21. Поняття громадянства

Обсяг прав і свобод, якими людина може користуватися в конкретній державі, а також обсяг покладених на нього цією державою обов'язків знаходяться в прямій залежності від наявності чи відсутності в нього громадянства цієї держави. Громадянство - це стійкий правовий зв'язок людини зі своєю державою *, яка обумовлює взаємні права та обов'язки громадян і держави у випадках, зазначених у законі. Громадянин знаходиться під суверенітетом держави, і останнє може вимагати від нього виконання обов'язків, навіть якщо він перебуває за кордоном. Держава зі свого боку повинна захищати громадян на своїй території та надавати їм заступництво, коли вони знаходяться за її межами.

Особи, що знаходяться на території даної держави, але не перебувають у його громадянство, іменуються іноземцями. Це можуть бути або громадяни іноземної держави (іноземні громадяни), або особи, ніякого громадянства не мають (особи без громадянства). Іноді, втім, іноземцями називають тільки іноземних громадян.

Подвійне громадянство (біпатризм, полігромадянство) — перебування особи одночасно в громадянстві двох і більше держав. Цей стан виникає у разі колізії при застосуванні законів про набуття громадянства. Наприклад, дитина, яка народилася на території держави, що застосовує принцип «права Грунту», від батьків, котрі є громадянами держави, що застосовує принцип оправа крові», отримує з моменту народження подвійне громадянство.

Подвійне громадянство виникає також у разі одруження жінки, яка є громадянкою країни, законодавство якої не позбавлює жінку свого громадянства при її одруженні з іноземцем (наприклад, Франція, СІЛА, Швеція), або громадянином такої країни, що автоматично надає громадянство жінці-іноземці, яка одружилася з її громадянином (наприклад, Бразилія).

Натуралізація — прийняття у громадянство даної держави на прохання заінтересованої в тім особи — також може породити ситуацію подвійного громадянства, якщо таке прохання задовольняється у відношенні особи, визнаної громадянином іншої держави.

Такі основні умови виникнення ситуації подвійного громадянства в силу колізії законів про громадянство. Можливі й інші ситуації, що породжують подвійне громадянство, зокрема, на основі міжнародного договору. Особа, що має подвійне громадянство, знаходячись на території однієї з держав, у громадянстві якої вона перебуває, як правило, не може посилатися на свої зобов'язання стосовно іншої держави. Кожна держава, у громадянстві якої перебуває біпатрид, має право вважати його своїм громадянином і вимагати від нього виконання відповідних обов'язків.

Режим іноземців

У демократичній державі іноземці за своїм правовим положенням в основному прирівнюються до власних громадян (національний режим), за окремими зазначеними в законі вилученнями. Наприклад, вони не підлягають призову на військову службу, не користуються виборчими правами *, не можуть здійснювати деякі заняття, займати деякі посади, іноді купувати деякі об'єкти власності і т. д.

* На виборах в органи місцевого самоврядування постійно проживають іноземці, які не є офіційними представниками іноземних держав і міжнародних організацій, все частіше отримують право голосу, а іноді і пасивне виборче право. Так, запропоноване третьою ч. 1 ст. 28 німецького Основного закону передбачає, що на виборах в повітах і громадах мають право обирати і обиратися згідно праву Європейського співтовариства також особи, які мають громадянство держави - члена Європейського співтовариства. Нерідко, хоча і не завжди, такі права надаються на основі взаємності.

Так, у ч. 1 ст. 13 Іспанської конституції сказано: «Іноземці будуть користуватися в Іспанії публічними свободами, які гарантуються цією частиною (конституции.-Авт.), На умовах, встановлених договорами і законом». Мова тут йде по суті про політичні права, що належать в принципі тільки громадянам, бо інші права і свободи - права людини - належать, як само собою зрозуміло, і громадянам, й іноземцям. Відповідно до ч. 2 вказаної статті передбачає, що договорами або законом з урахуванням взаємності іноземцям * може бути надано активне виборче право на муніципальних виборах.

* Іспанська законодавець під іноземцями в даному випадку має на увазі іноземних громадян, бо стосовно до осіб без громадянства мова про взаємність, природно, йти не може.

Мексиканська ж Конституція (ст. 33, частина друга) забороняє іноземцям будь-яке втручання в політичні справи країни.

В якості іншого прикладу можна привести положення болгарської Конституції. Згідно ч. 2 її ст. 26 «іноземці, які перебувають в Республіці Болгарії, мають всі права і обов'язки за цією Конституцією, за винятком прав і обов'язків, для здійснення яких Конституцією та законами потрібно болгарське громадянство». Примітно тут, що згідно ч. 1 ст. 22 Конституції «іноземці та іноземні юридичні особи не можуть набувати право власності на землю, крім успадкування за законом. В цьому випадку їм слід поступитися свою власність ». Неважко розпізнати в цій нормі притаманну соціалістичному менталітету боязнь «розпродажу країни», нерозуміння того, що іноземна земельна власність не ущемляє суверенітету держави щодо всієї його території. І ще раз звернемося до мексиканської Конституції: «Мексиканцям виявляється перевагу перед іноземцями при рівних умовах при отриманні різного роду концесій, занятті будь-яких державних посад, посад і здійсненні повноважень, наданих Урядом, у випадках, коли мексиканське громадянство не є обов'язковим»