ді­лянкою, необхідною орендареві для провадження підприємни­цької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам Ук­раїни, іноземним громадянам і особам без громадянства, іно­земним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і ор­ганізаціям, а також іноземним державам.

Оренда земельної ділянки може бути: короткостроковою – не більше 5 років; довгостроковою – не більше 50 років.

Основні ознаки договору оренди: визначення терміну на який передається земля в оренду; оплатність за договором (орендна плата може встановлюватися у таких формах: грошовій; натуральній та відробітковій); визначення цільового характеру зе­мельної ділянки; самостійна господарська діяльність орендаря, яка виражена в забороні орендодавцю втручатися в діяльність орендаря, якщо він не порушує умов договору.

Об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або дер­жавній власності. Об'єктами оренди можуть бути земельні ділянки разом із насадженнями, будівлями, спорудами, во­доймами, що розміщені на них, якщо це передбачено дого­вором оренди.

Відносини щодо оренди землі оформляються договором, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орен­дареві земельну ділянку у володіння і користуватися на певний термін, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земель­ного законодавства.

Сторонами договору оренди є орендодавець і орендар.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі та посвідчується нота­ріально. Умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України.

Закон визначає перелік істотних умов договору оренди земельної ділянки, відсутність однієї з яких може бути підставою для відмови у державній реєстрації цього догово­ру або для визнання його недійсним, ними є:

1. об'єкт оренди (місце розташування та розмір земель­ної ділянки);

2. термін дії договору оренди;

3. орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, термінів, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

4. цільове призначення та умови використання земель­ної ділянки, яка передається в оренду;

5. умови збереження стану об'єкта оренди;

6. умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

7. існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

8)сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

9) відповідальність сторін.

За згодою сторін у договорі оренди земельної ділянки можуть бути зазначені й інші умови, наприклад, якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін. Порядок укладення договору оренди земельної ділянки визначається законом. Договір оренди земельної ділянки набуває чинності після досягнення домовленості з усіх суттєвих умов, підписання його сторонами і державної реєстрації.