13. Експортна квота

У міжнародних зіставленнях експортна квота використовується не тільки для характеристики рівня інтенсивності зовнішньої торгівлі країни, а й з метою оцінки рівня відкритості національного господарства, участі в міжнародному розподілі праці. Вони розраховуються за формулою:

де Е — річний обсяг експорту країни; ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

Імпортна квота як частка імпорту в валовому внутрішньому продукті країни характеризує також рівень залежності країни від імпорту товарів та послуг. Вона розраховується за формулою: де Кі — квота імпортна; I — річний обсяг імпорту країни; ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період. У міжнародних зіставленнях використовується коефіцієнт імпортної залежності як світової економіки, так і економіки груп країн та окремих країн. 

Зовнішньоторговельна квота: Ця квота розраховується за формулою: де Кзт — квота зовнішньоторговельна; Е, І — річний обсяг, відповідно, експорту та імпорту країни; ВВП — валовий внутрішній продукт країни за аналогічний період.

Таблиця 3.5

Визначення експортної, імпортної та зовнішньоторговельної квот країни за 2008-2010 р.р.

Роки	Імпорт	Експорт	ВВП(млрд. дол.)
2010	693	801	4201
2011	855	823	4444

Роки	Імпортна квота	Експортна квота	Зовнішньоторговельна квота
2010	16,5	19	17,8
2009	19,24	18.5	18.88

Висновок : Імпортна квота Японії виросла, отже її економіка стала ще більш залежною від світової економіки, водночас зменшилась експортна квота, що свідчить про те,що Японія менше бере участь у світовій торгівлі та експортує менше товарів в 2011 році ніж в 2010.

Висновок

Незважаючи на позитивні перспективи економічного зростання у країнах, що розвиваються, варто звернути увагу на певні виклики. В першу чергу це стосується посилення припливу іноземного капіталу в економіки цих країн, що має наслідком посилення інфляційних тисків та ризиків. Для подолання цих наслідків необхідна зважена монетарна політика. Слід зазначити, що, оскільки на частку економік країн, що розвиваються, припадає 40% глобального споживання, навіть незначне уповільнення зростання у цьому регіоні може спричинити серйозний удар на шляху глобального відновлення світової економіки. Перед державами за таких умов стоїть дуже важливе завдання забезпечення переорієнтації попиту з державного сектора на приватний та від країн з надлишковими зовнішніми дефіцитами на країни з надлишковими профіцитами.

При цьому необхідно докладати зусиль з метою відновлення фінансового сектора і сприяння реструктуризації у реальному секторі. У той час, коли розвинені країни мають певні труднощі із реформуванням та відновленням свого фінансового сектора, країни, що розвиваються, швидше долають ці труднощі завдяки швидкозростаючим припливам капіталу. Подекуди у таких країнах відбувається протидія закріпленню власних валют, що могло б сприяти збільшенню внутрішнього попиту та скороченню надмірних профіцитів рахунку поточних операцій.

В Японії існує висока економічна свобода, тісна співпраця уряду з виробниками з метою економічного зростання, упор на науку і технології, а також сувора трудова етика. Японська економіка характеризується об'єднанням виробників, постачальників, дистриб'юторів і банків в тісні групи під назвою "кейрецу" і відносно слабкою міжнародною конкуренцією на внутрішніх ринках. Також існує безліч швидше соціальних, ніж виробничих домовленостей таких, як гарантія довічного працевлаштування в крупних корпораціях. Не так давно японські політики схвалили реформи, що дозволили компаніям відійти від деяких норм у спробі збільшити прибуток.

Японія - країна з переважанням приватного підприємництва і низькими податками. Загальна сума податків нижчий, ніж в інших великих західних країнах, в 2007 році вона становила 26,4% від ВВП. Тільки деякі японські роботодавці сплачують податки на прибуток, ПДВ дуже низький і становить 5%, в той час як корпоративні податки високі.

У число найбільших японських компаній входять Toyota Motor («Тойота мотор»), NTT DoCoMo («ентіті доком»), Canon («Кенон»), Honda («Хонда»), Takeda Pharmaceutical («Такеда фармасьютікл»), Sony (« Соні »), Nippon Steel (« Ніппон стіл »), Tepco (« Тепко »), Mitsubishi Estate (« Міцубіші Естейт »), і Seven & I Holding (« Севен енд Ай холдинг »). Це батьківщина найбільшого за розмірами активів банку в світі - Japan Post Bank («Джепен пост бенк») (3,2 трильйона американських доларів), а також інших банків, наприклад, Mitsubishi UFJ Financial Group («Міцубіші ЮФіДжей Файненшл груп») (1 , 2000000000000 американських доларів), Mizuho Financial Group («Мізухо Файненшл груп») (1,4 трильйона доларів) і Sumitomo Mitsui Financial Group («Сумітомо Міцуї Файненшл груп») (1,3 трильйона доларів). Станом на грудень 2006 р. Токійська фондова біржа з ​​ринковою капіталізацією понад 549700000000000 йен є другою за величиною в світі.[18]

Всеосяжний зростання реальної економіки з 1960-х по 1980-ті роки називали «японським економічним дивом»: у середньому 10% на рік в 1960-і, 5% в 1970-і і 4% в 1980-ті. Зростання істотно сповільнилося в 90-ті роки, в основному через наслідки надмірних інвестицій в кінці 80-х років і внутрішньої політики, спрямованої на витіснення надлишкових спекулятивних капіталів з фондового ринку і ринку нерухомості. Спроби уряду пожвавити економічне зростання увінчалися незначними успіхами, а в 2000 і 2001 р.р. були ще сильніше загальмовані через уповільнення світової економіки. Тим не менш, після 2005 р. економіка показала впевнені ознаки відновлення. Зростання ВВП за цей рік склав 2,8%, а за четвертий квартал у річному вирахуванні - 5,5%, що перевершило темпи зростання США і країн Європейського Союзу за той же період. Оскільки лише 15% японських земель придатне для сільськогосподарської обробки, застосовується система терасного землеробства на невеликих площах. Результатом цього є одна з найвищих у світі врожайність з одиниці площі при великих сільськогосподарських субсидіях і захисних митах. Японія імпортує близько 50% зерна і кормових культур, крім рису, а також більшу частину споживаного м'яса. У рибальстві Японія займає друге місце в світі після Китаю за тоннажем виловленої риби. Японія містить один з найбільших в світі рибальських флотів, улов риби складає приблизно 15% від світового. Японія імпортує з інших країн майже всю нафту і продукти харчування.

Транспортна інфраструктура Японії надзвичайно добре розвинена. На 2011 рік вона налічує 1177278 кілометрів заасфальтованих доріг, 173 аеропорти і 23 577 кілометрів залізничних колій. У приватних компаній, що займаються будівництвом платних доріг, чимало конкурентів, а залізничні компанії борються за популярність на регіональних та місцевих ринках. Серед них особливо виділяються 7 великих підприємств: JR («Джапан Рейлвей Груп»), Kintetsu Corporation («Кінтетсу Корпорейшн»), Seibu Railway («Сейба Рейлвей») і Keio Corporation («Кейо Корпорейшн»). У числі найбільших авіаційних компаній можна назвати All Nippon Airways (ANA) і Japan Airlines (JAL), а найбільшими портами країни вважаються Йокогама і Нагойя. Енергію в країні виробляють з нафти, природних газів і вугілля. Ядерна енергетика займає третину всього виробництва електроенергії; в планах японців - подвоїти ці показники в найближчі десятиліття.

Основними експортними партнерами Японії є США - 22,8%, ЄС - 14,5%, Китай - 14,3%, Південна Корея - 7,8%, Тайвань - 6,8% і Гонконг - 5,6% (дані за 2006 рік). Головні товари на експорт - транспортне обладнання, автомобілі, електроніка, електрообладнання та хімікати. Оскільки природні ресурси країни обмежені, Японія дуже залежить від іноземної сировини та імпортує різноманітні товари з-за кордону. Основними партнерами Японії по імпорту є Китай - 20,5%, США - 12%, ЄС - 10,3% Саудівська Аравія - 6,4%, ОАЕ - 5,5%, Австралія - ​​4,8%, Південна Корея - 4 , 7%, а також Індонезія - 4,2% (дані 2006 року). Головні імпортні товари - техніка та обладнання, природне паливо, харчові продукти (особливо яловичина), хімікати, текстиль і промислова сировина. У цілому, основними торговими партнерами Японії є Китай і США.[21]

Беручи до уваги вищезазначене, у своїх рекомендаціях варто наголосити на заходах структурної політики. У країнах, де сформувався великий зовнішній дефіцит та норми внутрішнього заощадження, структурну політику необхідно спрямувати на підтримку внутрішнього попиту та розвиток не зовнішньоторгових секторів. Водночас країнам, де зростання було засноване на внутрішньому споживанні, слід заохотити переміщення ресурсів у зовнішньоторгові сектори. Необхідно скорочувати розрив між фінансовим та реальним секторами економіки, адже саме ефективність інфраструктурної політики у реальному секторі стає підґрунтям посиленого економічного зростання.