
- •Лабораторна робота № 2 Вивчення архітектури та принципів функціонування системи базових станцій (bss)
- •2. Методичні вказівки з організації самостійної роботи студентів.
- •3. Система базових станцій
- •6.1. Архітектура системи gsm
- •6.1.1. Функціональний поділ системи gsm
- •6.1.1.1. Ансамбль базових станцій
- •6.1.1.2. Комутаційно-мережна частина
- •6.1.1.3. Рухомі станції
- •6.1.1.4. Комплект експлуатації та обслуговування
- •6.1.1.5. Стикування системи gsm із зовнішнім світом
- •6.4. Ансамбль базових станцій
- •6.4.1. Архітектура ансамблю базових станцій
- •6.4.2. Базова станція bts
- •6.4.2.2. Електричні параметри базових станцій
- •6.4.3. Блок керування базовими станціями
- •6.4.4. Модуль транскодера
- •6.4.5. Функції ансамблю базових станцій
- •8.3. Базова станція
- •8.3.1. Багатопроменеве поширення радіохвиль та методи боротьби з ним
- •8.3.2. Функції базової станції
- •8.3.2.1. Канальне кодування та перемішування
- •8.3.2.2. Шифрування
- •8.3.2.3. Форматування пакетів
- •8.3.2.4. Гаусівська маніпуляція з мінімальним зсувом
- •8.3.2.5. Рознесений прийом
- •8.3.2.6. Стрибки по частоті
- •8.3.2.7. Обробка часового випередження
- •8.3.2.8. Перервна передача
- •8.3.2.9. Вирівнювання
- •8.3.3. Архітектура базової станції
- •8.1.5. Нумерація в bss
- •8.1.6. Мережеві компоненти системи базової станції та зв'язок між ними
- •7. Системи стільникового зв’язку і принципи їх функціонування
- •7.1. Організація радіоканалів
- •7.1.1. Смуга частот
- •7.1.1.1. Система gsм900
- •7.1.1.2. Система dcs1800
- •7.1.1.3. Система е-gsm
- •7.1.1.4. Система pcs1900
- •7.1.2.1. Частотно-часові інтервали
- •7.1.2.2. Імпульсна передача
- •7.1.2.3. Типи пакетів
- •7.1.2.4. Цикли вищого рівня
- •7.1.3. Логічні канали
- •7.1.3.1. Типи логічних каналів
- •7.1.3.2. Розташування логічних каналів в фізичних каналах
- •8.2. Радіоінтерфейс
- •8.2.1. Частотний план стандарту gsm
- •8.2.2. Типи каналів в gsm
- •8.2.2.1. Канали управління
- •8.2.2.2. Канали інформаційних потоків (розмовні канали)
- •8.2.3. Структура радіоінтерфейсу
- •8.5. Транскодер
- •7.2.2. Ефективне використання радіозасобів
- •7.2.2.1. Скакання по частотах
- •7.2.2.2. Керування потужністю
- •7.2.2.3. Передача з випередженням
- •7.2.2.4. Передача з перериванням
- •8.4. Контролер базових станцій
- •8.4.1. Архітектура контролера базових станцій
- •1. Архітектура системи gsm
8.1.5. Нумерація в bss
Поділ мережі на зони, кластери і комірки передбачає їх нумерацію. Нумерація в системі базової станції дозволяє однозначно визначити місцеположення мобільної станції в мережі, забезпечити її обслуговування і необхідну якість зв'язку.
Рис.8.5 Побудова кластера 3/9 над існуючим кластером 4/12
Таблиця 8.1. Залежність ємності мережі від розподілу частотних каналів
Доступні частоти |
||||
Підкомірки |
48 |
36 |
24 |
36 |
Надкомірки |
|
12 |
24 |
12 |
Ємність мережі |
48 |
36 + 12 • (4/3) = 52 |
24 + 24 • (4/3) - 56 |
12 + 36 • (4/3) = 60 |
1. CGI (Cell Global Identity) - глобальний ідентифікаційний номер комірки має вигляд:
CGI=MCC-NMC-LAC-CI,
де MCC (Mobile Country Code) - мобільний код країни, містить 3 цифри;
MNC (Mobile Network Code) - мобільний код мережі,містить 1-3 цифри;
LAC (Location Area Code) - код локальної території, містить до 16 біт;
СІ (Cell Identification) - ідентифікаційний номер комірки, містить до 16 біт.
Глобальний ідентифікаційний номер комірки (CGI) ідентифікує комірку в мережі GSM. Це означає, що в мережі GSM не може бути дві комірки з однаковим номером CGI. Номер можна розділити на дві частини:
- комбінація MCC-NMC-LAC утворює так званий ідентифікаційний номер локальної території (Location Area Identity - LAI). Запис про цей номер міститься в MSC/VLR (мережевий компонент системи комутації). Для того, щоб розшукати мобільну станцію, не потрібно передавати пошуковий сигнал від всіх базових станцій мережі GSM. При переміщенні мобільної станції з однієї локальної території в іншу, вона надсилає до MSC/VLR запит на оновлення інформації про місцезнаходження. Тому при пошуку мобільної станції пошукові сигнали будуть передаватись лише в межах однієї локальної території (LA).
- ідентифікаційний номер комірки (СІ) призначається кожній комірці і є унікальним в межах локальної території (LA).
2. BSIC (Base Station Identity Code) - ідентифікаційний код базової станції складається з двох частин:
BSIC=NCC+BCC,
де NCC (National Colour Code) - національний кольоровий код, нумерується від 0 до 7;
ВСС (Base Station Colour Code) - кольоровий код базової станції, нумерується від 0 до 7.
Ідентифікаційний код базової станції (BSIC) використовується для того, щоб розрізнити комірки, які працюють на однаковій частоті і належать різним кластерам. Крім того, цей номер може використовуватись для того, щоб розрізнити комірки, що належать різним операторам і перебувають на кордоні двох країн.
Для того, щоб розрізнити операторів в суміжних PLMN (рис. 8.6), кожному оператору в країні присвоюється певне значення NCC.
Коміркам, які перебувають поблизу державних кордонів, присвоюються різні значення NCC. Припустимо, мобільна станція перебуває в активному режимі і використовує розмовний канал на несучій частоті f4 в країні В. Мобільна станція вимірює сусідні частоти, в даному випадку частоти f1, f12 і f14.
В країні С частота f1 використовується в комірці, яка розміщена занадто близько до комірки з тією ж частотою в країні В. Як наслідок, при спробі мобільної станції виміряти частоту f1, вона може прийняти неправильний сигнал. Проте вона виявить, що NCC є неправильний і результат вимірювання буде забракований. В даному випадку MS не буде встановлювати виклик в іншій країні, а отже не будуть займатись додаткові сигналізаційні канали, що вигідно для оператора, і абонент збереже свої гроші. Цей метод також може використовуватись і всередині країни, щоб запобігти сигналізації і перемиканням між різними MSC. Дозвіл встановлення виклику в сусідніх країнах визначається оператором для кожної комірки індивідуально шляхом введення відповідної команди в BSC.
Рис.8.6 Кольоровий код PLMN (NCC)
Кольоровий код базової станції (ВСС) використовується як захист від спільноканальних інтерференційних завад. З цією метою однаковий ВСС присвоюється всім коміркам в заданому кластері. Таким чином забезпечується максимальне рознесення ВСС.
Припустимо мобільна станція працює на частоті f6 (рис. 8.7) і проводить вимірювання в сусідніх комірках. Проте частота f15x, присвоєна комірці з іншого кластера, яка занадто близько розміщена до сусідньої комірки з частотою f15y. В деяких звітах про результати вимірювань мобільна станція включить вимірювання f15x замість f15y. Єдиною різницею буде лише те, що для f15y номер ВСС=2, а для f15x BCC=3. Найкращий з сигналів, незалежно від ВСС буде пересилатись до контролера базових станцій, і лише там алгоритм локалізації відфільтрує комірки з неправильним ВСС. В даному випадку f15x з ВСС=3 буде виключена з подальшого розгляду.