1. гл. 12 ЗК;

2. Водним кодексом України від 6 червня 1995 р.;

3. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 р. № 502 “Про затвердження Порядку користування землями водного фонду”;

4. Іншими прийнятими на основі кодексів нормативно-правовими актами земельного та екологічного законодавства.

Специфічні риси правового режиму ЗВФ:

1. правовий режим земель цієї категорії визначається як нормами земельного, так і водного законодавства;

2. спеціальне цільове призначення (використовуються для задоволення водогосподарських, культурно-оздоровчих, рекреаційних, побутових, питних тощо потреб);

3. обумовленість права власності на ЗВФ правовідносинами власності на води. Згідно ст. 6 ВК водні об’єкти є власністю народу України. ЗК визначає, що ЗВФ можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ч.1 ст.59). Однак ч. 3 ст. 83 та ч.4 ст.84 ЗК встановлюють що за загальним правилом землі цієї категорії перебувають у публічній (державній або комунальній) власності, і лише як в окремих чітко визначених випадках – у приватній. ЗК передбачає два таких випадки:

- громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів);

- власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

4. наявність значної кількості спеціальних суб’єктів землекористування (державних водогосподарських організацій, яким надаються у постійне користування ЗВФ для догляду за водними об'єктами, смугами відведення, гідротехнічними спорудами тощо);

5. встановлення на цих землях спеціальних зон із режимом регульованої або обмеженої господарської діяльності. До таких зон належать:

– водоохоронні зони;

– прибережні захисні смуги;

– смуги відведення;

– берегові смуги водних шляхів;

– зони санітарної охорони.

6. встановлення у ВК юридичної відповідальності за нецільове використання цих земель та порушення режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду (ст. 110 ВК);

7. встановлення особливого правового режиму земельних ділянок водного фонду у межах території можливого затоплення. Постанова КМУ від 31 січня 2001 р. № 87 “Про порядок використання земель у зонах їх можливого затоплення внаслідок повеней і паводків” передбачає, зокрема, встановлення чотирьох зон ризику використання земель у межах території затоплення у залежності від періодичності затоплення, та визначає обмеження щодо здійснення господарської діяльності та розміщення об’єктів на цих землях.

4. Правові форми використання земель водного фонду.

Правові форми використання ЗВФ:

1. на праві постійного користування (державним водогосподарськими організаціями) – основна правова форма для цієї категорії;

2. на праві власності (громадянами та юридичними особами на підставах, викладених вище);

3. на праві оренди (громадянам та юридичними особами для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ст. 59 ЗК).

4. на праві загального землекористування (для рибальства за згодою власників відповідних земельних ділянок або за погодженням із землекористувачами).

Правовий режим спеціальних зон та територій на ЗВФ.

Водоохоронні зони

(ст. 58 ЗК, ст. 87 ВК).

Постанова КМУ від травня 1996 р. № 486 “Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них”.

Вони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм.

На території водоохоронних зон забороняється:

1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

Прибережні захисні смуги

(ст.ст. 60-62 ЗК, ст. 88-90 ВК).

Встановлюються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (ст.ст. 61, 62 ЗК, ст.ст. 89, 90 ВК).

Наказ Державного комітету України по водному господарству від 29.01.2001 р. № 22 “ Про затвердження Інструкції про порядок здійснення перевірок суб'єктів, що використовують водні ресурси або виконують господарську діяльність у межах водоохоронних зон”.

Смуги відведення

(ст. 63 ЗК, ст. 91 ВК)

Виділяються для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок.

Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо.

Берегові смуги водних шляхів

(ст.ст. 64 ЗК, ст. 92 ВК).

Порядок установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними (затв. постановою КМУ від 14 квітня 1997 р. № 347)

Встановлюються на судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів для проведення робіт, пов'язаних з судноплавством.

Постанова КМУ від 12 червня 1996 р. № 640 “Про затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, що належать до категорії судноплавних”.

У межах берегових смуг водних шляхів дозволяється:

1. влаштування причалів, установлення пристроїв для навантаження і розвантаження самохідних суден і барж, тимчасових пристроїв для швартування суден і наплавних споруд, а також тимчасове зберігання вантажів та механічної тяги суден;

2. установлення берегових навігаційних знаків;

3. установлення гідрометрологічних постів;

4. зберігання твердого палива для суден підприємств і організацій водного транспорту, а також тимчасове зберігання суднового обладнання;

5. влаштування тимчасових зимових приміщень і проведення інших робіт у разі випадкової зимівлі чи виходу з експлуатації судна.

Зони санітарної охорони

(ст. 93 ВК)

Території, на яких запроваджується особливий режим для охорони водних об’єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб.

Закон України від 10 січня 2002 р. “Про питну воду та питне водопостачання” (розд. VII “Санітарна охорона у сфері питної води та питного водопостачання”.

Постанова КМУ від 18 грудня 1998 р. № 2024 “Про правовий режим зон санітарної охорони водних об’єктів”.

Зони санітарної охорони поверхневих та підземних водних об'єктів входять до складу водоохоронних зон і поділяються на три пояси особливого режиму:

1) перший пояс (суворого режиму) включає територію розміщення водозабору, майданчика водопровідних споруд і водопідвідного каналу;

2) другий пояс (обмежень) включає територію, на якій встановлюються певні обмеження з метою охорони джерел водопостачання від забруднення;

3) третій пояс (спостережень) включає територію, яка призначається для здійснення спостережень з метою охорони джерел водопостачання від забруднення;