Предмет	Інформаційні системи та комп’ютерні мережі
Тема заняття	Комп’ютерна вірусологія. Заходи захисту інформаційної безпеки в мережах.
Мета заняття	Ознайомити учнів з поняттями: комп’ютерні віруси та антивірусні програми; з методами профілактики та боротьби з вірусами. Розвивати логічне мислення, увагу, пам'ять, старанність, наполегливість; виховувати культуру мови, письма, поведінки.
Вид заняття	Лабораторна робота
Тип заняття	Засвоєння нових знань Формування нових умінь і навичок
Забезпечення заняття	Текст теоретичної частини, презентація, інструктивна картка виконання практичної роботи.
Категоріально-понятійний масив навчальної теми	Комп’ютерний вірус, файлові віруси, мережеві віруси, макровіруси, комбіновані віруси, резидентні та нерездентні віруси, поліморфні віруси, віруси-супутники, віруси-хробаки, паразитичні віруси, студентські віруси, віруси-привиди, вірус «Троянський кінь», Вірус «Черв’як», «Жадібні віруси», захоплювачі паролей, Вірус Моріса, програми-детектори, програми-лікарі
Студенти повинні мати уявлення	Комп’ютерні віруси Антивірусні програми Основні ознаки зараження комп’ютера вірусами. Види комп’ютерних вірусів. Види антивірусних програм.
Література	1. Глинський Я.М. Практикум з інформатики. Навчальний посібник. – Львів, 2008. 2. Зарецька І.Т., Гуржій А.М., Соколов О.Ю. Інформатика: Підручник для 10-11 кл. загально-освіт. навч. Закладів. У 2-х частинах. – К.: Форум, 2004. 3. Морзе Н.В., Вембер В.П., Кузьмінська О.Г. Інформатика: експерим. підручник для 10 кл./ Під ред. Н.В. Морзе. – К.: Корбуш, 2008. - 592 с.

Хід заняття

1. Перевірка домашнього завдання.

II. Повідомлення теми та мети заняття.

III. Мотивація діяльності.

IV. Повідомлення нового матеріалу.

План заняття:

1. Поняття про комп’ютерні віруси та їх класифікація.

2. Типи антивірусних програм.

3. Робота з антивірусними програмами.

1. Комп’ютерний вірус – це програма, однак не зовсім звичайна. Вона відрізняється від звичайних програм тим, що, по-перше, запускається без відома користувача, а по-друге, після свого запуску починає само відтворюватися, тобто створювати шкідливі копії і вставляти їх у файли, системні ділянки дисків, обчислювальні мережі.

Комп’ютерний вірус – це програмний код, що може несанкціоновано запускатися і само відтворюватися.

Процес зараження програмних файлів спрощено можна подати в такий спосіб. Вірус змінює код зараженої програми так, що саме комп’ютерний вірус отримав керування першим, ще до початку роботи програми-вірусоносія. У процесі отримання керування вірус певним чином знаходить нову програму, встановлює власну копію в початок або додає її до кінця цієї, ще не зараженої програми. В останньому випадку він коригує код програми, щоб отримати керування першим.

Перші програми, схожі на комп’ютерні віруси, було творено в 1972 р. (гра «Дарвін») і в 1976р. (системна програма «Хробак»). У 1984 р. було поширено гру ANIMAL («Тварина»), яка мала майже всі риси сучасного комп’ютерного вірусу.

«Справжні» віруси, тобто програми, орієнтовані на те, щоб завдавати збитків, з’явилися на початку 80-х років XX ст.. це пов’язано з появою ПК. Перші випадки масового зараження комп’ютерів було зафіксованого 1987р. так лехайський вірус, що з’явився в однойменному університеті США, упродовж кількох днів знищив вміст кількох сотень дискет як з публічної бібліотеки, так і особистих дискет студентів. У грудні 1987 р. було виявлено вірус у Ієрусалимському університеті (Ізраїль). Хоча цей істотної шкоди цей вірус не завдав, він швидко поширився по всьому світу і, вочевидь, є першим вірусом, поширення якого набуло характеру пандемії. Особливу увагу громадськості привернув так званий вірус Моріса. Другого листопада 1988 р. Роберт Морріс-молодший, аспірант факультету інформатики Корнельського університету, інфікував за допомогою написаного ним вірусу велику кількість комп’ютерів (орієнтовно 6000), підключених до американської національної мережі Інтернет. Вже в 198 р. з’являється термін «комп’ютерний вірус». Про це доповів співробітник Лехайського університету Фред Коен у 1989 р. на 7-й конференції, яка відбулася в США.

Основна мета комп’ютерних вірусів – змінити дії зараженої програми.

Основні наслідки дії комп’ютерних вірусів:

- відмова системи у виконанні певної функції (наприклад блокування вірусом завантаження програми), виконання дій непередбачених програмою (наприклад, заміна даних у будь-якому файлі);

- руйнування окремих файлів, керуючих блоків або всієї файлової системи (наприклад видалення файлу, форматування диска);

- видача помилкових дратівливих повідомлень (наприклад: «Скажи бебе»);

- створення звукових або візуальних ефектів (уповільнення виконання програми, програвання мелодії, поява на екрані рухливого ромбика та ін.);

- ініціювання помилок або збоїв у програмі чи ОС;

- перезавантаження або «зависання» ОС;

- блокування доступів до системних ресурсів (розростання заражених файлів за рахунок їх багаторазового повторного зараження; неможливість передавання зараженій програмі параметрів, уповільнення роботи комп’ютера);

- імітація збоїв апаратури;

- прискорення зношування обладнання або спроби його псування.

Збитки, яких завдають віруси можуть мати катастрофічний характер (знищення вінчестера), якщо в них тривалий «інкубаційний період». Або навпаки вірус може спричинити незначні ушкодження, які набагато складніше виявити. Через це дії таких вірусів набагато небезпечніші, ніж масове руйнування даних.

Класифікація вірусів

Об'єкти, до яких вносяться комп'ютерні віруси, називаються середовищем існування вірусів.