45. Поняття виборчої системи. Мажоритарна і пропорціональна виборчі

Виборча система – вживається у 2 аспектах – це правовідносини, які пов’язані з проведенням виборів. – це встановлений законом порядок розподілення мандатів серед кандидатів: мажоритарно і пропорційно. Мажоритарна – в основі принцип більшості, вибраним вважається кандидат, який отримав більшість голосів: - відносна більшість більше на 1 голос від інших кандидата. - Кваліфікована, треба набрати 2/3 голосів. Переваги мажоритарної системи: Проста для розуміння виборців. Недоліки: Не враховує розстановку політичних сил у суспільстві. Пропорційна система – кожна партія чи ін. організація громадян одержує у представницькому органі кількість голосів, кількість мандатів в залежності від набраної кількості %. Характерним: 1. Партії складають списки: - жорсткі (голосують за партію) - гнучкі (виборець голосує не тільки за партію, але й за конкретного члена партії). Бар’єр – для того, щоб партія могла отримати мандат, вона повинна набрати більше 5 %. Переваги: 1. Пропорційна система відображає реальну розстановку політичних сил в суспільстві. 2. Дрібні партії в парламент не проходять. Недоліки: люди не знають за кого голосують.

47. Виникнення и розвиток парламенту. Парламент и парламентаризм.

Виникнення и розвиток парламенту-нет

Парламент (англ. parliament, от франц. parlement, от parler – говорить) – высший представительный орган власти. Впервые был образован в Англии в XIII в. как орган сословного представительства; реальное значение приобрел после буржуазных революций XVII-XVIII вв. Парламентаризм, система государственного руководства обществом, характеризующаяся четким распределением законодательных и исполнительных функций при привилегированном положении законодательного органа – парламента по отношению к другим государственным органам.

К сущности парламентаризма можно подходить исторически, прослеживая процесс формирования его функций и системы институтов, и функционально, суммируя его функции в политической системе общества и в соответствии с этим анализируя структуру власти парламентаризма и его правовые нюансы.

48. Структура парламенту і організація його палат. Загальна характеристика верхніх палат в двопалатних парламентах.

Парламенти — це виборні і колегіальні органи держави, які функціонують в умовах демократичного правління і мають свої головні повноваження у сфері законотворчості. В унітарних державах парламен­ти формуються на загальнонаціональному рівні, у федераціях — також і на рівні їхніх суб'єктів. В останньому випадку повноваження законодав­чих органів двох рівнів розмежовуються на засадах, визначених федераль­ною конституцією.

За своєю структурою вищі представницькі органи є одно та двопалатними (бікамеральними).

Двопалатна структура парламенту властива як унітарним так і федеративним державам, проте принципи формування верхньої палати федеративної країни відмінні, порівняно з унітарною державою, що має у своєму складі верхню палату.

Нижня палата у двопалатному парламенті називається по-різному: палата представників (Австралійський Союз, США, Японію та ін.), палата депутатів (Італія, Мексика), Національна рада (Австрія); Державна Дума (Російська Федерація), Народна палата (Індія); Сейм (Польща), палата громад (Великобританія, Канада), Віче республік (Союзна Республіка Югославія), Національні збори (Франція) і т. ін.

Найбільш поширені назви верхньої палати парламенту — Сенат (Бразилія, Аргентина, Іспанія, Італія, Польща, Румунія, Франція та ін.); палата сенаторів (Мексика); палата радників (Японія); Рада штатів (Індія); палата лордів (Великобританія); Федеральна рада (Австрія); Віче громадян (Союзна Республіка Югославія); Рада Федерації (Російська Федерація

Однопалатна система парламенту є характерною для мононаціональної держави, що займає, як правило, невелику територію. Джерела її виникнення різноманітні. В одних країнах однопалатна структура парламенту була встановлена разом з утворенням незалежної держави. Так, у Болгарії після закінчення болгаро-турецької війни була прийнята Тирновська Конституція 1879 p., яка передбачала однопалатні Народні збори. Така сама структура парламенту закріплювалася конституціями (1947, 1971 pp.) та нині діючою (1991 p.).