
Тема №3 сутність фінансового ринку та банківської системи України
Сутність фінансового ринку
Небанківські фінансові посередники
Банківська система України
Фінансовий ринок являє собою систему економічних та правових відносин пов’язаних із купівлею і продажем,або випуском та обігом фінансових активів.
Функції фінансового ринку:основні,додаткові та допоміжні:
Основні: акумуляція(мобілізація заощаджень населення та перетворення їх в грошовий капітал);перерозподіл на взаємовигідних умовах грошових коштів підприємств;страхова діяльність;фінансове обслуговування учасників економічного кругообороту;
Додаткові: відкриття банківських рахунків і заснування спеціальних фондів; надання різноманітних кредитів;здійснення операцій з цінними паперами підприємств
Допоміжні функції: операції пов’язані з експортом імпортом фінансового капіталу та інші фінансові операції пов’язані з зовнішньоекономічною діяльністю;кредитування уряду шляхом розміщення урядових цінних паперів на фінансовому ринку;розподіл державних кредитних ресурсів серед учасників економічного кругообороту
Основними складовими фінансового ринку є:
Кредитний ринок
Фондовий ринок
Страховий ринок
Валютний ринок
Кредитний ринок – це сукупність структур інструментів та механізмів,Які зрівноважують попит та пропозицію на кредит;ціною або інструментом цього ринку виступає процентна ставка. Кредитний ринок поділяється на ринки: коротко,середньо та довгострокового капіталів(кредитів).
Фондовий ринок(ринок цінних паперів) – це сукупність структур,інструментів та механізмів,які зрівноважують попит та пропозицію на цінні папери.
Цінний папір – свідоцтво,яке засвідчує факт внесення паю в капітал акціонерного товариства(акція),або свідоцтво про надання кредиту(облігація,вексель,депозитний сертифікат) дає право власнику(утримувача) на отримання регулярного доходу у вигляді дивідендів(акція або процентів);емітентами цінних паперів може бути держава та підприємство. Ринки цінних паперів можуть бути одно та дворівневі.,Якщо він дворівневий,то буває первинний та вторинний. На первинному ринку мобілізується грошовий капітал для інвестицій в різноманітні галузі народного господарства.
Акція – це документ,який засвідчує про внесення паю грошима,або майном власник якого є співвласник акціонерного товариства і має право на отримання доходу у вигляді дивідендів(частини прибутку).
Облігації,вексель,депозитний сертифікат – документи,які засвідчують про надання послуги(кредиту) і є борговими зобов’язаннями. Утримувач такого цінного паперу є кредитором,а емітент – боржником.
Страховий ринок – це сукупність структури,інструментів та механізму,які зрівноважують попит та пропозицію на страхові послуги,інструментами цього ринку є страхова ставка(ціна страхових послуг)
Валютний ринок – це сукупність структур,інструментів та механізмів,які зрівноважують попит та пропозицію на валюту;інструментом є валютний курс.
Небанківські фінансові посередники:
Інвестиційна компанія
Трастова компанія
Фондова біржа
Валютна біржа
Кредитна спілка
Страхова компанія
Пенсійний фонд
Тощо
Інвестиційна компанія – це фінансовий інститут,основною діяльністю якого є акумуляція грошових коштів приватних інвесторів шляхом емісії власних цінних паперів і розміщення акумульованих коштів в акції та облігації підприємств своєї країни і закордону.
Трастова компанія – це фінансовий інститут,основою діяльності якого є залучення грошових коштів населення під проценти і вкладення їх в інвестиційні проекти.
Фондова біржа – це організаційно оформлений,постійно діючий ринок,на якому здійснюється торгівля цінними паперами.
Валютна біржа – це організаційно оформлений,постійно діючий ринок національної та іноземної валюти.
Страхова компанія – це фінансовий інститут,основною діяльністю якого є надання страхових послуг.
Кредитна спілка – це фінансовий інститут,основною діяльністю якого є задоволення потреб його членів у кредиті.
Пенсійний фонд - фінансовий інститут,основою діяльності якого є виплата пенсій за рахунок страхових платежів,юридичних та фізичних осіб.
Банківська система України складається з двох рівнів:
Центральний банк(Національний банк України)
Комерційні банки
Функції комерційних банків:
Відкриття депозитів
Надання кредитів
Банки бувають універсальні та спеціалізовані.
Завдання,які стоять перед національним банком України:
Забезпечення необхідної стійкості національної грошової одиниці
Підтримання оптимальної грошової маси в обігу
Підвищення ефективності функціонування всієї банківської системи
Сприяння розвитку національної економіки та її інтеграції в світову
Здійснення інших заходів пов’язаних з реалізацією грошово-кредитної та валютної політики
Функції НБУ:
Емісія грошей
Зберігання золотовалютних запасів держави
Розробка нормативних документів,щодо банківської діяльності та контроль за їх дотриманням
Створення грошових резервів шляхом залучення частини активів комерційних банків
Операції на валютних ринках
Кредитування комерційних банків
Регулювання процентних ставок по депозитах і кредитах
Розміщення на фінансовому ринку державних цінних паперів
Тема№4 Історія грошей
Еволюція грошей
Еволюція золотого стандарту
Етапи розвитку золотого стандарту
Інфляція
Еволюція грошей
Перші гроші виникли в Китаї(7ст до Н.Е.)Перші паперові у Китаї(8ст Н.Е.).
Київська Русь – перші візантійські монети,потім Золотої Орди, гривня,рубль(половина гривні – 14ст)
Біметалізм – грошова система,згідно якої за двома металами(золото і срібло),законодавчо закріплювалось роль загального еквіваленту і монети карбовані з цих металів без обмежень виконували всі функції грошей.
Сеньйораж – емісійний доход держави.
В Англії вперше відбувся сеньйораж у 1364 році(вага монети від 22 грам до 12 грам)
В Росії вперше 1656 році.
Першим фінансово-грошовим законом вважається Грешина-Орезми-Коперника.
Грешин вважав «погані гроші витісняють з обігу хороші». До нього в 1360 вивів цей закон Орезма,а в 1526 – Коперник.
Еволюція золотого стандарту
Грошова система основана на золоті,як на основному грошовому матеріалі – золотий стандарт.
Золотий стандарт має три етапи розвитку:
Золотомонетний
Золото-злитковий
Золото-девізний
Існував до 1914 року до першої світової війни. Золото-злитковий існував з 1922 – 1939 роки .
Золото-девізний стандарт – Брентон-Вудська конференція до 1969 року.
З 1 січня 1971 року зупинили продаж долара за золота.
1976 рік – визнання повного краху золотого стандарту.
1979 рік – паперово-валютний стандарт
Інфляція – знецінення грошей,Яке проявляється в зростанні цін на товари та знижені курсу національної валюти.
Інфляція 1922 року в Німеччині 5470%.
В 1994-1995 роках Україна входила в 5тірку країн з найбільшою інфляцією.
Дві найбільш розповсюдженні класифікації інфляції:
За темпами росту:
Подавлена
Повзуча 1-2%
Відкрита 3-10%
Стрімка 11-50%
Галопуюча 51-100%
Гіперінфляція понад 100%
Нуліфікація – повна втрата купівельної спроможності грошей
За сферами зародження:
-
Сфера зародження
Першопричина
Назва
Національна економіка
1)Сфера обігу
2)Виробництва
3)Обігу та виробництва
4)
5)
Надлишковий попит
Інфляція попиту
Ріст витрат,спад виробництва,монопольне становище виробника
Інфляція витрат,інфляція спаду,Інфляція неконкурентного середовища
Інерційна інфляція,автоінфляція
Ріст світових цін
Імпортована інфляція
Тема№5: Функції грошей
Міра вартості,
масштаб цін
Засоби обігу,
платежу та накопичення
Сутність ліквідності
У функції міри вартості гроші постачають товарній масі матеріал для виразу її вартості
На основі міри вартості встановлюється ціна,що є грошовим виразом вартості товару. Ціна залежить з одного боку від вартості товару,а з іншого від величини вартості самої грошової одиниці. Вартість товару може лишатись незмінною,однак у випадку,коли вартість грошової одиниці знижуватиметься,ціни товарів зростатимуть. Гроші забезпечують вимірювання вартості товарів і послуг та визначення її у формі ціни. Таке вимірювання здійснюється ідеально в процесі підрахування собівартості і закінчується на ринку через механізм співставлення попиту та пропозиції. Оскільки суб’єкти ринку на основі попереднього досвіду формують уявлення про величину купівельної спроможності(вартості грошової одиниці) маса грошей на боці попиту уявляється їм реальною цінністю;Порівняльною цінністю товарі на боці пропозиції. В результаті цих величин виникає ціна,масштабом якої слугує грошова одиниця,тобто грошова одиниця в цьому процесі виступає як масштаб цін. Можна сказати,що завдяки цій функції всі товари та послуги набувають форму ціни і стають порівняльними,їх можна складати,порівнювати…
З’являється можливість визначити ряд економічних показників,що використовується в управлінні економікою,таких,як національний продукт,валовий національний продукт,національний продукт. Функцію міри вартості гроші виконують тим краще чим старіше їх купівельна спроможність,тільки при сталих грошах всі грошові показники можуть правильно відображати зміни в реальних економічних процесах,Інакше ці показники спотворять дійсний стан економіки,не будуть надійними орієнтирами для прийняття управлінських рішень.
Гроші реалізують свою функцію міри вартості не безпосередньо,а через їх взаємодію з масштабом цін.
Масштаб цін – величина грошової одиниці,встановлюється державою при запровадженні нової грошової одиниці,може змінюватися стихійно під впливом інфляційних процесів.
Масштаб цін – це суто технічна функція грошей. Вона являє законодавчу фіксацію вагової кількості монетарного металу,золота чи срібла,що закріплюється державою за певною грошовою одиницею. Коли вперше почали карбувати монети,масштаб цін збігався з їх ваговим вмістом,та з часом в процесі еволюційного розвитку грошових відносин,масштаб цін почав відокремлюватись від безпосереднього вагового вмісту. Внаслідок цього офіційний масштаб цін відділився від грошового вмісту грошової одиниці.
На основі масштабу цін здійснюється порівняння національних грошових одиниць. З масштабом цін пов’язане поняття девальвації і ревальвації цін.
Девальвація – зниження курсу,зменшення вартості національної грошової одиниці по відношенню до іноземних.
Ревальвація – зростання курсу національної грошової одиниці по відношенню до іноземної.
Проведення девальвації основною причиною якої є інфляційні процеси,одне з найпоширеніших явищ. Самостійно
Функції,засоби обігу,гроші – обслуговують реалізацію товарів,послуг ті ін.
Цю функцію гроші виконують реально,тобто покупець повинен мати достатню суму грошей у будь-якій формі,щоб придбати потрібну цінність. Продавець одержавши за свій товар гроші,стає власником цінності,яку він може використати для придбання інших продуктів чи ресурсів,таким чином у цієї функції гроші постійно приводять у рух товари,зумовлюючи їх обіг. Після кожного акту купівлі продажу товари вибувають з обігу,переходять у сферу споживання,а гроші продовжують свій рух у сфері обігу. Для успішного виконання цієї функції гроші повинні бути сталими. У функції засобу платежу гроші обслуговують погашення боргових зобов’язань,які виникають між суб’ктами економіки в процесі відтворення.
Боргові зобов’язання можуть виникати у зв’язку з реалізацією товарі і послуг,якщо платіж виділяється в часі від передачі продавцем товару покупцю,а також в зв’язку з розподілом і перерозподілом вартості. У всіх цих випадках грошові платежі не приводять в рух товари,проте опосередковано вони також пов’язані з реалізацією товарів і послуг,всі перерозподільні платежі в кінцевому рахунку здійснюються заради того,щоб ті хто їх одержать,змогли придбати необхідні їм товари та послуги. На використання функції засобу платежу базується функція податкової служби,бюджетної і банківської системи і тд.
З
а
допомогою грошей встановлюється
еквівалентність обміну товару на товар.
Якщо у перший період часу ми не
використовуємо гроші,як засоби обігу
та платежу,тоді вони виступають,як засіб
накопичення накопичень. Функція засобу
накопичення обслуговує накопичення
вартості в розпорядженні суб’єкта
економіки в процесі відтворення. Таке
накопичення є процесом об’єктивним,воно
зумовлене внутрішніми закономірностям
обігу капіталу. Зокрема підприємства
можуть нагромаджувати частину прибутку,Яка
тимчасово не використовується,кошти
амортизаційного фонду,інших цінових
фондів. Нагромаджувати ці кошти
найзручніше в грошовій формі. Накопичення
вартості означає,що відокремлюється
час,коли доход отримується від часу,коли
його витрачають.
Ліквідність – легкість і швидкість з якими певний актив може перетворюватись у засіб обігу, тобто здатність активу бути засобом платежу. За ліквідністю активи поділяються на:
Абсолютно ліквідні: готівка та вклади до вимоги
Високо ліквідні: цінні папери(векселі і державні облігації)
Середньо ліквідні – всі інші цінні папери
Низько ліквідні – рухоме та нерухоме майно
Агрегати ліквідності: у зв’язку з тим,що гроші мають різну ліквідність визначають грошові агрегати як показники обсягу і структури грошової маси М0 – готівка поза офіційним обігом; М1 – готівка і кошти на рахунках до вимоги; М2 – м1 + термінові ощадні вклади в комерційних банках; м3 – м2 + спеціалізованих кредитних закладах; М4 – М2 + депозитні сертифікати комерційних банків; М5 – М3 + депозитні сертифікати комерційних банків; L – M3 + високоліквідні цінні папери