- •1.Державне право зарубіжних країн як наука і навчальна дисципліна
 - •2.Структура
 - •3. Конституційно-правові норми ,институти
 - •4.Джерела
 - •5. Конституція як джерело
 - •6. Закони
 - •7. Акти органів конституційного контролю (нагляду) і судові прецеденти як джерела державного права.
 - •8.Конституційні звичаї
 - •9. Договори як джерела
 - •10. Основні риси і особливості післявоєнних конституцій зарубіжних країн (Франція, фрн, Японія
 - •11. Форма конституції
 - •12.Структура Конституцій
 - •13. Підготовка, прийняття, зміна і скасування конституції
 - •14. Прийняття конституції представницькими органами
 - •15. Прийняття конституції виборчим корпусом
 - •16.Класифікація Конституцій
 - •17. Права людини і права громадянина
 - •18.Рівність прав, свобод і обов'язків
 - •19. Історичний розвиток прав і свобод
 - •20. Гарантії прав і свобод
 - •21. Поняття громадянства
 - •22. Набуття громадянства
 - •23. Припинення громадянства
 - •24. Особисті (громадянські) права, свободи та обов'язки
 - •25. Політичні права, свободи і обов'язки.
 - •26. Економічні, соціальні и культурні права, свободи і обов'язки.
 - •28. Поняття політичних партій, їх сутність, організація та функції
 - •29. Основні види політичних партій в зарубіжних країнах.
 - •30. Організаційна структура політичних партій.
 - •31. Партійні системи
 - •32. Форма правління в зарубіжних країнах
 - •35.Форма державного (територіально-політичного) пристрої
 - •36. Унітарна держава
 - •37. Федеративна держава
 - •41.0Знаки і види демократичного режиму.
 - •42. Парламентський і міністеріальний державні режими
 - •43. Поняття і принципи виборчого права. Активне і пасивне виборче право. Виборчі цензи.
 - •45. Поняття виборчої системи. Мажоритарна і пропорціональна виборчі
 - •47. Виникнення и розвиток парламенту. Парламент и парламентаризм.
 - •48. Структура парламенту і організація його палат. Загальна характеристика верхніх палат в двопалатних парламентах.
 - •49. Посадові особи палат парламенту і їх правове становище.
 - •50. Компетенція парламентів і способи її закріплення.
 - •51. Правове положення комітетів парламенту.
 - •52. Статус парламентаря. Юридична природа депутатського мандата. Парламентський імунітет, індемнітет.
 - •53.Законодавчий процес і його стадії.
 - •54. Контроль парламентів за діяльністю урядів у парламентарних країнах.
 - •55. Голова держави: поняття, основні ознаки і види. Місце голови держави в системі вищих органів державної влади.
 - •56. Монарх. Правове положення монарху. Порядок успадкування престолу.
 - •57. Президент. Правове положення президенту.
 - •58. Способи обрання президента. Переобрання президента.
 - •59. Повноваження, обов'язки і відповідальність президента.
 - •60. Місце уряду у системі вищих органів влади.
 - •61. Види урядів.
 - •62. Состав урядів.
 - •63. Порядок формування урядів і йото залежність від форми правління.
 - •64. Повноваження урядів.
 - •65. Інститут конституційного контролю /нагляду/ в зарубіжних країнах.
 - •92. Федеральний уряд і канцлер Німеччини.
 - •93.Нету
 - •95. Політична система Японії.
 - •96. Конституція Японії 1947 p.
 - •98. Парламент Японії, його структура. Способи прийняття законів.
 
92. Федеральний уряд і канцлер Німеччини.
Федера́льний у́ряд (нім. Bundesregierung або Bundeskabinett) — уряд Федеративної Республіки Німеччина, складається з федерального канцлера та федеральних міністрів.
Повноваження федерального уряду визначаються статтями 62—69 конституції ФРН.
Федеральний уряд. Федеральний уряд, "кабінет", складається з федерального канцлера і федеральних міністрів. Федеральний канцлер у межах федерального уряду і по відношенню до федеральних міністрів займає самостійну, вищу посаду. Він голосує у федеральному кабінеті. Лише він один має право на утворення кабінету: він обирає міністрів і робить федеральному президентові зобов'язуючу його пропозицію щодо їх призначення чи звільнення. Крім того, канцлер вирішує питання про кількість міністрів і встановлює ділянки їх діяльності. Сильна позиція канцлера базується передусім на його директивній компетенції: він визначає директиви урядової політики. У рамках цих директив Федеральні міністри керують своїми відомствами самостійно і на власну відповідальність. У політичній практиці канцлер повинен в межах урядових коаліцій враховувати також домовлення з партнером по коаліції.
Фактично повноваження уряду дуже широкі. Уряд здійснює усі функції з управління державою і має міцні позиції у законодавчій сфері. Урядові належить право законодавчої ініціативи, при цьому його законопроекти мають пріоритет у разі відхилення такого законопроекту Бундестагом. Президент за пропозицією уряду і за згодою Бундесрату може об'явити стан "законодавчої необхідності", і тоді для прийняття цього законопроекту досить схвалення Бундесрату.
Федеральний канцлер Федеративної Республіки Німеччини — голова федерального уряду ФРН. Федеральний канцлер обирається бундестагом (парламентом Німеччини) строком на 4 роки.
Федеральний канцлер головує в кабінеті міністрів. Тільки він має право формувати уряд: він відбирає міністрів і висуває обов'язкову для федерального президента пропозицію про їхнє призначення або звільнення. Канцлер вирішує, скільки міністрів буде в кабінеті, і визначає сферу їхньої діяльності.
Сучасний бундесканцлер З 2005 року цю посаду займає пані Ангела Меркель (ХДС).
93.Нету
94. ФРН складається із 16 земель: Баварія, Баден-Вюртемберг, Берлін, Бранденбург, Бремен, Гамбург, Гесен, Мекленбург-Переждня Померанія, Нижня Саксонія, Рейланд-Пфальц, Саар, Саксонія, Саксонія-Анхальт, Північний Рейн-Вестфалія, Тюрингія, Шлезвіг-Гольштейн. Із 16 земель є містами: (Берлін – столиця; Гамбург і Бремен – у минулому були містами-республіками і входили до Ганзенського Союзу.
Землі мають свої конституції, виборний законодав. орган - ландтаг (у 15 землях - однопалатний, а в Баварії – двопалатний) – уряд здійснює свою роботу на чолі з прем’єр-міністром.
Федеративна Республіка Німеччина, країна з розвиненою демократичною структурою влади і широким місцевим самоврядуванням. На сьогодні правовий статус органів місцевого самоврядування, порядок їх утворення та функціонування визначається в першу чергу конституціями та законодавством окремих земель. Як наслідок структура цих органів і їх компетенція досить суттєво відрізняється в різних землях Німеччини.
Проте спільним є їх демократизм утворення, автономність у своїй діяльності та відповідальність за стан справ у своїй громаді. Адже це випливає з норм статті 28 федеральної Конституції Німеччини.
