4.3. Стадії змін

Ведучи мову про процес змін, виділяють три стадії: 1) вибір (або ініціювання); 2) впровадження; 3) продовження (або інсти- туалізація). Стадія вибору, або ініціювання - період, в який прий­мають рішення щодо змін, складають плани і виконують підго­товчу роботу. На стадії впровадження, імплементації апробову- ють інновації, розв’язують проблеми, що виникають, і обміню­ються досвідом. На стадії продовження (або інституалізації) вирішують основну дилему: приймати інновації чи відхиляти або, можливо, вони «вимруть» природно. М. Фуллан²⁵ додає ще одну стадію - стадію результатів, на якій оцінюють та узагальнюють:

ініціювання - імплементацію — інституалізацію - результати

Ця схема, звісно, дуже спрощена. В дійсності процес змін на­багато складніший, оскільки:

• на кожну стадію впливає багато непередбачених факторів;

• зміни не є лінійними; зміни на одній стадії можуть вплинути на рішення, прийняті на попередніх стадіях;

• обсяг змін може бути дуже різний - від ініціативи однієї школи до загальнонаціональної реформи;

- дуже складно визначити тривалість кожної стадії. Процес ініціювання може тривати декілька років. Здебільшого стадія ініціювання охоплює принаймні два роки; тільки в такому разі можна сказати, пю було достатньо часу для імплементації Зв'я­зок між імплементацією та інституалізаадею також відносний. Ми можемо досить швидко оцінити результати, але щоб отримати повне бачення процесу змін, необхідно оцінити не лише резуль­тати, а й процес. Фуллан³¹ вважає, пю суттєва зміна у формі впро­вадження певної інновації може потребувати як мінімум два-три роки. Інституційна реформа може тривати п’ять і більше років.

Ці стадії зазвичай згадуються, коли йдеться про заплановані зміни. Ми вважаємо, що природні зміни відбуваються подібно. Ми розуміємо, що якісь зміни відбуваються; зміни набувають практичного застосування і згодом стають нормою житлі або відмирають. Ми також можемо оцінити вплив природних змін, так само, як ми оцінюємо результати запланованих змін.

4.4. Відмінності між змінами, реформами та інноваціями

Більшість змін с прибутковими і потребують незначного до­опрацювання. Вони відбуваються щодня, і нерідко є ненавмис­ними. Реформи - більш істотні зміни. Плануючи і впроваджуюче реформи, ми свідомо намагаємося вплинути на процес змін. Тому можемо стверджувати, що реформа — процес запланованих змін. Реформи - це зміни на макрорівні, а інновації — зміни на мікро* рівні, що мають наслідком поліпшення певних аспектів освіти. Багато авторів визначають реформу як політичний процес. Таї, Фагерлінд і Саха (1989)³² у праці «Освіта і національний розви­тою» стверджують, що реформа - це досконала зміна системи освіти країни, яка означає повну переорієнтацію національної освітньої політики». Таким чином, на відміну від освітніх змін та інновацій, освітні реформи охоплюють політичний процес 1 впливають на перерозподіл влади і матеріальних ресурсів. Тому

¹¹ Майкл Фуллан. Сили змія. Продовження / Пер. з англ. І. Савчак. - Львів: Лі­топис, 2001. - 162 с. /₁|Я ^п Ракетііімі, 1. аік! ЗаЬа, Іі. (1989) Е4иса!іоп апсі ОДгіопаІ Оеуеіори⁸®' Т* ед.Ох(ог6:Р&$/ипот Ргем.

дуже важливо сприймати реформи з політичної точки зору. Гоп- кінс (1994)²⁶ у праці «Удосконалення школи в часи змін» пропо­нує таку типологію змін (табл. 8):

Таблиця 8

Типологія змін за Д. Гопкінсом

	Внутрішні	Зовнішні
Заплановані	Цілеспрямовані	Інноваційні
Прибуткові	Особистий розвиток і зростання	Спричинені середовищем

За Гопкінсом (1994), у кожній організації зміни відбува­ються як заплановані і прибуткові явища. Прибуткова зміна - це поступовий, часто ледь помітний перехід від однієї форми до іншої. Заплановані зміни намагаються перервати природ­ний розвиток подій і в певний час зруйнувати попередню практику і встановити новий порядок. Джерела змін можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Внутрішні зміни часто роз­глядають як «природні» або «органічні», як при зростанні дитини - можна це усвідомлювати, не спостерігаючи щодня. Набагато складніше асимілювати зовнішню зміну: навіть коли вона спрямована на краще, іноді нав’язується ззовні. Тому нерідко існує опір зовнішнім змінам. Заплановані зміні всередині школи - це свідома діяльність учителів з метою поліпшення їхньої роботи.

Заплановані зовнішні зміни — інновації або реформи — як пра­вило, ініціюються зверху і впроваджуються в освітніх закладах. Прибуткові зміни всередині школи сприяють постійному особис- тісному розвитку персоналу і професійному розвитку шляхом набуття досвіду. Прибуткові зміни поза школою формують со­ціальне оточення, яке неминуче впливає на житія всіх освітніх інституцій.

Важливо наголосити й на такій відмінності між термінами, про які тут йдеться. Сама по собі природна зміна не може бути прогре­сивною або інноваційною. Зміна — це тільки трансформація одного

стану в інший. Кубан (1990)²⁷ у праці «Фундаментальний пазд шкільної реформи» зазначає, що зміна не обов’язково означає поліпшення. Певні зміни можуть бути прогресивними, але деякі - реакційними. Це трансформація або на краще, або на гірше. Іноді вона призводить до того ж стану, який був раніше, тоді як іннова­ція завжди означає певне поліпшення у сфері освіти.

Ми можемо дати таку відповідь на запитання, в чому відмін­ність між змінами, реформою та інновацією. Зміна - це природ- ний і постійний процес. Інновація і реформа - це процеси запла­новані та керовані. Інновація - спроба ініціювати перетворення на мікрорівні, а реформа відбувається на макрорівні. Мета інно­вації - поліпшення певних аспектів виховання та освіти. Рефор­ма - це політичний процес, який має охоплювати всю систему освіти і впливати на владні відносини.