
- •§ 1 Принцип відносності Галілея
- •§ 2 Рівняння Максвелла та гіпотеза ефіру
- •§ 3 Принцип відносності Ейнштейна
- •1. Усі фізичні закони та рівняння, сформульовані для однієї інерціальної системи відліку, не змінюються при переході до іншої довільної інерціальної системи відліку.
- •§1 Перетворення Лоренца
- •§ 2 Як треба розуміти одночасність.
- •§ 3 Власний час
- •§ 4 Як треба правильно вимірювати довжини
- •§ 5 Закон додавання швидкостей
- •§ 1 Геометрія 4—простору
- •§2 Диференціальні операції
- •§5 Функції Лагранжа та Гамільтона в ств
- •§6 Коваріантне рівняння руху
- •§ 8 Червоний зсув
- •Електродинаміка ств
- •§1 Рівняння для потенціалів у коваріантній формі
- •§2 Тензор електромагнітного поля
- •§3 Коваріантний вигляд рівнянь Максвелла
- •§4 Перетворення Лоренцо для поля
Електродинаміка ств
§1 Рівняння для потенціалів у коваріантній формі
4-вектор струму
Розглянемо
закон збереження заряду в диференціальній
формі. Нагадаємо, що це рівняння є
лоренц-інваріантним, оскільки воно –
наслідок рівнянь Максвелла
.
Записавши його у вигляді
бачимо, що в (1) диференціювання йде за контраваріантними змінними (результуюча величина - коваріантна), тому вводячи до розгляду контраваріантний вектор
можемо написати (1) у вигляді скалярного добутку двох 4-векторів (адже при множенні цих векторів утворюється величина, що не залежить від системи спостереження-інваріант перетворення).
Таким чином, у коваріантній формі закон збереження заряду набуває вигляду
Тобто 4-дівергенція 4-вектора струму дорівнює нулеві. Користуючись загальним правилом (5.31) перетворення 4-векторів одержимо
Нехай
у системі координат
заряди були нерухомі,
. Згідно з формулами перетворення (4) у
лабораторній системі координат
У
граничному випадку
V<<
c
маємо
класичний результат:
(6)
4-вектор потенціал
Розглянутий приклад для 4-струму можна розповсюдити на 4-потенціал. Пригадаємо лоренцеву калібровку і запишемо її також покоординатно:
що, очевидно, цілком аналогічно до попереднього випадку. Тому можемо побудувати ще один 4-вектор потенціал. Його просторова частина є векторний потенціал, а часова – скалярний. Лоренцева калібровка у коваріантному вигляді має досить компактний вигляд:
тобто знов нульове значення 4-дівергенція. Перетворення Лоренцо для мають вигляд
Побудуємо тепер рівняння для потенціалів у коваріантній формі. Завдяки тому, що оператор д’Аламбера є лоренц-інваріантним, можемо відразу переписати рівняння д’Аламбера як
Використовуючи
релятивістські позначення
і
,
маємо остаточно
Формула (5) – рівняння д’Аламбера для 4- вектора потенціалу.
§2 Тензор електромагнітного поля
Тільки
що ми показали, що векторний потенціал
А
та
скалярний потенціал
утворюють 4-вектор. Для обчислення
компонент магнітної індукції,
треба визначити ротор від А.
Нагадаємо,
що аналогом ротора в СТВ є тензор.
Позначивши 4-ротор як
,
запишемо , що
тому
цей тензор антисиметричний:
=
(і відповідно всі діагональні елементи
дорівнюють нулеві:
).
Обчислимо його компоненти:
Аналогічним чином обчислюється решта компонент.
Тензор , який називають тензором електромагнітного поля, має вигляд
(3)
Вираз (4) є коваріантна форма запису тензора електромагнітного поля.
Звернемо
увагу на різну симетрію «електричної»
та «магнітної» частини тензора
електромагнітного поля: компоненти
вектора
утворюються вектор-стовпчик та
вектор-рядок у складі тензора
електромагнітного поля. У той же час
компоненти
розташовані в
у тензорній формі так, якби вони не
утворювали вектор.
Причина полягає в тому, що електричне поле – справжній (полярний вектор), а магнітне – псевдовектор (аксіальний).
Взагалі,
до полярних векторів відносять такі
векторні величини, що змінюють знак
при інверсії декартових осей координат.
Таку властивість мають, очевидно,
швидкість, прискорення, імпульс,
електричне поле (адже
) і деякі інші. Але легко бачити, що
такі векторні величини, як момент
імпульсу, момент сили та взагалі ті,
що пропорційні векторним добуткам,
не змінюють знак при інверсії
координат, оскільки у векторному
добутку двох полярних векторів при
інверсії кожний співмножник змінить
знак , а добуток у цілому знак не
змінить. Отже, такою простою та
природною властивістю названі величини
не наділені. Їх називають псевдовекторами,
або аксіальними векторами. До таких
звичайно належать і магнітне поле
,
магнітний момент і деякі інші
величини.
Для пояснення їх матричної природи наведемо невеличкий суто математичний приклад. Нехай потрібно наведену нижче матрицю помножити справа на вектор -стовпчик. Зробити це не важко і результат записуємо одразу:
(5)
Результат
множення такої спеціальної матриці
на вектор - стовпчик дуже схожий на
векторний добуток двох векторів:
та
.
Проте, першим співмножником є наведений
псевдовектор.
Таким чином, виявилось, що електричне та магнітне поля є єдина, нероздільна субстанція . Вони є компоненти однієї й тієї самої величини - тензора електромагнітного поля (3,4) . Магнітне поле є антисиметричний тензор другого рангу в трьохвимірному просторі, а електричне поле - трьохвимірний вектор. Отже теорія відносності допомогла виявити математичну природу магнітного поля.