Семінар 1

1.Послідовність розвитку методів та підходів до управління якістю в світі: перевірка якості та випробування; контроль якості (QC); системи забезпечення якості (QA); управління якістю (QM); всезагальне управління якістю (TQM).

У розвитку управління якістю можна виділити ряд етапів: від перевірки проведеного товару до системи загального управління якістю. Перші підходи управління якістю були сформульовані, як вже наголошувалося, в системі наукового управління виробництвом в кінці XIX — початку XX століття. Кожне подальше десятиліття було пов'язане з досягненнями науки і техніки, змінами у сфері виробництва товарів і послуг. Вимоги до якості, що змінюються, і виробничі умови стимулювали і направляли розвиток управління якістю.

Розглянемо основні етапи розвитку методів управління якістю і причини що до цього спонукають (табл. 2.3).

1900-1920 рр. — Індустріальна революція і початок конвеєрного виробництва. В цілях відбракування дефектної продукції виникла необхідність контролю виробів, що випускалися. Контроль виконував відповідальний по зміні старший робочий. Приблизно під час Першої світової війни з'явилася нова професійна група — контролери. В цей же час контролери почали організовуватися в окрему виробничу одиницю - відділ контролю.

1920-1940 рр. — Розвиток виробництва і збільшення об'ємів робіт по контролю. Впродовж 20-30-х років на виробництвах повсюдно формувалися відділи контролю. Розвивалися і удосконалилися прилади і методи контролю. Контроль продукції став самостійною і невід'ємною частиною виробництва.

1940-1950 рр. — В роки Другої світової війни обсяги виробництва промислової продукції зросли, що обумовлювалося в основному військовими потребами. Істотно підвищилися вимоги до якості виробів, що випускалися. На підприємствах, що випускають військову продукцію, з'явилися перші збірки вимог по забезпеченню якості.

Кількість людей, що залучаються до виробництва, скорочувалася у зв'язку з потребами армії, тому отримали широкий розвиток статистичні методи контролю. Була розроблена методична, технічна і математична база статистичних методів. Статистичні методи контролю широко застосовувалися як в цивільній, так і у військовій промисловості.

1950-1960 рр. — Прискорення науково-технічного прогресу, ускладнення продукції, що випускається, збільшення риски функціональних несправностей продукції. На стадії проектування більше уваги почала приділятися збереженню стабільності необхідних споживчих характеристик продукції з часом в заданих умовах експлуатації. У зв'язку з цим почали розвиватися способи підвищення надійності і формуватися системи проектування надійності. З'являються поняття "Проектування якості" і "тимчасові характеристики якості". Спочатку ця діяльність зосереджувалася у сфері виробництва приладів, призначених для військових і космічних цілей. Надалі методи проектування і забезпечення надійності почали застосовуватися для багатьох інших видів продукції. У 1950 р. були організовані перші курси по управлінню якістю для вищого керівництва японських промислових підприємств. У 1951 р. в Японії затвердили Премію Демінга і Практичну премію Демінга за досягнення в області якості. У 1959 р. телебачення Японії відкриває цикл щотижневих передач по управлінню якістю.

1960-1970рр. — Корінна зміна способів транспортування товару. У зв'язку з цим значно збільшуються об'єми міжнародної торгівлі. Нові ринкові умови передбачали створення єдиних вимог до якості виробничих процесів і продукції. Стало недостатнім тільки контролювати якість розробки і кінцевий результат. Виникла необхідність планувати якість на всіх етапах виробництва. Система, яка в цей час набула широкого поширення, називається "Загальний контроль якості" або "Загальний внутрішньофірмовий контроль якості". На початку 60-х років виходять перші збірки вимог по забезпеченню якості для підприємств машинобудівної галузі. У 1962 р. в Японії виник рух кружків якості. З'явилося перше щомісячне видання " Контроль якості для робочих".

1970-1980 рр. — Зростання ролі охорони праці і безпеки експлуатації продукції. Розвивається система юридичної відповідальності за якість продукції, що охоплює перелік обов'язків, покладених на виробника, дистриб'ютора, посередника, продавця і інших осіб щодо компенсації збитків споживачеві (як матеріальних, так і моральних), отриманих унаслідок придбання неякісних товарів або послуг. В деяких випадках компенсаційні збитки виробника (особливо в США) можуть досягати вельми значних розмірів, що додатково стимулює виробника розвивати систему контролю якості. В середині 70-х років Японія завойовує велику частину світових ринків. Почалася побудова систем якості на промислових підприємствах. У 1979 р. у Великобританії з'явився перший національний стандарт забезпечення якості.

1980-1990 рр. - Лавиноподібний розвиток інтересу до управління якістю у всьому світі. Досвід Японії показав, що прибуток компанії, її позиції на ринку стабільні настільки, наскільки стабільно високий рівень якості її продукції. Повсюдно вивчається, розвивається і упроваджується управління якістю.

Аспекти якості продукції стали скрізь визначатися інтересами споживачів і суспільства в цілому. У 80- і роки у всіх промислово розвинених країнах були створені національні програми стимулювання діяльності в області якості, підтримувані державою (зокрема створення національних інститутів якості).

Процес побудови систем якості розповсюдився на всі сфери, включаючи сервісне обслуговування і надання послуг. У 1987 р. міжнародною організацією по стандартизації були прийняті міжнародні стандарти управління і забезпечення якості ISO серії 9000. Почався процес сертифікації систем якості.

1990-1999 рр. - Широке розповсюдження систем якості по ідеології міжнародних стандартів в області управління якістю серії 9000.

Міжнародні стандарти ISO серії 9000 прийняті в 80 країнах світу. Практично всі провідні підприємства і організації мають сертифіковану систему якості. На думку експертів, конкуренція на міжнародному ринку 90-х років - це боротьба існуючих систем якості, розвиток концепції "загального управління якістю" (TQM), що дозволяє управляти поліпшенням якості. Твердження в більшості країн світу національних премій за якістю (у Україні національна премія за якістю створена в 1996р). Практично у всіх країнах створені інститути якості, асоціації якості, національні програми якості.

2. Характеристика етапів розвитку управління якістю та їх удосконалення.

Кожний етап еволюції має свою логіку і закономірності розвитку, що дозволяє поділити їх на 6 основних історичних етапів .

* індивідуальний контроль якості; * цеховий контроль якості;

* приймальний контроль якості; * статистичний контроль якості;

* комплексне управління якістю; * забезпечення якості на базі стандартів ISO 9000.

Таблиця 10.1. Основні історичні етапи [46]

Індивідуальний контроль якості		Діяв на виробництві до кінця ХГХ ст., один працівник або невелика їх група були відповідальними за виготовлення всього виробу. При цьому кожний працівник міг повністю контролювати якість результату своєї індивідуальної праці, забезпечуючи тим самим якість виробу. Кожному, хто був зайнятий на тих чи інших виробничих операціях, необхідно було виконувати роботу відповідно до заданої моделі (кресленням, рисунком, шаблоном тощо). Принцип роботи на основі моделі означав уже перехід від ремісничого етапу виробництва до промислового, на якому якість визначалась уже не тільки талантом, майстерністю і умінням працівника, але і його здатністю зіставляти конкретні результати своєї роботи з заданою моделлю.
Цеховий контроль якості		Зародження було зумовлене розвитком промислового-виробництва і поглибленням внутріпшьовиробничого поділу праці. Для цього етапу характерний розподіл функцій і відповідальності за якість як між окремими працівниками, так і цеховим керівником або майстром. Цеховий майстер визначав загальні вимоги до якості продукції і відповідав за якість виконаної цехом роботи. Уже під час свого зародження цеховий контроль спирався на принципи наукового менеджменту, розроблені видатним американським спеціалістом Ф. Тейлором (1856- 1915). Головним у методології Тейлора було задати допуск на показники якості продукції, виміряти його значення і поділити продукцію на придатну і дефектну - залежно від попадання значення показника в допуску. Напередодні Другої світової війни розвиток масового виробництва, зростання промислових підприємств збільшення обсягів виготовленої продукції призвели до відокремлення технічного контролю від виробничих операцій, до його організаційного оформлення в самостійний професійний вид діяльності. На промислових підприємствах стали створюватися самостійні служби технічного контролю з штатними контролерами на чолі з начальником, який був підпорядкований керівникові підприємства (рис. 10.1).
Приймальний контроль якості		Нова організація робіт з контролю зумовила постановку проблеми забезпечення якості виробничих процесів.
Статистичний контроль якості		Базується на теорії ймовірності і математичній статистиці. На практиці це проявилось у використанні контрольних карт (карт Шухарта) з межами регулювання і переходу від суцільного до вибіркового контролю, при якому в процесі виробництва систематично відбираються згідно з попередньо складеним планом контрольні дані для їх обробки методами математичної статистики (рис. 10.2). При цьому сфера використання статистичного контролю якості обмежувалась виробничими рамками і поширювалась дуже повільно. Контроль, як і раніше, провадився в межах цеху і, звичайно, не міг вирішувати складних проблем якості.
Комплексне управління якістю	Створення служб якості дозволило ліквідувати подвійну відповідальність осіб, що відповідають за виготовлення продукції і за оцінювання її якості. Механізм комплексного управління якістю орієнтував всю систему заходів на досягнення заданого рівня якості продукції. При цьому комплексне управління доповнювало раніше використовувані статистичні інструменти контролю якості методами метрології, збору інформації про якість, мотивації якості, стандартизації, сертифікації та іншими. Ця концепція дозволило багатьом організаціям досягти значних результатів у поліпшенні якості продукції і зниженні витрат на неї. На базі загальної методології комплексного управління якістю в 1960- 70-х роках в різних країнах з урахуванням їх національних і економічних умов були сформовані специфічні організаційні підходи до управління якістю на рівні фірми. Найвідомішими з них стали концепції TQC (Total Quality Control) - загальне управління якістю в США і CWQC (Company Wide Quality Control) - управління якістю в рамках фірми в Японії та ін. Концепція TQC заснована на побудові системи управління якістю, яка охоплює всі сторони діяльності фірми. Відповідно до цієї концепції вирішення проблеми якості входить у сферу відповідальності керівництва фірми (менеджменту) і є головною турботою добре структурованого адміністративного підрозділу, який спеціалізується виключно на організації забезпечення якості продукції. Концепція CWQC передбачала участь у роботах з якості всього персоналу фірми - від президента до рядового робітника. Відповідно до цього підходу працівники всіх підрозділів та ієрархічних організаційних рівнів фірми мають бути навчені методам управління якістю і використовувати їх на практиці. Іншими особливостями японського управління якістю стало широке використання статистичних методів, організація внутрішніх фірмових перевірок систем якості, діяльність гуртків якості..
Забезпечення якості на базі стандартів ISO 9000	(Кінець 1980-х) Згідно із цієї методологією створення на підприємстві високоефективних і результативних систем якості, які відповідають положенням стандартів ISO 9000, є гарантією того, що вимоги споживачів будуть дійсно задоволені. Таким чином, розробка і реалізація концепції стандартів ISO стали черговим етапом роботи із забезпечення якості на підприємствах і забезпечило напрямки подальшого розвитку робіт з вирішення проблеми якості на рівні промислових підприємств, які будуть розглянуті далі.