ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 7

Базові типи даних та організація введення-виведення даних

Мета роботи: отримання практичних навиків в роботі з типами даних мови С та у використовуванні функцій стандартного введення-виведення даних.

7.1 Порядок виконання роботи

1. Ознайомитись з теоретичними відомостями по темам: типи даних мови С, об’явлення змінних, функції стандартного введення-виведення даних printf() і scanf().

2. Розробити програму, яка вводить фактичні дані з таблиці, представленої у вашому варіанті індивідуального завдання і виводить на екран таблицю, яка знаходиться в індивідуальному завданні (включаючи заголовок і примітки).

3. Оформити звіт та зробити висновки.

7.2 Теоретичні відомості

Змінна – це поіменована область пам’яті, в якій зберігаються дані визначеного типу. Змінна має ім’я і значення. В процесі роботи значення змінних може змінюватися; перед застосуванням змінної її треба об’явити.

Щоб об‘явити змінну, потрібно вказати її тип.

Тип – це характеристика змінної, яка визначає сукупність значень, які може приймати змінна, та операції, які можуть виконуватись над нею. Тип змінної визначає, скільки місця в пям‘яті буде відведено для зберігання значення змінної.

Базові типи даних мови С наведено у таблиці 7.1.

Таблиця 7.1 – Базові типи даних мови С

Тип даних	Розмір, байт	Діапазон значень
unsigned char	1	0 255
char	1	-128 127
enum	2	-32768 32767
unsigned int	2	0 65535
short int	2	-32768 32767
unsigned short	2	0 65535
int	4	-32768 32767
unsigned long	4	0 4294967295
long	4	-2147483648 2147483647
float	4	3.4e-38 3.4e+38
double	8	1.7e-308 1.7e+308
long double	10	3.4e-4932 1.1e+4932

Наведемо приклади об‘явлення змінних:

1) short a; // об’явлення змінної короткого цілого типу

2) char c=’c’; // об’явлення змінної символьного типу та одночасна ініціалізація значення даної змінної

3) char s, sf = ‘f’; // об’явлення двох символьних змінних; другій змінній одразу надається ініціальне значення

Виведення даних

Для розробки програми завдань 2, 3 треба використовувати стандартні функції введення-виведення бібліотеки stdio.

Функція printf():

int printf(char *format, <список виводу>);

Перший параметр char *format є символьним рядком, який задає специфікації формату. Кожна специфікація формату має вигляд (параметри в квадратних дужках необов'язкові):

%[Flags][width][.Prec][f№n№h№l]type

де	type -	тип специфікації
	d або i	ціле десяткове число із знаком
	u	десяткове число без знаку
	x	ціле 16- число без знаку
	f	дійсне число
	e	число в E-формі
	g	дійсне число або в E-формі
	с	один символ
	s	рядок
	%	символ %
	flags -	ознака вирівнювання:
	+ або порожньо	вирівнювання по правому краю
	-	вирівнювання по лівому краю
	width -	ціле число - загальна ширина поля. Якщо це число починається з цифри 0, висновок доповнюється зліва нулями до заданої ширини. У задану ширину входять всі символи виводу, включаючи знак, дробову частину і т.п.
	prec -	ціле число, кількість знаків після крапки при виводу дійсних чисел
	F -	відповідний елемент списку виводу є дальнім покажчиком
	N -	відповідний елемент списку виводу є близьким покажчиком
	l -	відповідний елемент списку виводу є long int або double

Список виводу – це перелік змінних і виразів, значення яких виводяться.

Наприклад:

printf("x=2.3%f y=%d c=%c",x, y, c);

Дана функція виведе на екран змінну x типу float з заданою кількістю знаків, змінну y типу int і символьну змінну c.

Функція putchar() - виведення одного символу на екран: