
- •1.Державне право зарубіжних країн як наука і навчальна дисципліна
- •2.Структура
- •3. Конституційно-правові норми ,институти
- •4.Джерела
- •5. Конституція як джерело
- •6. Закони
- •7. Акти органів конституційного контролю (нагляду) і судові прецеденти як джерела державного права.
- •8.Конституційні звичаї
- •9. Договори як джерела
- •10. Основні риси і особливості післявоєнних конституцій зарубіжних країн (Франція, фрн, Японія
- •11. Форма конституції
- •12.Структура Конституцій
- •13. Підготовка, прийняття, зміна і скасування конституції
- •14. Прийняття конституції представницькими органами
- •15. Прийняття конституції виборчим корпусом
- •16.Класифікація Конституцій
- •17. Права людини і права громадянина
- •18.Рівність прав, свобод і обов'язків
- •19. Історичний розвиток прав і свобод
- •20. Гарантії прав і свобод
- •21. Поняття громадянства
- •22. Набуття громадянства
- •23. Припинення громадянства
- •24. Особисті (громадянські) права, свободи та обов'язки
- •25. Політичні права, свободи і обов'язки.
- •26. Економічні, соціальні и культурні права, свободи і обов'язки.
- •28. Поняття політичних партій, їх сутність, організація та функції
- •29. Основні види політичних партій в зарубіжних країнах.
- •30. Організаційна структура політичних партій.
- •31. Партійні системи
- •32. Форма правління в зарубіжних країнах
- •35.Форма державного (територіально-політичного) пристрої
- •36. Унітарна держава
- •37. Федеративна держава
- •41.0Знаки і види демократичного режиму.
- •42. Парламентський і міністеріальний державні режими
- •43. Поняття і принципи виборчого права. Активне і пасивне виборче право. Виборчі цензи.
- •45. Поняття виборчої системи. Мажоритарна і пропорціональна виборчі
- •47. Виникнення и розвиток парламенту. Парламент и парламентаризм.
- •48. Структура парламенту і організація його палат. Загальна характеристика верхніх палат в двопалатних парламентах.
- •49. Посадові особи палат парламенту і їх правове становище.
- •50. Компетенція парламентів і способи її закріплення.
- •51. Правове положення комітетів парламенту.
- •52. Статус парламентаря. Юридична природа депутатського мандата. Парламентський імунітет, індемнітет.
- •53.Законодавчий процес і його стадії.
- •54. Контроль парламентів за діяльністю урядів у парламентарних країнах.
- •55. Голова держави: поняття, основні ознаки і види. Місце голови держави в системі вищих органів державної влади.
- •56. Монарх. Правове положення монарху. Порядок успадкування престолу.
- •57. Президент. Правове положення президенту.
- •58. Способи обрання президента. Переобрання президента.
- •59. Повноваження, обов'язки і відповідальність президента.
- •60. Місце уряду у системі вищих органів влади.
- •61. Види урядів.
- •62. Состав урядів.
- •63. Порядок формування урядів і йото залежність від форми правління.
- •64. Повноваження урядів.
- •65. Інститут конституційного контролю /нагляду/ в зарубіжних країнах.
- •92. Федеральний уряд і канцлер Німеччини.
- •93.Нету
- •95. Політична система Японії.
- •96. Конституція Японії 1947 p.
- •98. Парламент Японії, його структура. Способи прийняття законів.
98. Парламент Японії, його структура. Способи прийняття законів.
Парла́мент Япо́нії — єдиний двопалатний законодавчий орган держави Японія. Найвищий орган державної влади в країні. Організація, структура, права і обов'язки Парламенту визначаються чинною Конституцією Японії та Законом про Парламент 1947 року. Складається з Палати представників і Палати радників. Заснований 3 травня 1947 року[1] у зв'язку з набуттям чинності нової Конституції Японії. Замінив собою попередній найстаріший законодавчий орган в Азії — Імперський Парламент Японії, заснований 1889 року. Засідання Парламенту проходять у токійському Будинку Парламенту Японії.
Структура
Зала засідань Палати представників.
Детальніше: Двопалатний парламент, Палата представників Японії та Палата радників Японії
Парламент Японії є двопалатним законодавчим органом. Він складається з нижньої Палати представників та верхньої Палати радників. Двопалатна система була запозичена японцями у європейських конституційних монархій 19 століття і була втілена в Імперському Парламенті Японії 1890—1947 років. Він складався з нижньої Палати представників та верхньої Палати перів. Після поразки Японії у Другій світовій війні, американська окупаційна влада планувала впровадити в країні однопалатну систему, проте японський уряд наполіг на збереженні традиційної системи.
Організаційними відмінностями двох Палат японського Парламенту є різниця в чисельності депутатів і термінах їхніх повноважень, різниця у віковому цензі для кандидатів в депутати, а також відмінності в системі виборчих округів. Головною відмінністю Палат є різниця в повноваженнях.
Палата представників безпосередньо виступає від імені японської нації і має ширші права ніж Палата радників. Зокрема, вона першою обговорює питання державного бюджету і затверджує його, приймає закони, ратифікує міжнародні угоди, призначає Прем'єр-міністра і може висловлювати недовіру уряду.
Палата радників має менше повноважень ніж Палата представників. Її завданням є перевірка і допрацювання рішень нижньої палати, виходячи з загальнонаціональних інтересів.
99. Кабінет міністрів є керівним органом виконавчої влади в Японії. Він здійснює управління країною відповідно до законів і бюджету, затверджених Парламентом. Кабінет міністрів часто називають урядом Японії. Його очолює прем'єр-міністр — фактичний голова держави. Він обирається серед депутатів Парламенту і затверджується Імператором. Кабінет складається з державних міністрів, кількістю від 14 до 17 чоловік, які очолюють профільні міністерства. Їх усіх призначає прем'єр. За законодавством усі міністри повинні бути цивільними особами. Прем'єр-міністр головує на урядових нарадах, має одноосібне право звільняти міністрів.
Кабінет міністрів керує країною відповідно до вотуму довіри, наданого Парламентом. Половина членів Кабінету мусить призначатися з депутатів обох парламентських Палат. Фактично, японський Парламент є місцем формування японського уряду.
Кабінет міністрів відповідає перед Парламентом за виконання державного управління і, у випадку незадовільних результатів, йде у відставку. Вона відбувається після прийняття Палатою представників вотуму недовіри уряду. За 10 днів, за наявності конфлікту інтересів Парламенту і Кабінету міністрів, голова уряду може розпустити Палату представників і призначити нові вибори, аби дізнатися кого підтримують громадяни. Якщо проурядова партія набирає на виборах більшість голосів — Кабінет переобирається на новий термін; якщо проурядова партія програє — уряд в повному складі йде у відставку. Крім цього Кабінет щоразу оновлюється після нових виборів до Палати представників.
Основними обов'язками і правами Кабінету міністрів є:
керування країною на основі законів і бюджету, прийнятих Парламентом;
підписання міжнародних договорів;
подання на розгляд Парламенту проекту бюджету на наступний рік;
прийняття урядових постанов і наказів для виконання законів;
скликання тимчасової сесії Парламенту і надзвичайного засідання Палати радників, розпуск Палати представників, подання законопроектів в Парламент;
висування кандидата на посаду голови Верховного суду та призначення суддів нижчих інстанцій;
надання порад Імператору Японії у державних церемоніальних справах та затвердження протоколів церемоній за участі Імператора.
Станом на вересень 2011 року чинний Кабінет міністрів країни сформований Демократичною партією Японії. Його очолює прем'єр-міністр Нода Йосіхіко, голова партії