3. Історичні типи стратифікованих суспільств. Основи соціальної стратифікації сучасного суспільства.

Диференціація верств та класів у суспільстві , згідно з їхнім ієрархічним статусом, має назву соціальної стратифікації.

Стратифікація відображає соціальну неоднорідність розшарування суспільства, неоднаковість соціального становища його членів і соціальних груп, їхню соціальну нерівність.

Стратифікація має три основні форми:

* економічна

* професійна

*політична

За Оленою Якубою розрізняють три види стратифікації: - закрита, - жорстка - відкрита. Відкрита класова стратифікація не знає формальних заборон переходу з однієї страти в іншу.

Найпростіший розподіл на вищий, середній та нижчий прошарки.

Ознаки ієрархічної побудови суспільства – критерії соціальної стратифікації:

1. Статки.

2. Рівень заможності.

3. Влада.

4. Престиж.

5. Освіта.

Ці критерії визначають соціально-економічний стан людини і, як наслідок – її місце в суспільстві.

Сучасна стратифікація сучасних розвинених країн виглядає таким чином:

1. Вищий клас – ті хто володіє або безпосередньо контролює виробничі ресурси, політику, е тими, хто очолює власну сферу діяльності. Вони є найменшою за кількістю групою

2. Середній клас – до складу якого входить більшість людей у суспільстві, є його стабілізуючою силою.

• Верхній середній клас – середні банкіри, менеджери

• Динамічний середній клас – власники малого бізнесу, кваліфіковані робітники, службовці, учителі.

3. Нижчий клас – некваліфіковані робітники, маргінали, криміналітет.

Основні історичні типи стратифікації.

Чотири основні системи стратифікації суспільства різних часів за Ентоні Гідденсом: рабство, касти, стани і класи.

Рабство – найдужче виявлена форма нерівності. При якій частина індивідів є власністю інших. Останні рабовласницькі культурні норми було скасовано у Пн. І Пд. Америці.

Касту асоціюють найчастіше з культурою індійського субконтиненту.

Стан був частиною європейського феодалізму. Але існував у багатьох інших традиційних суспільствах. У Європі до найвищого стану включали аристократію та дворянство. Духівництво складало інший стан , маючи нижчий статус, але володіючи різними привілеями. До так званого третього стану належали слуги, вільні селяни, торговці, художники.

Соціальний клас є особливою соціальною групою, що має власну психологію потреби і цінності.

Конфлікт класових інтересів викликає класову боротьбу в суспільстві.

Класова свідомість – це усвідомлення класом інтересів, власної психології та ідеології. Розвиток класової свідомості проходить такі стадії:

* усвідомлення схожості представників між собою

* поява групового усвідомлення себе як спільноти, що пов’язана спільними умовами життя, потребами, інтересами

* рівень розвитку солідарності: почуття єдності великої спільноти та своєї належності до неї

Класи мають такі визначальні риси:

* класи не створюються на основі правових і релігійних норм. А належність до них не ґрунтується на спадковому становищі

* класові системи більш рухливі і межі між класами ніколи не бувають чітко окресленими.

* належності до класу індивід повинен досягти сам, вона не приписана від народження, як в інших типах систем стратифікації

* соціальна мобільність – рух угору і вниз у класовій структурі – значно простіша, ніж в інших типах

* класи залежать від економічної нерівності між групами людей

Функції стратифікації:

1. підтримка соціуму в упорядкованому стані

2. підтримка цілісності соціуму

3. пристосування до змінних умов зовнішнього середовища зі збереженням культурної ідентичності.