58. Фіскальне прогнозування як функція бюджетного менеджменту

Функція прогнозування у системі бюджетного менеджменту проявляється у складанні прогнозів та планів бюджетних доходів і бюджетних видатків на основі аналізу очікуваних тенденцій соціально-економічного розвитку еко-номіки держави та її адміністративно-територіальних одиниць.

Реалізація економічної стратегії не можлива без бюджетного забезпечення, тому фіскальне прогнозування є останнім етапом кількісного аналізу чинників місцевого економічного розвитку. Прогнозування доходів і видатків місцевих бюджетів здійснюється на основі їх наявної структури з врахуванням результатів демографічного та економічних прогнозу. Воно дає змогу оцінити обсяг грошових ресурсів, що можуть бути використані у майбутньому для реалізації стратегій економічного розвитку, і таким чином зробити їх більш реалістичними.

Починаючи з 1997 року в органах ДПС послідовно розвивались організаційні засади та методи прогнозування та планування надходжень до бюджету, удосконалювалась інформаційно-аналітична база цих розрахунків, розширювались можливості оцінки бази оподаткування, підвищилась обґрунтованість прогнозування і планування. Дохідна частина бюджету складалась з прямих, непрямих податків і зборів, обов’язкових платежів, що потребувало постійного контролю повноти надходжень до бюджету [1, с. 34].

В  умовах  функціонування  податкового  управління  в  Україні  загальнодержавні  і регіональні  аспекти  податкового  прогнозування та планування відіграють  важливу  роль,  адже  без урахування  специфіки  розвитку  фіскальних  відносин  не  може  бути  реалізована  жодна довгострокова загальнодержавна чи регіональна програма розвитку, неможливе проведення економічних і податкових реформ.

Податкове планування -  вагомий  інструмент  впливу держави на найбільш дискусійні форми бюджетно-податкових відносин, що має стимулювати в першу чергу надходження інвестицій, інновацій, подальший розвиток інфраструктури для вирішення нагальних проблем розвитку економіки України. Система планування надходжень до бюджету вперше у податкових органах була започаткована наказом ДПА України від 17.02.1997 №38 «Про посилення роботи щодо забезпечення сплати податків та інших обов’язкових платежів». Нині система податкового планування і прогнозування відображена в Законі  України  «Про  оподаткування  прибутку  підприємств»  від 28.12.1994г.  №334/94-ВР.

Планування та прогнозування  податкових  надходжень  дає  можливість  визначити  ймовірність виникнення  тих  чи  інших  непередбачуваних  подій,  і  оцінити  ризик  настання важкопрогнозованих  фінансових  і  податкових  ситуацій,  оцінити  розбіжності  між  цілями платників податків і фіскальними цілями держави, звести до мінімуму фінансові витрати. З цією  метою  у  податковій  службі  створено  підрозділи  податкового  прогнозування  та економічного аналізу [2, с. 25-26]. Прогнозування  і  планування  бюджетних  податкових  надходжень  слід  розглядати  як єдиний  процес,  за  допомогою  якого  відбувається  корегування  фінансових  показників, прийняття управлінських рішень.

Як свідчить аналіз публікацій щодо досліджуваного питання, у світовій та вітчизняній літературі практично відсутніми є теоретичні розробки методів довгострокового прогнозування та планування податкових надходжень. А оскільки саме податкові надходження складають переважну питому вагу доходної частини бюджету, необхідно створити раціональну систему бюджетно-податкового прогнозування, планування та регулювання соціально-економічного розвитку. Податкове планування дозволяє реально оцінити податковий потенціал території, ґрунтуючись на планах соціально-економічного розвитку кожного суб’єкту господарювання.

Бюджетне планування повинно створити умови для безперешкодної діяльності органів виконавчої влади, органів самоврядування та наукових кіл щодо проведення прогнозних розрахунків бюджетних надходжень на довгострокову перспективу з урахуванням діючого законодавства, макроекономічних показників розвитку національної економіки, цільових програм розвитку окремих регіонів та сфер. Адже дотепер норми податкового планування і прогнозування ще не знайшли відповідного відбиття у діючому законодавстві та в проектах бюджетного і податкового кодексів України [3, с. 62]. Відсутнім є взаємозв’язок планових показників, що розробляє Міністерство фінансів і Державна податкова адміністрація України, хоча за роки незалежності податкова служба стала не тільки фіскальним органом, але й важливим економічним підрозділом, що активно впливає на показники соціально-економічного розвитку.

Суттєвим недоліком роботи щодо податкового планування є те, що в основі розрахунків лежать лише макроекономічні показники, але не враховуються перспективи розвитку кожного окремого суб’єкта господарювання та перспективи їхніх розрахунків з бюджетом [4].

Спираючись на методологічне положення про те, що реалізація будь-яких звершень сприяє розробці розумних та обгрунтованих планів розвитку суспільства, законодавство України передбачає можливість використання таких форм державного регулювання економіки як державне прогнозування та програмування економічного й соціального розвитку країни. У зв'язку з цим визначено порядок розробки, затвердження та виконання прогнозних і програмних документів на державному і регіональних рівнях. Однак, законодавчі акти щодо прогнозування та планування доходів і витрат бюджету, затверджені кабінетом Міністрів України, а також розпорядження Міністерства фінансів та Методичні рекомендації Державної податкової адміністрації України, не скоординовані належним чином. Відсутнім є єдиний документ, який би міг здійснити регулювання взаємовідносин всіх гілок державної влади і місцевих органів самоврядування, міністерств та відомств (впритул до суб'єктів господарювання всіх форм власності, як юридичних, так і фізичних осіб) при прогнозуванні доходної та витратної частин бюджету [5, с. 163].