Тема 10. Прикладна ноосферологія

План

1. Ноосфера й перспективи стійкого розвитку.

2. Напрями й принципи прикладної ноосферології.

3. Техносоціальне прискорення та сучасна футурологічна думка.

4. Утопічна свідомість і сучасні проекти загальнолюдського майбутнього.

5. Ноосферні трансформації та глобальні ризики.

6. Стратегічне планування та стратегічне управління в умовах розгортання ноосфери.

7. Основні елементи стратегічного планування.

8. Управління та маніпулятивні стратегії.

Ключові слова: Стійкий розвиток. Прикладна ноосферологія. Футурологія. Утопічна свідомість. Ноосферні трансформації. Глобальні ризики. Стратегічне планування. Стратегічне управління. Маніпулятивні стратегії.

Ноосфера й перспективи стійкого розвитку

Ноосферологічні дослідження становлять собою складну багатогранну наукову діяльність. Однією з цілей ноосферології є зняття теоретичних суперечностей між поступальним процесом цивілізаційного розвитку та принципом постійності (переважно статичним аспектом усякої системи) високотехнологічної цивілізації. Сенс виразу «стійкий розвиток» необхідно збагатити значенням єдності інноваційних змін і консервативним порядком функціонування соціальних і культурних цінностей. Тоді «стійкість» і «розвиток» не розглядатимуться як суперечності, але доповнюватимуть один одного.

Таким об'єднуючим чинником може бути ноосферна складова цивілізаційного розвитку. Так знімається конфлікт між прискоренням технологічного прогресу й стабільною системою традиційних цінностей. Ноосфера містить у собі як результати когнітивних і технологічних інновацій, так і спадкоємність цінностей. Уявлення про стійкий розвиток виникло в результаті спроб подолання суперечностей між ресурсами нашої планети, що убувають і постійно зростаючими темпами їхнього споживання. Сучасне покоління – останнє, яке не обмежує себе заради добробуту майбутніх поколінь. «Пік усього», межа можливостей природи задовольнити зростаюче гіперспоживання ресурсів, що закінчуються, очевидна та близька.

Оптимізація стійкості виробництва та споживання в суспільствах, що динамічно розвиваються, можлива лише за рахунок упровадження оригінальних технологічних ідей, реалізації інноваційних стратегій розгортання ноосфери. Це неодмінна умова організаційної та практичної діяльності, направленої на досягнення стійкості в глобальному масштабі.

Еволюція біосфери, яка зумовила виникнення та випереджаючий розвиток ноосфери і, у найближчому майбутньому, із застосуванням новітніх технологій може регулюватися й керуватися людиною. Значення ноосфери незмінно зростає і, фактично саме вона стає головним механізмом упорядковування, стабілізації соціальних, енергетичних, екологічних подій. Результативна діяльність з мінімізації споживання ресурсів, що зменшуються, залежить від радикального переформатування існуючої парадигми споживання. Для досягнення цих цілей в умовах скорочення життєвого простору, необхідно розвивати ноосферний світогляд, проективне мислення й наукове прогнозування.

Щоб реалізувати стратегію стійкого розвитку необхідно вдатися до технологічних, економічних, правових, екологічних і політичних реформ у планетарному масштабі. Головним ресурсом повинно стати глобальне моделювання демографічних, енергетичних, кліматичних і біосферних процесів. Також необхідно враховувати зростання питомої ваги ноосферної діяльності відносно до біосферної реальності.

Напрями й принципи прикладної ноосферології

Окрім теоретичних досліджень ноосфери особливу увагу необхідно звернути на прикладні аспекти. Можна вирізнити декілька ключових перспективних напрямів таких розробок:

• антропо-технологічний рівень: визначення способів психо-фізіологічної адаптації людства й забезпечення захисту в умовах глобальних ризиків, пов'язаних з негативними аспектами застосування високих технологій;

• соціально-мережевий рівень: створення способів ефективної комунікації в інтернетизованому мережевому співтоваристві та пристосування до інформаційного простору, що трансформується (стратегії зближення машинного та людського інтерфейсів);

• аксіологічний рівень: формування системи цінностей, які забезпечують стійкість виробничих і міжособистісних відносин в умовах інтенсивних змін ноосфери (при одночасних змінах соціального й технологічного середовища);

• креативно-інноваційний рівень: оптимізація творчого процесу (продукування креатива) та ефективної реалізації інновацій;

• прогностичний рівень: створення ефективних моделей розвитку, покрокове планування ноосферних трансформацій (ранньострокового, середньострокового й довгострокового інтервалів), масштабування технонаукового освоєння біосфери.

Стрімке розгортання досліджень у таких напрямах як генетична інженерія та синтетична біологія демонструє ймовірність утворення штучних організмів, штучного біологічного середовища існування та реалізацію плану керованої еволюції. Фундаментальні відкриття й нові технології можуть спричинити величезний ризик для існування людства та загрожувати існуванню біосфери. Прикладна ноосферологія як сукупність інструментів для реалізації конкретних сценаріїв майбутнього необхідна. Будь-які комплексні розробки повинні враховувати ефекти космічних, біосферних, кліматичних, екологічних процесів, а також оптимізувати соціокультурні, антропологічні й етичні умови людського існування.

Очевидно, що тільки інтегральне осягнення космосу, природи, суспільства, техніки та людини дозволить практично реалізувати можливість управління ноосферними процесами. Слід підкреслити, що ноосферологічні дослідження та їх практичні додатки мають бути взаємодоповнювальними.

Ноосферологія дозволяє розглядати розумну діяльність як взаємозалежний процес природного, соціального й технічного цілеспрямованого розвитку людства. Прискорений розвиток біотехнологій розширює спектр їх застосування: від впливу на еволюцію окремих видів, збільшення тривалості життя, поглиблення нейрофізіологічних досліджень. Завдяки сміливим експериментам уточнюються механізми спадковості та створюються технологічні передумови для управління біологічним розвитком людини та тварин. Новітні відкриття в галузі біоінженерії, синтетичної біології, еволюційної біології, еволюційної психології, нейрофізіології та молекулярної генетики дозволяють сподіватися на значне посилення фізіологічних і когнітивних здібностей «природної людини» (homo naturalis).

Як представник виду homo sapiens людина все частіше використовує розум для успішної адаптації. Ще в ХІХ столітті виникла доктрина, ідеологія та практика євгенічних досліджень. Представники євгеніки, прихильники Гальтона прагнули вплинути на хід біологічної та інтелектуальної еволюції людства. Вони докладали значних зусиль для того, щоб «поліпшити людську природу», намагаючись на основі спрямованого статевого відбору сформувати більш «просунуту» людську расу. Сьогодні в століття «ліберальної євгеніки», завдяки генетичним дослідженням і новітній біотехнології, з більш гарантованими результатами зростає спокуса створювати потомство за обраним батьками гендерним, психологічним і когнітивним дизайном. Плануючи бажані якості майбутньої дитини батьки проте орієнтуються на особисті (егоїстичні та схильні до швидкої мінливої моді) естетичні, фізіологічні й когнітивні переваги.

Починається період ризиків, що загрожують людині як біологічному виду. Поки немає надійної системи гарантованого наукового контролю генетичного втручання в еволюційний процес. У ноосферологічній «оптиці» поглиблено повинні розглядатися ці явища та інші процеси, результати роботи науково-технічного розуму.

Ноосферні трансформації та глобальні ризики

В умовах експоненціального зростання технічної могутності людства, перетворення його на глобальну геологічну силу та збільшення глобальних ризиків зростає роль принципу стійкості. Сьогодні в галузі ноосферологічних досліджень виявляється затребуваною прогностика ноосферних процесів. Разом з прогнозуванням у компетенції ноосферології виявляються інноваційні підходи управління ноосферними ризиками. Через безперервний розвиток науково-технологічного прогресу прискорюється трансформація ноосфери. Якщо ми візьмемо спеціально інфраструктурну форму існування ноосфери – інформаційно-комунікативні мережі (зокрема телекомунікації, мобільний зв'язок та Інтернет), то навіть у суто кількісному вимірюванні очевидне постійне значне зростання комунікантів і видів зв'язку, не говорячи вже про зростання баз даних і постійне якісне вдосконалення мереж (швидкості передачі інформації та збільшенні обсягів трафіку).

Існує декілька ключових характеристик, що забезпечують стабільність системи при зростанні динаміки технічних, економічних, екологічних та інших процесів, що ініціюються людиною. Головними характеристиками є енергетична безпека світової економічної та транспортної системи, інформаційна безпека основних комунікативних мереж, продовольча безпека людства в умовах постійного демографічного зростання й одночасного скорочення сільськогосподарських ресурсів унаслідок екологічних катастроф (обезводнення та запустинювання територій на всіх континентах). Особливо потрібно вирізнити техногенні ризики, міжнародний тероризм і глобальні епідемії. На жаль такі ризики як астероїдна небезпека, масштабні землетруси, потужні виверження вулканів, глобальне потепління (або навпаки, похолодання) не залежать від сукупних зусиль людства. Втім, збиток від цих ризиків може бути деякою мірою мінімізований, завдяки ефективному ноосферному мисленню та створенню інноваційних технологій.

Стратегічне планування та стратегічне управління в умовах розгортання ноосфери

Для раннього етапу формування вчення про ноосферу було характерне дослідження виникнення розумної людської діяльності та зміцнення її як геологічної сили. Зростає роль наукового чинника в економічній діяльності, екологічному плануванні, сфері обслуговування, культурному будівництві, освітній сфері й індивідуальному розвиткові людини.

В останні десятиліття відбувається інтенсивна глобалізація соціально-економічної, технологічної та політичної діяльності. Транснаціональні корпорації створюють сприятливі юридичні й економічні умови для безперешкодного просування фінансів, товарів і послуг. Прискорюються процеси стандартизації виробництва та споживання. У цих умовах успішне стратегічне планування й управління економічними процесами дуже залежить від компетенції тих, хто здійснює менеджмент виробничої діяльності. Оскільки ноосферизація передує глобалізації, то ефективне планування й управління глобальними процесами залежить від знань про характер комунікативної діяльності в ноосфері. Генезис і перспективи розгортання ноосфери відіграють вирішальну роль в успішній реалізації складних проектів. Інформаційне суспільство – це найважливіша складова ноосфери, тому його розвиток і планування є найважливішим сегментом стратегічного управління. Трансформація ноосфери є попередньою умовою ефективного функціонування та просування інформаційної глобалізації у її різних вимірах. Ноосферологія досліджує механізми глобальних трансформацій і, отже, тематизує проблеми стратегічного планування й управління комплексними системами.

Планетарними процесами необхідно ефективно керувати. Чим складніше система, тим складніше нею керувати. Теорія та практика науково обґрунтованого стратегічного управління виникла в 1950-х роках у Сполучених штатах Америки. Постійно пристосовуючись до мінливих економічних і соціальних реалій, теорія та практика менеджменту стають ключовими інструментами сучасної продуктивної економіки. З початку 80-х років минулого століття всюди зростає роль управлінської діяльності. Її ефективне функціонування базується на системі гнучких екстрених рішень. Часто такого роду діяльність щодо управління різноманітними соціально-економічними процесами називають стратегічним управлінням.

Однією з найважливіших складових сучасного ефективного управління є стратегічне планування. Здійснення таких стратегій безсумнівно сприяє систематичному раціональному обґрунтуванню управлінських рішень. Що ж становить собою управлінська стратегія? У найзагальнішому виді – це довготривалий калькульований і якісно визначуваний напрям руху комерційної чи некомерційної структурної одиниці до обраної мети за наявністю адекватних інструментів просування. При цьому важлива стабільність зовнішнього середовища, висока ефективність внутрішньої та зовнішньої комунікації.

У ході підготовки до стратегічного планування необхідно побудувати план з урахуванням особливостей основної мети та проміжних завдань, знайти адекватні інструменти проведення рішень для забезпечення кращої конкурентоспроможності організації. Основними елементами такого планування мають бути: визначення ключових цілей; аналіз навколишнього ділового середовища; перспективний аналіз можливостей. Після цього проводиться остаточний вибір стратегії. Потім починається етап виконання плану. І лише після цього відбувається оцінка й контроль реалізації основних дій виконавців.

Під час втілення масштабних проектів (а саме такі завдання стоять перед людством в умовах розширення ноосфери), необхідна наявність вузлових компонентів, завдяки яким підвищується якість самого планування та його остаточних результатів. Перш за все має бути сформульовано базисний намір – усвідомлене прагнення рухатися в чітко заданому напрямі («місія»). Вектор напряму комплексних зусиль один – майбутнє. Звідси й підбір пріоритетних субстратегій і деталізованих кроків.

Іншим неодмінним елементом стратегічного планування є мета. Насамперед необхідно її виокремити й максимально з'ясувати. Реалізація проекту відбувається в організаційній формі, яка максимально придатна для управління складними процесами. Ключові принципи цільової програми такі: виділення чітких часових параметрів; визначеність якісних характеристик; послідовність і несуперечність дій; постійний контроль і моніторинг; безпосередня адресність дій. Постійний реалістичний аналіз параметрів програми забезпечує з великою імовірністю досягнення поставленої мети.

Завдяки ноосферному мисленню можна інтегрувати різні проблеми стратегічного управління, оскільки новий синтетичний світогляд містить у собі природничонаукові, технічні, гуманітарні й соціально-економічні. Ця світоглядна константа зрештою допомагає прийняти адекватні, ефективні управлінські рішення.

Питання для самоконтролю

• Що таке «стійкий розвиток»?

• Які основні напрями прикладної ноосферології?

• Якими є основні принципи прикладної ноосферології?

• Які механізми техносоціального прискорення?

• Що таке глобальні ризики?

• Чи можливе ефективне управління ноосферними процесами?

Висновок

У своїх роботах присвячених дослідженню біосфери та ноосфери В.І. Вернадський довів, що розумна праця, науково-технічний прогрес, подолання суто біологічних потреб перетворює людську цивілізацію на справжню геологічну силу. Потужність розуму постійно зростає, а сукупний людський інтелект неухильно трансформує біосферу в ноосферу. Баланс між біосферою й ноосферою не повинен бути порушеним через незворотні наслідки й остаточну деградацію навколишнього середовища. Ноосфера – це природне продовження біосфери, органічна її частина.

Ноосферологія як комплексне міждисциплінарне знання найбільш придане для опису й об'єктивного пізнання складних явищ, зокрема таких як система «космос-природа-людина-суспільство-ноосфера».

Особливості міждисциплінарного підходу сприяють пізнанню багатовимірних об'єктів, і, зокрема, ноосфери. Як і будь-яка інша наука, ноосферологія повинна мати чітко визначений предмет, спеціальну термінологію та забезпечувати позитивні результати комплексного дослідження. До переліку фундаментальних завдань ноосферології потрібно зарахувати впорядковування сучасних наукових знань, інтеграцію цих знань у контекст ноосферного розвитку, оптимізацію раціонального системного мислення. Провідною функцією ноосферології є інтеграція знань про космос, біосферу, еволюцію людини, когнітивні практики, розвиток наукового знання й конвергенції емерджентних технологій.

Методологічні засади ноосферології мають бути вибудовані з урахуванням холістичного підходу та прогнозування перспектив розвитку дисципліни. Ця наука досліджує теоретичні та практичні питання впливу раціонального мислення на формування суспільства, що живе в умовах зростання науково-технічного знання, обмеженості природних ресурсів і неухильному погіршенні екологічних умов.

Ноосферне мислення засноване перш за все на об'єктивному цілісному пізнанні світу. Ноосферологія – це наука з величезним прогностичним потенціалом. Така особливість дозволяє не тільки знати як улаштований світ, суспільство та людина, але допомагає науково передбачити, що відбудеться з людством у далекому майбутньому.

Література

Аксенов Г.П. Вернадский / Г.П. Аксенов.– М.: Молодая гвардия, 2010. – 565 с.

Багров Н.В., Ена В.Г. Крымские годы академика В.И. Вернадского / Н.В. Багров, В.Г. Ена // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. – Симферополь, 1999. – N 12 (51), Т. 1. – С. 21-32.

Багров Н.В. Вернадский, ноосферология, геополитика / Н.В. Багров // Культура народов Причерноморья.- Симферополь, 2001. - N17. - С. 9-11

Багров Н. В. В.И. Вернадский и Таврический университет / Н. В. Багров // Екологія довкілля та безпека життєдіяльності. – 2003. – N 5. – С. 3-6.

Багров Н. В., Ена В. Г. Академик В.И. Вернадский как естествоиспытатель-крымовед / Н. В. Багров, В. Г. Ена // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. – 2004. – Т. 17 (56), N 1. спецвып. – С. 12-24.

Багров Н. В., Ена В. Г., Лавров В. В. В.И. Вернадский и Крым: люди, места, события.../ Н. В. Багров, В. Г. Ена, В. В. Лавров и др.; – К. : Лыбидь, 2004. – 308 с.

Багров Н. В. Феномен В. И. Вернадского / Н. В. Багров // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. – 2004. – Т. 17 (56), N 1. спецвыпуск. – С. 4-11.

Багров Н.В. География в информационном мире: научное издание / Н.В. Багров. – К. : Лыбидь, 2005. – 181с.

Багров Н.В. Таврический университет на рубеже третьего тысячелетия / Н.В. Багров. – К. : Лыбидь, 2007. – 248 с.

Базалук О.А. Происхождение человечества: новая космологическая концепция / Базалук О. А. – Дн., Пороги, 2003.  - 144 с.

Базалук О. А. Философия образования в свете новой космологической концепции / Базалук О. А. – К.: Кондор, 2010. – 458 с.

Боков В. А., Ена А. В., Ена В. Г. Академик В. И. Вернадский и Крым / В. А. Боков, А. В. Ена, В. Г. Ена // Природа. – Симферополь, 1996. – N 3-4. – С.2-7.

Боков В. А. Устойчивый Крым. План действий / В. А. Боков.– К. – Симферополь, 1999. – 400 с.

Боков В. А. Устойчивое развитие – стратегия развития Крыма в ХХI веке / В. А. Боков [и др.]. – Симферополь, 2000. – 80 с.

Боков В. А. Парабола ноосферы или пределы роста / В. А. Боков // Географический факультет Таврического национального университета : настоящее и будущее. – Симферополь, 2009. – С. 227-244.

Буряк В. В. Концепт ноосферы В. И. Вернадского в контексте постинформационной эпохи / В. В. Буряк // Учёные записки ТНУ им. В. И. Вернадского. - Серия «Философия. Социология». Симферополь. - 2002. - Т. 15 (54) № 1. – С. 67 – 72.

Буряк В. В. Техносфера, инфосфера, ноосфера: морфология рациональности / В. В. Буряк // Учёные записки ТНУ. Спец. выпуск посвящённый 140-летию со дня рождения В. И. Вернадского. – Симферополь, 2004. - Т. 17(56) №1 - С. 121 – 138.

Буряк В. В. Историческая трансформация учения о ноосфере: эпистемологический аспект / В. В. Буряк // Учёные записки ТНУ им. В. И. Вернадского. - Серия «Философия. Социология». Симферополь. - 2006. - Т. 19 (58) № 2. – С. 30 – 41.

Буряк В. В. Методологические подходы к построению концептуального каркаса ноосферологии / В. В. Буряк // Культура народов Причерноморья, 2007. - Т. (19). – №2. – С. 30-41.

Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера / В.И. Вернадский. – / АН СССР. Ин-т геохимии и аналит. химии им. В.И. Вернадского; Отв. ред.: Б.С. Соколов, А.А. Ярошевский; Сост. В.С. Неаполитанская, А.А. Косоруков, И.Н. Нестерова. – М.: Наука, 1989. – 258 с.

Вернадский В.И. Несколько слов о ноосфере/ В.И. Вернадский. – // Импакт: Наука и общество. – 1989. – N 3. – С.69-76. 

Вернадский В.И. Научная мысль как планетное явление / В.И. Вернадский. – М.: Мысль,1991. – 271 с.

Вернадский В.И. Биосфера: Мысли и наброски: Сб. науч. работ / В.И. Вернадский // Неправительств. экол. фонд им. В.И. Вернадского, Гос. геол. музей им. В.И. Вернадского. – М., 2001. – 244 с.: портр.

В.И. Вернадский: pro et contra: Антология литературы о В.И. Вернадском за сто лет (1898-1998) / Ред. А.Л. Яншин; Сост., вступ. ст., коммент. А.В. Лапо. – СПб.: Изд-во Рус. Христиан. гуманитар. ин-та, 2000. – 871 с.

В.И. Вернадский и современность: (Сб. ст.) / АН СССР. Ин-т геохимии и аналит. химии им. В.И. Вернадского; Отв. ред. А.Г.Назаров. – М.: Наука, 1986. –232 с. 

 Габриелян О.А. Ноосферная концепция философии истории / О.А. Габриелян. –Ноосферология : наука, образование, практика : сб. науч. тр. – Симферополь, 2008. – С. 83-108

  Жизнь и творчество Владимира Ивановича Вернадского по воспоминаниям современников: (К 100-летию со дня рождения) / АН СССР. Геол. ин-т; Отв. ред. В.В. Тихомиров. – М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1963. – 153с.

Кальной И.И. Планетарное мышление В.И. Вернадского / И.И. Кальной // Учёные записки ТНУ. Спец. выпуск посвящённый 140-летию со дня рождения В. И. Вернадского. – Симферополь, 2004. – Т. 17(56) №1 – С. 115-119

Лазарев Ф.В. Научное наследие В.И. Вернадского в контексте XXI века / Ф.В. Лазарев // Учёные записки ТНУ. Спец. выпуск посвящённый 140-летию со дня рождения В. И. Вернадского. – Симферополь, 2004. – Т. 17(56) №1– С. 80 – 95

Назаров А.Г. К истории возникновения понятия и термина «ноосфера» / А.Г. Назаров // Институт истории естествознания и техники им. С. И. Вавилова. Годичная научная конференция, 2000. – М.: ИИЕТ РАН. – С. 228-229.

Научное наследие В.И. Вернадского в контексте глобальных проблем цивилизации: Межгос. конф., Крым, 23-25 мая 2001 г.: Доклады / Сост.: В.И. Резуненко и др. – М.: Ноосфера, 2001. – 467 с.: ил., табл. 

Наумов Г. Б. О понятии «ноосфера» / Г. Б. Наумов // Науковедение - М.: Наука, 2002. – 3(15). – С. 86 – 96.

Ноосферология : наука, образование, практика : сб. науч. тр. (Под общ. ред. О.А. Габриеляна) – Симферополь, 2008. – 462 с.

Про заснування Украiнськоi Академii Наук: (З промови В.I. Вернадського на засiданнi Комiс. для розробки законопроекту про заснування УАН) // Вiсн. НАН Украiни. –- 1998. – N 11/12. – С. 10-12. 

Развитие идей В.И. Вернадского в геологических науках / АН СССР. Ин-т геохимии и аналит. химии им. В.И. Вернадского; Отв. ред. А.Л. Яншин. – М.: Наука, 1991. – 208 с. 

Развитие представлений В.И. Вернадского о ноосфере: [Сб. ст.] / Филос. о-во, Обществ. ин-т ноосферы. – М., 1991. – 193 с.

Цветков А. П. Ноосферология: ключевые понятия / А. П. Цветков . –Ноосферология : наука, образование, практика : сб. науч. тр. – Симферополь, 2008. – С.157-168

Черванев И. Г., Боков В. А. Введение в инвайронментальную энергетику. Энергетика для устойчивого развития : учеб. пособие / И. Г. Черванев, В. А. Боков. – Харьков : ТНУ им. В. И. Вернадского, 2004. – 128 с.

Широков В.А. Ноосферные измерения информации и знания / Широков В.А. // Ноосферология : наука, образование, практика : сб. науч. тр. – Симферополь, 2008. – С. 229-247

Шоркин А.Д. Фундаментальные проблемы научно-технической цивилизации ноосферы / Шоркин А.Д. // Учёные записки ТНУ. Спец. выпуск посвящённый 140-летию со дня рождения В. И. Вернадского. – Симферополь, 2004. - Т. 17(56) №1 - С. 96 – 114

Bokov V. A., Ena A. V., Ena V. G. V. I. Vernadsky and the Crimea / V. A. Bokov, A. V. Ena, V. G. Ena // Journal of the American / Crimean Social Science Association. Social Sciences and Education. – Erie : Gannon Universitety, 1996. – V. 1. – P. 1-10.

Vernadsky V. The biosphere / D.B. Langmuir (transl. by); M.A. McMenamin (rev. and annotated by); L. Margulis (foreword by). – Repr. 1997. – N.Y.: Copernicus, 1998. – 192 p.

Перелік тем рефератів

1. Цінності сучасної епохи

2. Основні принципи методології

3. Основні теми ноосферології

4. Принципи ноосферного мислення

5. Основні характеристики Всесвіту

6. Науки, які вивчають космос та його еволюцію

7. Яким є вік Землі?

8. Чи є життя на інших планетах?

9. Умови виникнення життя на Землі

10. Науки, які вивчають і пояснюють феномен життя

11. Що таке креаціонізм?

12. Що таке еволюціонізм?

13. Небезпека ідеології соціального дарвінізму

14. Як виникла євгеніка?

15. Що таке «Біосфера-2»?

16. Що таке геоінжиніринг?

17. Що таке тераформінг?

18. Чи є неандерталець безпосереднім пращуром сучасної людини?

19. Чинники що вплинули на розвиток абстрактного мислення у гомінід

20. Чим процес енцефалізації людей відрізняється від енцефалізації приматів?

21. Основна функція головного мозку

22. Функції мозку, які дають перевагу в боротьбі за виживання в дикій природі

23. Балістичне полювання та прискорення енцефалізації

24. Лобові долі мозку та когнітивна діяльность

25. Що є соціальним інтелектом?

26. Що таке соціальна адаптація?

27. Процес енцефалізації та продовження ноосферизації біосфери

28. Що таке «креативна революція»?

29. Механізми техносоціального прискорення

30. Технологічні революції та формування ноосфери

31. Передумови Першої індустріальної революції

32. Науково-технічний прогрес у ХХ столітті

33. Роль інформаційної революції в організації ноосферної реальності

34. Основні характеристики інформаційного суспільства

35. Ноосфера, техносфера й інфосфера

36. Вплив інформаційних технологій на продукування знань

37. Вплив Інтернет на світову економіку

38. Вплив Інтернет на світову культуру

39. Інтернет та соціальний розвиток

40. Що таке кіберпростір?

41. Основні етапи трансформації раціонального знання

42. Механізм історичної трансформації раціонального знання

43. Автори концепції ноосфери

44. Проблема авторства вчення про ноосферу

45. Ноосферологія як наукова дисципліна

46. Етимологія й ключові значення поняття «ноосфера»

47. Передумови ноосферного мислення в античній культурі

48. Поняття «сфера» і «ноосфера» в сучасній науці

49. Характеристики міждисциплінарних досліджень

50. Що становить собою предмет ноосферології?

51. Ключові поняття ноосферології

52. Що таке «стійкий розвиток»?

53. Основні напрями прикладної ноосферології

54. Основні принципи прикладної ноосферології

55. Механізми техносоціального прискорення

56. Глобальні ризики у сучасному світі

57. Чи можливе ефективне управління ноосферними процесами?

Перелік питань до заліку

1. Що таке світогляд?

2. Якими є цінності сучасної епохи?

3. Що таке методологія?

4. Що таке міждисциплінарний підхід?

5. Що таке гуманітарне знання?

6. Що таке природознавство?

7. Що таке ноосфера?

8. Що вивчає ноосферологія?

9. Якими є принципи ноосферного мислення?

10. Які основні теми ноосферології?

11. Що таке космос?

12. Які основні характеристики Всесвіту?

13. Що таке «Великий вибух»?

14. Що таке «космологічний горизонт»?

15. Що таке Чумацький шлях?

16. Якою є будова Сонячної системи?

17. Які науки вивчають космос та його еволюцію?

18. Яким є вік Землі?

19. Які сфери й у якому порядку оточують земне ядро?

20. Яка сфера Землі населена живими організмами?

21. Чи є життя на інших планетах?

22. Що таке літосфера?

23. Що таке гідросфера?

24. Що таке атмосфера?

25. Якими є умови виникнення життя на Землі?

26. Які науки вивчають і пояснюють феномен життя?

27. Хто є автором теорії еволюції видів?

28. Що таке креаціонізм?

29. Що таке еволюціонізм?

30. Що таке косна речовина?

31. Що таке біосфера?

32. Що таке біокосна речовина?

33. Що таке жива речовина?

34. Коли з'явилися перші мікроорганізми на планеті Земля?

35. Що таке природний відбір?

36. Що таке адаптація?

37. Яка небезпека ідеології соціального дарвінізму?

38. Що таке євгеніка?

39. Що таке геоінжиніринг?

40. Що таке тераформінг?

41. Які основні ознаки приматів?

42. Які основні характеристики гомінід?

43. Чи є неандерталець безпосереднім пращуром сучасної людини?

44. Який континент є спільною прабатьківщиною людства?

45. Що вплинуло на розвиток абстрактного мислення у гомінід?

46. Що таке біпедалізм?

47. Що вивчає палеоантропологія?

48. Якою є природа льодовикових періодів?

49. Що раніше виникає в антропогенезі – полювання чи сільське господарство?

50. Що таке енцефалізація ?

51. Чим процес енцефалізації людей відрізняється від енцефалізації приматів?

52. Мозок якого ссавця тварини можна порівняти з людським?

53. Яка основна функція головного мозку?

54. Що таке «зона Брока» і «зона Верніке», які їх функції?

55. Яка зона мозку відповідає за розуміння мовлення?

56. Які функції виконують лобові долі мозку?

57. Які функції мозку дають перевагу в боротьбі за виживання в дикій природі?

58. Яку роль балістичне полювання відігравало в прискоренні енцефалізації?

59. Яку роль відіграють лобові долі мозку в когнітивній діяльності?

60. Що є соціальним інтелектом?

61. Що таке соціальна адаптація?

62. Чому «людина розумна» отримала переваги в ході природного відбору?

63. Як співвідноситься процес енцефалізації й продовження ноосферизації біосфери?

64. Що таке «креативна революція»?

65. Який механізм техносоціального прискорення?

66. Яке значення технологічні революції мають для формування ноосфери?

67. Які причини неолітичної революції?

68. Які передумови Першої індустріальної революції?

69. Коли і як почалася Друга індустріальна революція?

70. Чим визначався науково-технічний прогрес у ХХ столітті?

71. Якою є роль інформаційної революції в організації ноосферної реальності?

72. Що таке інформація?

73. Якими є основні характеристики інформаційного суспільства?

74. Що таке інформаційне суспільство?

75. Як співвідносяться ноосфера, техносфера й інфосфера?

76. Що таке Інтернет?

77. Яким є вплив інформаційних технологій на продукування знань?

78. Як впливає Інтернет на світову економіку?

79. Який вплив здійснює Інтернет на світову культуру?

80. Як впливає Інтернет на соціальний розвиток і громадянське суспільство?

81. Що таке кіберпростір?

82. Які основні етапи трансформації раціонального знання?

83. Що становить собою ноосферний дискурс?

84. Які дисципліни використовують математичні моделі?

85. Хто є автором концепції ноосфери?

86. Який мислитель уперше запровадив поняття «ноосфера»?

87. Хто з учених створив учення про біосферу?

88. Чому ноосферологія – це дисципліна з відкритим епістемологічним кодом?

89. Якими є етимологія й ключові значення поняття «ноосфера»?

90. Як інтерпретуються поняття «сфера» і «ноосфера» в сучасній науці?

91. Якими є характеристики міждисциплінарних досліджень?

92. Що становить собою предмет ноосферології?

93. Якими є ключові поняття ноосферології?

94. Що таке «стійкий розвиток»?

95. Які основні напрями прикладної ноосферології?

96. Якими є основні принципи прикладної ноосферології?

97. Які механізми техносоціального прискорення?

98. Що таке глобальні ризики?

99. Чи можливе ефективне управління ноосферними процесами?

НАУКОВЕ ВИДАННЯ