19. Історичний розвиток прав і свобод

У цьому розвитку дослідники виділяють три хвилі, або три покоління.

Перша хвиля сходить до витоків конституціоналізму. У перших конституційних актах фіксувалися, як правило, дві групи прав і свобод, обумовлені дуалізмом громадянського і політичного суспільства. Це відповідно цивільні права і свободи, які у нас прийнято іменувати особистими, - перш за все недоторканість особи з її процесуальними гарантіями (Хабеас корпус, недоторканність житла тощо), і права і свободи політичні - виборче право, свобода слова, друку і т. п.

Друга хвиля, яка проявилася в першій половині і особливо в середині XX століття, характеризується широким включенням до конституції соціально-економічних прав і свобод, що гарантують інтереси перш за все тих, хто працює за наймом, - права на працю та пов'язаних з ним гарантій, включаючи соціальне забезпечення трудящих, а також прав і свобод соціально-культурного характеру, в конституційному гарантуванні яких зацікавлені також переважно наймані працівники, - права на освіту, на доступ до досягнень науки і культури і т.

Третя хвиля зумовлена ​​загостренням у другій половині XX століття глобальних проблем, серед яких на одне з перших місць виходить екологічна, і вступом найбільш розвинених країн в епоху інформатизації. Звідси такі права, як право на здорове навколишнє середовище, право на інформацію і т. п.

Незалежно від цих хвиль на розвитку прав і свобод, мабуть, найбільш яскраво позначаються відмічені в першому розділі основні тенденції розвитку конституційного права - соціалізація, демократизація, інтернаціоналізація. Відбувається постійне вдосконалення якості юридичних формулювань проголошуваних в конституціях прав і свобод.

Концепція трьох поколінь прав людини

припускає розходження прав людини не тільки по сферах життєдіяльності людини (особиста, політична, економічна, соціальна, культурна), але й за часом їхнього виникнення.

Перше покоління прав людини:-цивільні (особисті) і політичні права .

Друге покоління прав людини:-соціальні, економічні, культурні права.

Третє покоління прав людини:-колективні права.

Цивільні й політичні права спрямовані на обмеження сваволі державної влади, вони ставлять за обов'язок державі не втручатися в сферу особистої волі людини (його автономного життя) ,створюють умови для участі громадянина в політичному житті країни. Ці права (право на життя, достоїнство, волю й особисту недоторканність, недоторканність житла, рівність перед законом, волю від довільного арешту користування рідною мовою й ін.) являють собою ліберальні цінності, результат (в основному) розвитку буржуазних відносин, буржуазних революцій. Вони знайшли своє закріплення ,наприклад, у французькій Декларації прав людину й громадянина (1789р.),американському Біллі про права (ратифікований в 1791р.), однак «первооткрывательство» у сфері прав людини належить Англії (Велика хартія вільностей 1215р., Петиція про право 1628р.,Хабеас корпус акт 1678р.,Акт про влаштування 1701р.).

Соціальні, економічні ,культурні права покликані гарантувати людині гідні умови життя, визначають обов'язку держави по забезпеченню нужденними мінімальними засобами існування, обов'язку по соціальній забезпеченості, необхідної для підтримки людського достоїнства, нормального задоволення первинних потреб і духовного розвитку людини. Ці права (право на працю, власність, підприємництво, страйки й ін; право на соціальне забезпечення, наприклад, за віком у випадку хвороби, втрати годувальника, інвалідності; право на утворення, участь у культурному житті) уперше одержали міжнародне визнання в Загальній декларації прав людини ( 1948р.),хоча вихідний момент їхнього виникнення - початок 20 ст.

Колективні права («права солідарності», «солідарні права») - право народу, право націй, право спільності, асоціації - засновані на солідарності людей, уперше позначені документами, прийнятими під егідою ООН в 80-і роки 20 ст.(право на розвиток, право на здорове навколишнє середовище, право користуватися економічним і культурним потенціалом людства, право на мир і ін.) .