Питання для самоконтролю

1. Що таке художність літературного твору? Назвіть передумови розкриття художності твору.

2. Вкажіть аспекти можливого аналізу сюжетної форми художнього твору.

3. Розкрийте суть принципу аналізу взаємодії змісту і форми.

4. Що передбачає естетичний аналіз літературного твору?

5. Назвіть основні шляхи аналізу літературного твору.

Аналіз літературного твору

Метою даної методичної розробки і є прагнення коротко охарактеризувати своєрідність різних видів аналізу літературного твору. Матеріал складається з теоретичної частини, де розглядається саме поняття "аналіз" літературного твору та його види, а також практичної.

Ідейний зміст Художня форма Схема аналізу літературно-художнього твору Загальний план відповіді на питання про значення творчості письменника План-зразок характеристики художнього образу-персонажа План розбору ліричного твору

При аналізі художнього твору варто розрізняти ідейний зміст і художню форму.

Ідейний зміст

включає:

4. тематику твору - обрані письменником соціально-історичні характери  в їхній взаємодії;

5. проблематику - найбільш істотні для автора властивості й сторони вже відбитих характерів, виділені й посилені ним у художньому зображенні;

6. пафос твору - ідейно-емоційне ставлення письменника до зображених соціальних характерів(героїка, трагізм, драматизм, сатира, гумор, романтика й сентиментальність).

Пафос - вища форма ідейно-емоційної оцінки життя письменника, що розкривається в його творчості. Утвердження величі подвигу окремого героя або цілого колективу є вираженням героїчного пафосу, причому дії героя чи колективу відрізняються вільною ініціативою й спрямовані на здійснення високих гуманістичних принципів. Передумовою героїчного в художній літературі є героїка дійсності, боротьба зі стихіями природи, за національну волю й незалежність, за вільну працю людей, боротьба за мир. Коли автор утверджує справи й переживання людей, яким властиві глибокі й непереборні протиріччя між прагненням до величного ідеалу й принциповою неможливістю його досягнення, то перед нами трагічний пафос. Форми трагічного досить різноманітні, історично мінливі. Драматичний пафос відрізняється відсутністю принципового характеру протистояння людини поза особистісним ворожим обставинам. Трагічний характер завжди відзначений винятковою моральною висотою й значущістю. Великого значення в мистецтві XIX-XX століть набув романтичний пафос, за допомогою якого утверджується значущість прагнення особистості до емоційно універсального ідеалу. До романтичного близький сентиментальний пафос, хоча його діапазон обмежений сімейно-побутовою сферою прояву почуттів героїв і письменника. Всі ці види пафосу несуть у собі стверджуюче начало і реалізують піднесене як основну й найбільш загальну естетичну категорію.

Загальноестетичною категорією заперечення негативних тенденцій є категорія комічного. Комічне - це форма життя, що претендує на значущість, але вже віджила своє історично зжив своє, і тому викликає сміх. Комічні протиріччя як об’єктивне джерело сміху можуть бути усвідомлені сатирично або гумористично. Гнівне заперечення соціально небезпечних комічних явищ визначають громадянський характер пафосу сатири. Глузування над комічними протиріччями в морально-побутовій сфері людських відносин викликають гумористичне відношення до зображуваного. Глузування може бути як заперечливе, так і стверджуюче зображуваному протиріччю. Сміх у літературі, як й у житті, надзвичайно різноманітний у своїх проявах: посмішка, глузування, сарказм, іронія, сардонічна усмішка, гомеричний регіт.

нагору