1 Теоретичні основи міжгалузевого менеджменту

Розвиток економічної системи окремої держави базується на розвитку промислового та аграрного секторів.

Інфраструктура – комплекс галузей господарства, які обслуговують промисловість та сільськогосподарський сектор, а також населення і включає систему транспорту, зв’язку, торгівлі, матеріально-технічного постачання, водопостачання, науку, освіту та охорону навколишнього середовища.

Галузева спеціалізація передбачає розвиток пріоритетних напрямків діяльності, в яких держава або окрема територія має конкурентні переваги чи конкурентну стійкість.

Система галузевого менеджменту – це система управління, яка поєднує набір взаємозв’язків по керуванню розвитком окремої галузі. Дана система передбачає органічне поєднання вертикального управління до управління на мікрорівні та цільового управління розвитком галузі як одного з пріоритетних напрямків розвитку держави чи окремої території.

Планування галузевого розвитку відбувається у відповідності до галузевого профілю промисловості держави чи окремої території та на основі її галузевої спеціалізації.

н Темпи росту ринку в

н

машинобудування телекомунікації

Рівень легка промисловість комп’ютерні технології

забезпе- автомобілебудування еко- та біотехнології

чення фармацевтика

внутр.

ринку

прод-єю чорна і кольорова металургія судно і авіа будування

галузі вугільна промисловість

харчова промисловість

хімічна промисловість

Розвиток промислового сектору України є нерівномірний внаслідок специфіки галузевої спеціалізації та ресурсного потенціалу. Основою традиційного промислового сектору є чорна та кольорова металургія, вугільна та хімічна промисловість, які характеризуються високою енергомісткістю та відповідним рівнем чутливості до технологічних нововведень. Основні фонди даних галузей є як морально, так і фізично застарілими. Забезпечення конкурентоспроможності продукції галузей машинобудування, автомобілебудування, легкої промисловості є складним процесом внаслідок незадовільного рівня підприємств цих галузей і тиску міжнародної конкуренції. Галузі судно та авіа будування, харчова промисловість займають стійкі позиції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку. Перспектива їх розвитку полягає у наявності бази знань та досвіду, що і визначає пріоритетність їх розвитку. Галузі телекомунікацій, комп’ютерних технологій, фармацевтики, еко- та біотехнологій розвинені недостатньо, хоч і займають лідируючі позиції на світовому ринку. Забезпечення продукцією цих галузей українського ринку відбувається за рахунок імпорту.

Система галузевого менеджменту передбачає, що регулювання розвитку промислового сектору, з однієї сторони, відбувається в умовах ринкової конкуренції, що передбачає врегулювання питань балансу попиту і пропозиції, ефективний розподіл ресурсів, можливості повного забезпечення ринку необхідними товарами та послугами при постійному рості їх якості, з другої сторони, - галузевий розвиток регулюється державою з метою розвитку пріоритетних напрямів діяльності.

Ефективність розвитку галузі визначається і забезпечується наступними засобами:

1. інтенсифікація;

2. впровадження досягнень науки і техніки;

3. підвищення якості продукції;

4. раціональне використання факторів виробництва, а саме, матеріальних, трудових, фінансових та природних ресурсів;

5. вдосконалення системи управління і планування;

6. підвищення організації праці та виробництва;

7. раціональне розміщення підприємств галузі в межах окремої території.

Державне регулювання розвитку окремих галузей використовує ряд економічних та організаційних методів.

До економічних методів відносяться:

1. бюджетно-фінансова політика;

2. податкова політика;

3. державні пільги і преференції.

До організаційних методів відносяться:

1. формування цільових галузевих програм;

2. формування системи державних замовлень на продукцію окремих галузей;

3. сприяння формуванню наукових центрів розвитку окремих галузей;

4. законодавча база, яка регулює розвиток галузі.