
- •1.Державне право зарубіжних країн як наука і навчальна дисципліна
- •2.Структура
- •3. Конституційно-правові норми ,институти
- •4.Джерела
- •5. Конституція як джерело
- •6. Закони
- •7. Акти органів конституційного контролю (нагляду) і судові прецеденти як джерела державного права.
- •8.Конституційні звичаї
- •9. Договори як джерела
- •10. Основні риси і особливості післявоєнних конституцій зарубіжних країн (Франція, фрн, Японія
- •11. Форма конституції
- •12.Структура Конституцій
- •13. Підготовка, прийняття, зміна і скасування конституції
- •14. Прийняття конституції представницькими органами
- •15. Прийняття конституції виборчим корпусом
- •16.Класифікація Конституцій
- •17. Права людини і права громадянина
- •18.Рівність прав, свобод і обов'язків
- •19. Історичний розвиток прав і свобод
- •20. Гарантії прав і свобод
- •21. Поняття громадянства
- •22. Набуття громадянства
- •23. Припинення громадянства
- •24. Особисті (громадянські) права, свободи та обов'язки
- •25. Політичні права, свободи і обов'язки.
- •26. Економічні, соціальні и культурні права, свободи і обов'язки.
- •28. Поняття політичних партій, їх сутність, організація та функції
- •29. Основні види політичних партій в зарубіжних країнах.
- •30. Організаційна структура політичних партій.
- •31. Партійні системи
- •32. Форма правління в зарубіжних країнах
- •35.Форма державного (територіально-політичного) пристрої
- •36. Унітарна держава
- •37. Федеративна держава
- •41.0Знаки і види демократичного режиму.
- •42. Парламентський і міністеріальний державні режими
- •43. Поняття і принципи виборчого права. Активне і пасивне виборче право. Виборчі цензи.
- •45. Поняття виборчої системи. Мажоритарна і пропорціональна виборчі
- •47. Виникнення и розвиток парламенту. Парламент и парламентаризм.
- •48. Структура парламенту і організація його палат. Загальна характеристика верхніх палат в двопалатних парламентах.
- •49. Посадові особи палат парламенту і їх правове становище.
- •50. Компетенція парламентів і способи її закріплення.
- •51. Правове положення комітетів парламенту.
- •52. Статус парламентаря. Юридична природа депутатського мандата. Парламентський імунітет, індемнітет.
- •53.Законодавчий процес і його стадії.
- •54. Контроль парламентів за діяльністю урядів у парламентарних країнах.
- •55. Голова держави: поняття, основні ознаки і види. Місце голови держави в системі вищих органів державної влади.
- •56. Монарх. Правове положення монарху. Порядок успадкування престолу.
- •57. Президент. Правове положення президенту.
- •58. Способи обрання президента. Переобрання президента.
- •59. Повноваження, обов'язки і відповідальність президента.
- •60. Місце уряду у системі вищих органів влади.
- •61. Види урядів.
- •62. Состав урядів.
- •63. Порядок формування урядів і йото залежність від форми правління.
- •64. Повноваження урядів.
- •65. Інститут конституційного контролю /нагляду/ в зарубіжних країнах.
- •92. Федеральний уряд і канцлер Німеччини.
- •93.Нету
- •95. Політична система Японії.
- •96. Конституція Японії 1947 p.
- •98. Парламент Японії, його структура. Способи прийняття законів.
95. Політична система Японії.
Япония - конституционная монархия, где власть императора очень ограничена. Император Японии является формальным главой страны и определен конституцией как «символ государства и единства народа». Власть находится, главным образом, в руках премьер-министра Японии и других выборных членов парламента, в то время как верховная власть принадлежит народу Японии. Фактически император Японии выступает в роли главы страны в дипломатических делах. В настоящее время императором является Акихито. Нарухито (наследный принц Японии) ожидает своей очереди взойти на трон.
Законодательным органом Японии является национальное законодательное собрание в виде двухпалатного парламента. Парламент Японии состоит из Палаты представителей (состоит из 480 депутатов, которые избираются прямым народным голосованием каждые 4 года или в случае роспуска) и Палаты советников (состоит из 242 депутатов, которые избираются народом сроком на 6 лет). Всеобщим правом голоса наделены все граждане Японии старше 20 лет. Голосование на всех выборах является тайным. Либерально-консервативная Либерально-демократическая партия (ЛДП) находится у власти с 1955 года за исключением недолгого периода правления коалиционного правительства, сформированного из оппозиционных партий в 1993 году. Крупнейшей оппозиционной партией является социально-либеральная Демократическая партия Японии.
Премьер-министр Японии является главой правительства. Кандидат на эту должность назначается парламентом из числа своих членов и утверждается императором Японии. Кроме того, премьер-министр Японии должен пользоваться доверием Палаты представителей для того чтобы сохранить свою должность. Премьер-министр является главой Кабинета министров (буквальный перевод его звания с японского - «Премьер-министр Кабинета министров»). Он назначает и увольняет государственных министров, большинство из которых должны быть членами парламента. В настоящее время должность премьер-министра Японии занимает Ясуо Фукуда.
Исторически находясь под влиянием китайского права, правовая система Японии в эпоху Эдо развивалась самостоятельно посредством таких работ, как кодекс «Кудзиката Осадамегаки» (свод правил для государственных чиновников). Однако, с конца XIX века судебная система страны базируется преимущественно на европейском гражданском праве, в особенности на французском и немецком. К примеру, в 1896 году правительство Японии приняло гражданский кодекс, за основу которого была взята немецкая модель. С изменениями, внесенными после Второй мировой войны, этот кодекс продолжает действовать и в современной Японии. Японские законы принимаются в законодательном органе страны, которым является парламент Японии, и формально одобряются императором. Действующая конституция требует, чтобы император обнародовал законодательство прошедшее парламент, однако не дает ему права препятствовать принятию законов. Судебная система Японии имеет четыре основных уровня: Верховный суд и три уровня низовых судов. Основой статутного права Японии является свод законов, называемый «Шесть кодексов».