МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИСТЕЦЬКИЙ ІНСТИТУТ ХУДОЖНЬОГО МОДЕЛЮВАННЯ

ТА ДИЗАЙНУ

ім. САЛЬВАДОРА ДАЛІ

Кафедра дизайну

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до виконання курсового проекту

та дипломного проекту

зі спеціалізації ДКГР

ОКР «молодший спеціаліст», «бакалавр»

для студентів спеціальності 6.020207 «Дизайн»

Київ – 2012

Укладач:

А.Б.Максимова, старший викладач

Рецензенти:

В.Ф.Гридасов, кандидат технічних наук, доцент

М.І.Стратілат, народний художник України, професор

Методичні рекомендації до виконання курсового проекту та дипломного проекту зі спеціалізації ДКГР // для студентів спеціальності 6.020207 «Дизайн» / укладач А.Б. Максимова. – К.: МІХМД, 2012. - 46 с.

© Максимова А.Б., 2012

© МІХМД ім. С. Далі, 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………….. 4

ТЕМИ ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТІВ………................................................. 6

ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО КУРСОВИХ І ДИПЛОМНИХ ПРОЕКТІВ…. 8

ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ… 28

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА…..…………………………………… 38

ДОДАТКИ…………………………………………………………………… 41

ВСТУП

Дипломний проект «бакалавра» та «молодшого спеціаліста» за спеціальністю «Дизайн» завершує освітньо-професійну програму підготовки фахівців відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Завдання на нього є комплексною задачею, яка повинна вміщувати у себе розв’язання типових задач у галузі графічного дизайну та реклами, рішення яких потребує певних теоретичних знань та професійних умінь згідно з освітньо-кваліфікаційною характеристикою фахівця даного рівня відповідно до спеціалізації.

Курсовий і дипломний проект передбачає синтез об’єкту проектування у найбільш оптимальному варіанті із докладною розробкою певної графічної та макетної частини з урахуванням сучасного рівня розвитку графічного дизайну, новітніх комп’ютерних технологій, досягнень науки, економічних, екологічних, функціональних вимог, а також вимог охорони праці.

Підґрунтям до виконання розробок курсового та дипломного проекту служать знання, набуті студентами при вивченні загальних та професійно спрямованих навчальних дисциплін, що разом з дисциплінами природничого циклу є визначальними у підготовці майбутніх молодших спеціалістів та бакалаврів за спеціальністю «Дизайн», а саме, дизайнерів комп'ютерної графіки і реклами.

Підсумкова державна атестація фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» та «молодший спеціаліст» проводиться у вигляді публічного захисту дипломного проекту. Захист дипломних проектів здійснюється, як правило, державною мовою. Дозволяється захист російською мовою (зокрема, іноземним студентам). До захисту допускаються дипломні проекти, теми яких затверджені наказом ректора інституту (для бакалаврів) або наказом директора коледжу (для молодших спеціалістів), а структура, зміст і якість викладення матеріалу та оформлення відповідають вимогам даних методичних вказівок.

Допуск до захисту дипломного проекту у Державній екзаменаційній комісії (ДЕК) здійснюється завідувачем кафедри, який приймає позитивне рішення на підставі попереднього захисту проекту на кафедрі. Допуск підтверджується візою завідувача кафедри на титульному аркуші пояснювальної записки.

Дипломний проект, допущений до захисту в ДЕК, направляється

завідувачем кафедри на рецензування.

При захисті дипломних робіт до ДЕК подаються:

– дипломний проект студента у повному складі (графічна, макетна частини, пояснювальна записка, CD/DVD-диск з електронною версією графічної і макетної частини та пояснювальної записки у форматі .doc), затверджений підписами завідувача кафедри, керівника і консультантів;

– письмовий відгук керівника дипломного проекту;

– письмова рецензія на дипломний проект.

– інші матеріали, що характеризують освітню та професійну компетентність випускника чи практичну цінність виконаного ним дипломного проекту: друковані статті, заяви на патент, патенти, акти про практичне впровадження результатів дипломного проектування, зразки матеріалів, макети, вироби, нові технології тощо.

Повторний захист проекту з метою підвищення оцінки не дозволяється.

Проект, в якому виявлені принципові недоліки у прийнятих рішеннях, обґрунтуваннях, розрахунках та висновках, суттєві відхилення від вимог

державних стандартів, до захисту в ДЕК не допускаються. Рішення про це

приймається на засіданні випускової кафедри, витяг з протоколу якого разом зі службовою запискою завідувача кафедри подаються директору колежду чи ректору інституту для підготовки матеріалів до наказу про відрахування студента.

Теми дипломних проектів

ОКР «молодший спеціаліст»

1. Розробка фірмового стилю Мистецького інституту художнього моделювання та дизайну.

2. Розробка фірмового стилю Мистецького коледжу художнього моделювання та дизайну.

3. Рекламно-іміджевий календар МІХМД.

4. Рекламно-іміджевий календар МКХМД.

5. Розробка фірмового стилю Національного київського зоопарку.

6. Розробка фірмового стилю Національного цирку України.

7. Розробка фірмового стилю дизайн-студії.

8. Розробка фірмового стилю аквапарку.

9. Фірмовий стиль дитячого магазину.

10. Розробка фірмового стилю культурно-просвітницької установи.

11. Рекламний супровід (чемпіонату зі спортивних змагань, студії танціф, фестивалю музики, кіно тощо).

12. Рекламна лінія вітчизняного виробника.

13. Серія етикеток та упаковок (за узгодженою кафедрою темою).

14. Розробка календаря (настінного перекидного, настільного тощо).

15. Розробка фірмового стилю (за узгодженою кафедрою темою).

ОКР «бакалавр»

1. Розробка суперграфіки Мистецького інституту художнього моделювання та дизайну.

2. Розробка візуальної айдентики Мистецького інституту художнього моделювання та дизайну.

3. Рекламно-іміджевий календар МІХМД.

4. Рекламно-іміджевий календар МКХМД.

5. Розробка портфоліо.

6. Дизайн книжкового видання.

7. Дизайн періодичного видання.

8. Розробка корпоративного стилю (за узгодженою кафедрою темою).

9. Розробка фірмового стилю дизайн-студії.

10. Розробка фірмового стилю аквапарку.

11. Фірмовий стиль дитячого магазину.

12. Розробка фірмового стилю культурно-просвітницької установи.

13. Рекламний супровід (чемпіонату зі спортивних змагань, студії танці, фестивалю музики, кіно тощо).

14. Розробка упаковок та етикеток серії CD-дисків.

15. Серія етикеток та упаковок.

16. Серія плакатів.

17. Серія поштових марок.

18. Серія листівок з конвертами.

19. Розробка календаря (настінного перекидного, настільного тощо).

20. Розробка фірмового стилю (за узгодженою кафедрою темою).

21. Розробка суперграфіки фірми (корпорації).

22. Дизайн-проект туристичного логотипу та туристичної візуальної символіки м. Києва (м. Львів, м. Харків, м. Ялта та ін. – за узгодженням кафедри).

23. Дизайн-проект туристичного логотипу та туристичної візуальної символіки України.

Загальні вимоги до курсових і дипломних проектів

Структура та обсяг курсових і дипломних проектів.

Курсовий і дипломний проект бакалавра та молодшого спеціаліста складається з пояснювальної записки, графічно-проектної частини у вигляді презентації (на форматах А3 - тільки для курсових проектів) на модульних планшетах формату 60х90 см (для дипломного проекту молодшого спеціаліста – від 3-х планшетів; для дипломного проекту бакалавра – від 5 планшетів), та макетної частини (за узгодженням кафедри і керівника). Орієнтовно рекомендований обсяг пояснювальної записки до дипломного проекту повинен бути в межах 50-70 сторінок для бакалаврів і молодших спеціалістів, а для курсового проекту – від 30 сторінок основного тексту без списку використаних джерел і додатків.

Написання і оформлення пояснювальної записки.

Пояснювальна записка виконується таким способом:

• набирається на комп’ютері в редакторі Microsoft World (шрифт для набору тексту – Times New Roman, кегль № 14, через 1,5 інтервали).

Об’єм пояснювальної записки без додатків має складати 25-30 сторінок для курсової роботи, 30 сторінок друкованого тексту для бакалаврської роботи, 50 сторінок для роботи спеціаліста.

Пояснювальна записка виконується на окремих аркушах формату А 4, з однієї сторони аркуша поля: зліва – 30 мм, справа – 15 мм, зверху і знизу по 20 мм, абзац дорівнює 5 знакам.

Нумерація сторінок проводиться починаючи з титульної сторінки, але номери ставляться починаючи з третьої сторінки.

У роботі є обов’язковим зазначення джерел отримання інформації:

після закінчення речення або абзацу робити посилання на авторів, вказувати, на основі яких літературних (або електронних) джерел сформований зміст цієї роботи.

Бібліографічні посилання робляться “внутрішньо-текстові”, що передбачає посилання на джерело у формі застосування квадратних дужок, де проставляють цифри, наприклад [6, с. 38], де 6 – це номер літературного джерела в списку використаної літератури, а 38 – номер сторінки з якої взято дане посилення. Список літературних джерел надається окремо в кінці роботи і не входить до її загального нормативного обсягу.

Всі схеми, ескізи, рисунки, таблиці повинні мати нумерацію в межах розділу (наприклад: І.2 – друга таблиця першого розділу; ІІ.1 – перша таблиця другого розділу). Кожен рисунок, ескіз, схема повинні мати назву. Якщо в тексті подаються таблиці, то їх розташовують після першого згадування. Над правим верхнім кутом таблиці пишуть “Таблиця” з вказівкою на її порядковий номер. Назву таблиці подають безпосередньо під словом “Таблиця” посередні рядка. Примітки, що з нею пов’язані, розташовують під таблицею.

Пояснювальна записка має бути надана за наступною формою:

1. авантитул (для дипломного проекту);

2. титульний аркуш;

3. завдання до кваліфікаційної роботи; (Вкладка)

4. зміст (із зазначенням сторінок):

• вступ (обґрунтування вибору теми та її актуальність, вихідні дані – завдання на проектування та проблеми, пов’язані із їх візуалізацією, а також загальні шляхи їх вирішення);

• ретроспектива (вивчення та узагальнення досвіду, пов’язаного із створенням аналогічних чи подібних об’єктів, як в теоретичних наукових положеннях і рекомендаціях, так і за результатами самостійно проведених досліджень і аналогій, помічених в практичних розробках);

• основна частина (формулювання творчої концепції, на фундації якої має відбуватися побудова образного вирішення проекту, а також методичних засад і етапів створення і опрацювання проектної розробки);

• технологічна частина (опис технологічних процесів і операцій, необхідних для промислового виготовлення проекту, а також матеріалів, використаних в процесі його створення, їх назв, характеристик і кількості);

• економічна частина;

• висновок;

• література (надається у вигляді нумерованого списка у алфавітному порядку).

• додатки (сюди можуть входити, як результати пошукової роботи і дослідження аналогічних об’єктів проектування, так і власні авторські ескізи, що репрезентують процес творчих пошуків і його послідовність);

Вступ.

Обсяг вступу складає 3-4 сторінки друкованого тексту або 5-8 сторінок рукописного тексту. У вступі студент повинен:

• обґрунтувати актуальність теми;

• визначити об’єкт роботи, предмет, мету і завдання роботи;

• зазначити проблеми, пов’язані із візуалізацією об’єкта проектування, а також окреслити можливі напрямки їх вирішення.

Вступ не поділяється на підрозділи, пункти і підпункти, в ньому не виділяються окремими заголовками або підзаголовками висвітлюванні питання.

У вступі слід коротко викласти оцінку сучасного стану питання, новизну та актуальність роботи, обґрунтувати мету проекту (роботи). У вступі потрібно розкривати, відповідно до завдання на дипломний/курсовий проект (роботу), суть даної роботи та її результати.

Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з уже існуючими підходами до розв’язання проблеми чітко, аргументовано обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва.

Мета і завдання дослідження. Формулюють головну мету роботи, яка може мати кілька складових, і завдання, які необхідно вирішити для її досягнення. Не слід починати формулювання мети зі слів “Дослідження…”, “Вивчення…”, оскільки вони вказують на засіб досягнення мети, а не на неї саму. Мета роботи зазвичай тісно узгоджується з назвою роботи і повинна чітко вказувати, що саме прагне вирішити автор.

Об’єкт дослідження (процес або явище, що породжує проблемну ситуа­цію і обране для вивчення);

Предмет дослідження (міститься в межах об’єкта – саме на ньому повинна бути спрямована увага, оскільки він визначає тему ДР, КР);

Наукова новизна отриманих результатів. Коротко викладають нові наукові положення (рішення), запропоновані автором особисто. Необхідно показати, у чому полягає відмінність отриманих результатів від уже відомих, охарактеризувати ступінь новизни (“вперше отримано”, “удосконалено”, “дістало подальший розвиток” тощо).

Кожне наукове положення чітко формулюють, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко й однозначно (без надмірної деталізації, що може затінити його сутність, а то й спотворити її). Ні в якому разі не можна робити виклад наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в роботі зроблено те й те, а сутність і новизна фактично залишаються незрозумілими. Це одна з найбільш розповсюджених помилок авторів при викладенні загальної характеристики роботи і її слід уникати.

Усі наукові положення з урахуванням рівня їх новизни є теоретичною основою (фундаментом) розв’язання в роботі наукових завдань і проблем.

Ретроспектива.

Обсяг цієї частини кваліфікаційної роботи залежить від рівня підготовленості до неї студента і визначається в межах від 10 до 20 сторінок.

Ретроспектива має містити посилання на теоретичні, методичні положення з проектування аналогічних або подібних об’єктів, які автор знайшов в літературних або електронних джерелах (з обов'язковим зазначенням джерела інформації), та результати самостійно проведеного дослідження, зроблені на підставі вивчення сучасних аналогів за спорідненою або наближеною тематикою.

Якщо ретроспективний огляд побудовано переважно на самостійних дослідженнях студентів, то в процесі їх викладення є доречним розміщувати в тексті ілюстративний матеріал, на базі якого проводились дослідження і виявляти закономірності візуальної організації, запропоновані авторами цих творів, і які автор дослідження розглядає, як фундацію свого творчого проекту.

Зміст матеріалу, що викладений в ретроспективі може поділятися на пункти та підпункти і бути структурованим автором, за умови узгодження з керівником проекту.

Основна частина.

Виконання цієї частини проектної роботи спрямовано на розвиток самостійного творчого мислення, що має бути закріплене в чітко і зрозуміло сформульованій твочій концепції автора.

Зміст цієї частини має бути спрямованим виключно на висвітлення способів втілення проектної мети та розкриття проектного завдання, запропоновані автором. В ході викладення змісту автор може надавати ілюстративний матеріал пошукових ескізів та їх етапний аналіз, зазначити причини невідповідності запропонованих ескізів проектній меті та на їх основі вибудовувати наступні варіанти графічних пропозицій. Якщо зміст концептуального положення, запропонованого автором носить більш світоглядний, філософський характер, то пошукові ескізи доречно розташовувати на додатках, натомість надаючи в тексті посилання на них. Кожен додаток і кожна ілюстрація в ньому нумеруються, а при посиланнях в тексті чітко зазначається номер додатку і ілюстрації, про які веде мову автор.

Відсутність подібного теоретичного обґрунтування власної творчої роботи і позиції, яку при її виконанні займає автор, свідчить про недостатній рівень сформованості професійних якостей і навичок і є вагомою підставою для незадовільного оцінювання всієї роботи.

Зміст матеріалу, що викладений в основній частині також може поділятися на пункти та підпункти в залежності від складності.

Технологічна частина.

Означена частина має свідчити про набутий студентом рівень, щодо технологічних процесів та фізичних і естетичних властивостей матеріалів. Зміст технологічної частини має переконливо обґрунтовувати доречність застосування тих чи інших матеріалів, а також особливі (в разі необхідності) фізико-механічні якості. Крім того, тут мають бути наведені дані, щодо основних технологічних процесів, що використовуються в процесі виготовлення об’єкту проектування.

Технологічна частина має надавати відомості про кількість витратних матеріалів, що є необхідними для виготовлення кожної із складових частин проекту, їх співвідношення із стандартними (базовими) розмірами рулонних і аркушних витратних матеріалів.

Економічна частина.

Економічна частина проекту є логічним продовженням його технологічної складової. Тут автор має зазначити та оцінити вартість власної творчої проектної роботи, в залежності від рівня її новизни, актуальності та технологічної рентабельності при втіленні у матеріали.

Висновки.

Зміст цього розділу має підводити підсумок всій творчо-пошуковій роботі автора, надавати оцінку тому рівню творчих пропозицій і знахідок, що були репрезентовані в проекті, а також критичний огляд досягнень і недоліків, які, на думку автора, можливо не вдалося узгодити в процесі проектної розробки. Тут коротко викладаються результати роботи з теоретичної, графічної і практичної частин. Вказуються можливі перспективи і шляхи розвитку даного напрямку роботи.

У висновках підводиться підсумок виконаної роботи. В ньому наводять одержані результати роботи, рекомендації щодо використання результатів розробки, основні напрями подальшої роботи в галузі.

Узагальнюють і викладають найважливіші наукові та практичні результати, отримані в дипломному/курсовому проекті (роботі), з формулюванням розв'язаної наукової проблеми (завдання) та значення її для науки і практики. Далі подають висновки і рекомендації щодо наукового та практичного використання отриманих результатів.

Література.

(Вимоги до оформлення списку літературних джерел див. нижче.)

Додатки.

У додатках подають матеріал, який є необхідним для повноти дипломної (курсової) роботи чи звіту, але включення його до основної частини може змінити впорядковане й логічне уявлення про виконану роботу.

Типи додатків.

У додатки можуть бути включені:

додаткові ілюстрації або таблиці;

матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладання або форму подання не можуть бути внесені до основної частини роботи (оригінали фотографій, проміжні математичні доведення, формули, розрахунки, копії статистичної та іншого виду звітності підприємств, інструкції, методики, описи комп’ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи та ін.);

додатковий перелік джерел, на які не було посилань в основній частині роботи, але були посилання в додатках.

Оформлення додатків.

Додатки слід оформляти як продовження дипломної чи курсової роботи, звіту чи реферату на наступних його сторінках, розташовуючи їх у порядку появи посилань на них у тексті.

Кожен додаток треба починати з нової сторінки. Додатки повинні мати заголовок, надрукований угорі малими літерами, починаючи з першої великої букви симетрично відповідно до тексту сторінки.

По середині рядка, над заголовком малими літерами з першої великої букви має бути надруковано слово “Додаток ____” і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Єдиний додаток позначається як Додаток А.

Додатки повинні мати спільну з рештою звіту чи проекту наскрізну нумерацію сторінок. За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатка відповідно до вимог підрозділу. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 – другий розділ додатка А; Ж.1.3.3.4 – підпункт 1.3.3.4 додатка Ж.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатка, треба нумерувати у межах кожного додатка, наприклад, формула (А.1) – перша формула додатка А; таблиця А.2 – друга таблиця додатка А.

Якщо у пояснювальній записці чи звіті як додаток використовується документ, що має самостійне значення і оформляється згідно з вимогами до документа даного виду, його копію вміщують у додаток без змін у оригіналі.

Перед копією документа вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово “Додаток ___” і його назву (за наявності),праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки (або внизу згідно з 5.2). Сторінки копії документа нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок дипломної (курсової) роботи чи звіту (не займаючи і не змінюючи власної нумерації сторінок копії додатка).

Нумерація сторінок.

Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами без знака № .

Нумерація сторінок реферату, контрольної роботи або звіту про НДР проставляють у правому верхньому куті над текстом без крапки в кінці.

Нумерація сторінок дипломної, курсової чи контрольної роботи або звіту про практику проставляється у відповідній графі основних надписів.

Першою сторінкою є титульний аркуш, який включається до загальної нумерації сторінок, але номер сторінки на ньому не проставляється.

Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках, включаються до загальної нумерації сторінок.

Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти, а також рисунки, таблиці та формули слід нумерувати арабськими цифрами.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах дипломної, курсової роботи.

Такі структурні частини роботи, як ЗМІСТ, ВСТУП, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ, не мають порядкового номера!!!

Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім із нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається із номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапка не ставиться.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу й порядкового номера пункту або з порядкового номера розділу, порядкового номера підрозділу та з порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапка не ставиться.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти. Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати порядковими номерами.

Ілюстрації.

Ілюстративний матеріал надається після текстової частини – в розділі ДОДАТКИ!!! Розділ ДОДАТКИ також має нумерацію сторінок, а оформлюється таким чином – у правому верхньому куті кожного аркушу зазначається Додаток (літера в алфавітному порядку). Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Якщо в одному аркуші надається декілька зображень, то зображення обов’язково нумеруються і мають назву – Рисунок 1.2 Назва. У тексті посилання на ілюстративний матеріал надається у круглих дужках після закінчення речення – приклад: (Див. Додаток А, рисунок1.2)

Приклад оформлення ДОДАТКІВ:

Додаток А Рисунок 1.1 Назва Рисунок 1.2 Назва

Додаток Б Рисунок 1.1 Назва Рисунок 2.2 Назва

Увага! Нумерація рисунків у додатках – «перша цифра» відноситься до номеру розділу, «друга цифра» відповідає номеру рисунку на аркуші додатку!!!

Приклад: Рисунок 2.3 Пошуковий ескіз логотипу фірми

Де «2» - позначає РОЗДІЛ 2, а «3» - означає порядковий третій рисунок на аркуші ДОДАТКУ!

Ілюстрації необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці, якщо вони займають цілу сторінку. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок.

Ілюстрацію, розміри якої більші від формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують на наступній сторінці після згадування в тексті або додатках.

Ілюстрації позначають словом “Рисунок __” та нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою. Після номера ілюстрації крапка не ставиться.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією після її номера. За необхідності під ілюстрацією перед її назвою розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст).

Основними видами ілюстративного матеріалу у текстах економічного характеру є: схема, діаграма і графік.

Схема – це безмасштабне зображення за допомогою умовних позначень основної ідеї якого-небудь процесу, що показує взаємозв’язок його головних елементів.

Діаграма – один із способів графічного зображення залежності між величинами. Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні та об’ємні.

Найбільш поширені лінійні діаграми, а із площинних – стовпчикові (стрічкові) і секторні.

Для побудови лінійних діаграм використовують координатне поле. На осі абсцис у певному масштабі відкладається час або факторіальні ознаки (незалежні), на осі ординат – показники на певний момент чи період часу або розміри результативної незалежної ознаки. На лінійні діаграми можна наносити одночасно кілька показників.

На стовпчикових (стрічкових) діаграмах дані виражаються у вигляді прямокутників (стовпчиків) однакової ширини, розміщених вертикально або горизонтально. Довжина (висота) прямокутників пропорційна зображеним ними величинам. Секторна діаграма являє собою круг або еліпс, поділений на сектори, розміри яких пропорційні величинам частин зображеного об’єкта чи явища.

Графік – умовне зображення величин та їх співвідношення через геометричні фігури, точки, лінії. Крім геометричного образу, графік містить допоміжні елементи: словесне пояснення умовних знаків; осі координат, шкалу і числові сітки; числові дані, що доповнюють або уточнюють величини нанесених на графік показників.

Осі координат викреслюють суцільними лініями. На кінцях координатних осей стрілок не ставлять. На осях указують умовні позначення і розмірності відкладених величин у прийнятих скороченнях. Написи, що стосуються кривих і точок, залишають тільки у тих випадках, коли їх небагато і вони є короткими. Багатослівні підписи замінюють цифрами, а розшифрування наводять у підрисунковому підписі.

Для економії місця числові поділки на осях координат можна починати не з нуля, а обмежити тими значеннями, в межах яких розглядається дана функціональна залежність.

Таблиці.

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць відповідно до рисунку 1.

Таблиця ____ – ___________________________________

номер назва таблиці

Головка	{						}	Заголовки граф
							}	Підзаголовки граф
							}	Рядки (горизонтальні ряди)
		}	}
		Боковик (Графи для заголовків рядків)	Графи(колонки)

Рисунок 4.3 Схема побудови таблиць

Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиць, а також лінії зліва, справа і внизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, в якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці.

Вище і нижче таблиці повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках.

Над лівим верхнім кутом таблиці розміщують надпис “Таблиця ___” із указанням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою. Після номера таблиці крапка не ставиться.

Таблиця може мати назву, яку виконують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею, відокремлюючи її тире від номера таблиці. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.

Заголовки граф таблиці починають писати з великої літери, а підзаголовки – із малих, якщо вони складають одне речення із заголовком.

Підзаголовки, які мають самостійне значення, начинають писати з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць розділові знаки не ставлять. Заголовки ставлять у однині.

Діагональне ділення головки таблиці не допускається.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину таблиці під другою, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик.

При поділі таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Слово “Таблиця___” вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть “Продовження таблиці___” із зазначенням номера таблиці.

Якщо частини таблиці розміщують поряд, у кожній частині повторюють головку таблиці; при розміщенні частин таблиці одна над другою – повторюється боковик

Графу “№ п/п” у таблицю не включають. При необхідності нумерації показників їх порядкові номери показують у боковику таблиці перед їх назвою. Для полегшення посилання в тексті пояснювальної записки дозволяється нумерація граф таблиці.

Назва параметрів	…		…
	…	…	…	…
1	2	3	4	5
1. 				
2. 				
3. 				

Якщо параметри однієї графи мають однакові значення в двох чи більше рядках, то можна цей параметр уписувати в таблицю для цих рядків тільки один раз.

			або					
								
								
								

Текст із одного слова, який повторюється в графі таблиці, дозволяється замінювати лапками. Якщо текст, що повторюється, складається із двох і більше слів, то при першому повторенні його замінюють словом “Те ж”, а надалі – лапками.

Якщо повторюється тільки частина фрази, дозволяється цю частину заміняти словом “Те ж” з доповненням додаткових відомостей.

Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних чи хімічних символів, що повторюються, не дозволяється.

Якщо цифрові або інші дані у таблиці відсутні, то у графі ставлять прочерк.

Цифри у графах таблиць, як правило, розміщують так, щоб класи чисел у всій графі були точно один над одним.

При вказуванні у таблицях послідовних інтервалів значень величин, що охоплюють усі значення ряду, перед ними пишуть “від”, “більше” і “до”, маючи на увазі “до  включно”. В інтервалах, що охоплюють будь-які значення величин, між величинами ставлять тире.

Переліки.

Переліки за потреби можуть бути наведені по середині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою або, не нумеруючи, – дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, а другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Приклад:

а) матеріали;

б) заробітна плата;

в) обов’язкові відрахування:

1. у пенсійний фонд;

2. на соціальне страхування.

Примітки.

Примітки розміщують у тексті за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Їх розміщують безпосередньо після тексту, таблиці або ілюстрації, яких вони стосуються.

Слово “Примітка” друкують починаючи з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють. Після слова “Примітка” ставлять крапку і з великої літери у тому ж рядку подають текст примітки.

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова “Примітки” ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.

Приклад

Примітки:

1.________________________________________________________

_______________________________________________________________

2. ________________________________________________________

_______________________________________________________________

Посилання та цитування.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати.

Загальні вимоги до цитування такі:

1) текст цитати починається і закінчується лапками й наводиться у тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі із збереженням особливостей авторського написання;

2) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень при цитуванні допускається без перекручень авторського тексту і позначається трьома крапками;

3) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело.

Коли використовують відомості з джерел, які мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, таблиць, формул тощо.

Посилання в тексті на джерела зазначаються порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками.

Допускається наводити посилання у виносках, при цьому його оформлення має відповідати бібліографічному описові за переліком посилань із зазначенням номера.

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

При посиланнях слід писати: “ у розділі 4 ”, “ див. 2.1 ”, “ за 3.3.4 ”, “ відповідно до 2.3.4.1 ”,” на рис. 1.3 ”, або “ на рисунку 1.3 ”, “ у таблиці 3.2 ”, “ (див. 3.2) ”, “ за формулою (3.1) ”, “ у рівняннях (1.23) – (1.25) ”, “ у додатку Б ”.

Числівники.

Прості кількісні числівники, якщо при них немає одиниць вимірювання, пишуться словами. наприклад, на трьох зразках (не: 3 зразках).

Складні кількісні числівники пишуться цифрами (за винятком тих, якими починається абзац).

Числа із скороченим позначенням одиниць виміру пишуться цифрами, наприклад: 7 л, 24 кг. Після скорочених слів “л”, “кг” і т. ін. крапка не ставиться.

При перерахуванні однорідних чисел скорочена назва одиниці вимірювання ставиться після останньої цифри, наприклад: 3, 14 та 25 кг.

Кількісні числівники при запису їх арабськими цифрами не мають на письмі відмінкових закінчень, якщо вони супроводжуються іменниками, наприклад: на 20 сторінках (не: на 20-ти сторінках).

Прості та складні порядкові числівники пишуться словами, наприклад: третій, двадцять п’ятий. Винятком є випадки, коли написання порядкового номера обумовлено традицією, наприклад: 4-й Український фронт.

Числівники, що входять до складних слів, пишуться цифрами. Наприклад, 16-тонний кран, 40-відсотковий розчин.

Порядкові числівники, позначені арабськими цифрами, мають відмінкові закінчення. При запису після риски пишуть:

а) одну останню літеру, якщо вони закінчуються на голосний (крім “о” та “у”) або на приголосний звук, наприклад: третя декада – 3-я декада (не: 3-тя), тридцятих років – 30-х років (не: 30-их);

б) дві останні літери, якщо закінчуються на “о” чи “у”, наприклад: десятого класу – 10-го класу (не: 10-о або 10-ого).

При перерахуванні кількох порядкових числівників відмінкове закінчення ставлять тільки один раз. Наприклад, товари 1 та 2-го ґатунку.

Без відмінкових закінчень записуються порядкові числівники римськими цифрами для позначення порядкових номерів століть (віків), кварталів, томів видань. Наприклад, ХХ століття (не: ХХ-е століття).

Скорочення.

При скороченому записі слів і словосполучень слід користуватися трьома основними способами:

1) залишати тільки першу (початкову) літеру слова (рік – р.);

2) залишати частину слова, відкидаючи закінчення та суфікс (рисунки – рис.);

3) пропускати кілька літер у середині слова, замість яких ставити дефіс (університет – ун-т).

Досить часто зустрічаються у текстах умовні графічні скорочення за частинами і початковими літерами слів. Вони поділяються на:

- загальноприйняті умовні скорочення;

- умовні скорочення, прийняті у спеціальній літературі, зокрема у бібліографії.

До загальноприйнятих умовних скорочень належать такі, що використовуються:

а) після перерахування (і т. ін. – і таке інше, і т. д. – і так далі, і т. п. – і тому подібне);

б) при посиланнях (див. – дивися, пор. - порівняй);

в) при позначенні цифрами століть і років (ст. – століття, ст.ст. – століття, р. – рік, рр. - роки).

Існують також загальноприйняті скорочення: т. – том, н. ст. – новий стиль, ст. ст. – старий стиль, н.е. – наша ера, м. – місто, обл. – область, гр. – громадянин, с. – сторінка.

Слова “та інші”, “і таке інше” в середині речення не скорочують. Не допускається скорочення слів “так званий” (т. з.), “наприклад” (напр.), “формула” (ф-ла), “рівняння” (р-ня).