2.2.Фондові біржі країни.

У 1870-х роках, в Японії була введена система цінних паперів. Це призвело до прохання численних громадських організацій про державне оформлення установи біржі, і постанова «Про Фондову біржу" була прийнята у травні 1878 року. Грунтуючись на цій постанові, "Токійська фондова біржа Лтд" була створена 15 травня 1878 та розпочала торги 1 червня.

У березні 1943 року Закон Японії "Про цінні папери" був прийнятий з метою реорганізації фондових бірж, які під час війни були неконтрольованими установами. 30 червня 1943, 11 бірж по всій Японії були об'єднані в державну корпорацію "Японська біржа цінних паперів".З погіршенням умов війни і повітряних нальотів на головний острів Японії, ринок цінних паперів був змушений призупинити торгові сесії на всіх ринках цінних паперів від 10 серпня 1945 року. Важко було знову відкрити діяльність фондових бірж. Уже у вересні 1945 року було проголошено меморандум Верховним головнокомандувачем ОЗС НАТО (SCAP), проте торгівля на біржах була відновлена лише в грудні 1945 року.

На 1 квітня 1949 року три фондові біржі були створені в Токіо, Осаці і Нагої. Торгівля на цих біржах почалася 16 травня. У липні того ж року, п'ять додаткових бірж були створені в Кіото (об'єднані в Osaka Securities біржі в березні 2001 року), Кобе (поглинута в жовтні 1967 року), Хіросіма (об'єдналась з Токійською фондовою біржою у березні 2000 року), Фукуока, і Ніїгата (злилася з Токійської фондовою біржою в березні 2000 року). Крім того, біржа Саппоро цінних паперів була створена в квітні 1950 року.[13]

Отже, своєрідне фондове середовище сформувалось у Японії. Тут діють вісім фондових бірж. Найбільша з них – Токійська, на частку якої припадає понад 80% біржового обігу цінних паперів. Токійська біржа – це асоціація брокерських компаній, тобто акціонерних товариств, що отримали ліцензію на право здійснення професійної діяльності з цінними паперами в Міністерстві фінансів Японії. Законом про цінні папери і біржі Японії передбачається можливість членства в біржі іноземних юридичних осіб. Проте остаточне розв’язання питання про прийняття іноземної юридичної особи в члени біржі залишається в компетенції самої біржі. Іноземні брокерські компанії та фірми, що бажають здійснювати операції на японському ринку цінних паперів, повинні відкрити відділення в Японії та отримати ліцензію на проведення професійної діяльності з цінними паперами в Міністерстві фінансів Японії. При цьому встановлено обмеження щодо кількості службовців, зайнятих у відділені іноземної брокерської компанії. Крім того, керівник відділення іноземної брокерської компаній в Японії має бути громадянином Японії.

Загальний обсяг торгівлі облігаціями на Токійській фондовій біржі (які включають місцеві облігації та деноміновані в ієнах іноземні облігації «самурай»), а також на позабіржовому ринку у 2008 р. становив 2 623 трлн ієн, що на 794 млрд вище, ніж у попередньому, 2007 р.[12]

Також на Токійській фондовій біржі розміщені іноземні конвертовані облігації.

У 1991 р. впроваджено в експлуатацію Систему автоматизованого котирування Японської асоціації професійних учасників фондового ринку (JASDAQ),до яких увійшли:

• депозитароно-клірингові установи :

• Японський депозитарний центр ;

• Японська клірингова корпорація з цінних паперів (100 %-на дочірня компанія ТФБ).

• Основний фондовий індекс — Ніккей (Niсkeyindex)

Облігації випускаються, як правило, в бездокументарній формі. Ринок облігацій є переважно позабіржовим.

Ринок цінних паперів Японії посідає друге місце після фондового ринку США з точки зору пайових і боргових цінних паперів.Cпецифіка корпоративного управління: • найменші (у порівнянні з іншими розвинутими фондовими ринками) вимоги щодо розкриття корпоративної інформації ; • збори акціонерів не що інше, як проста формальність, оскільки реальні підойми управління знаходяться в руках ради директорів і керуючих ; • усі великі корпорації та більшість середніх і дрібних перебувають у власності інших корпорацій ; • корпоративні акціонери використовують право власності на акції насамперед для стратегічних цілей, тобто зміцнення довгострокових зв’язків між собою, залучення нових клієнтів (постачальників або покупців) і захисту від небажаних аутсайдерів, а не для отримання дивідендів.

В Японії склалася дворівнева система регулювання, при якій контроль за ринком здійснюється як державою (Міністерством фінансів), так і саморегулівними організаціями.

При Міністерстві фінансів створено дорадчий орган — Раду з цінних паперів і бірж, у функції якої входить підготовка рекомендацій для Міністерства фінансів по вдосконаленню законодавства по цінних паперах. Після виявлення на початку 90-х років серйозних порушень і зловживань на ринку цінних паперів у 1992 р. в Японії була заснована нова Комісія з цінних паперів і бірж, до повноважень якої входить спостереження і контроль за станом безпосередньо на ринку. На відміну від SEC США японська Комісія є афілійованою установою Міністерства фінансів, яке, так само як і раніше, виконує наглядові функції .Нагляд і регулювання на фондових біржах:

• експертиза компаній — членів біржі (аналіз господарської діяльності та майна);

• дослідження та аналіз укладених угод з метою запобігання маніпулювання цінами, оформлення інсайдерських та фіктивних угод

• перевірка фондової діяльності компаній — членів біржі (атестація компаній);

• накладання санкцій

.

Усі фірми з торгівлі цінними паперами повинні бути членами Японської асоціації дилерів з цінних паперів (JASD).JASD — зареєстрована юридична особа згідно із Законом про цінні папери і біржі.

Основні завдання JASD::

• контроль за позабіржовим ринком цінних паперів ; • встановлення та забезпечення виконання правил для фондових компаній; • перевірка інвестиційних компаній ; • розгляд скарг на членів асоціації ; • навчання та підготовка кадрів, проведення кваліфікаційних іспитів ; • інформаційно-просвітницька діяльність ; • дослідження ринку цінних паперів.