122. Функції державного кредиту.

Дер-ва для фінансування своїх потреб може мобілізовувати фін. ресурси у формі держ. кредиту.У цьому разі вона є позичальником, а н-ня і підприємницькі стр-ри, тобто фіз. і юр.особи,-кредитодавцями. Держ. кредит має строк повернення і ціеу в формі процента. Д.к. буває внутрішнім і зовнішнім. У сфері міжнар. екон. відносин. дер-ва виступає в ролі як кредитора так і позичальника. За своєю економічною сутністю держ. кредит-це форма вторинного перерозподілу ВВП. Його джерелом є вільні кошти н-ня, підприємстві установ.Використання держ. кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження дер-ви. Їхня доцільність при покритті дефіциту б-ту зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища дер-ви, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.

Функції держ кредиту: розподільна (формування централізованих грошових фондів держави); регулювальна (вступаючи в кредитні відносини, держава впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість); контрольна (контролюється цільове використання коштів, строки їх повернення і своєчасність сплати відсотків).

123. Необхідність і призначення державного кредиту.

Держ. кредит – економічні відносини, які виникають між державою з одного боку та юрид, фіз. особами, іноземними державами виступає в якості позичальника, кредитора і гаранта. Необхідність держ. кредиту: невідповідність можливостей держави щодо отримання доходів і обсягів взятими нею зобов’язаннями; необхідність ефективного використання ресурсного потенціалу ек-ки; державні цінні папери дозволяють зизити ризики і приймають участь в регулюванні грошового обігу. Призначення: держ кредит – засоб мобілізації державою додаткових фінансових ресурсів.

124. Форми внутрішнього і зовнішнього державного кредиту.

Держ кредит може бути внутрішнім і зовнішнім. Основна частка державних витрат здійснюється в національній валюті, тому переважний розвиток одержує внутрішній державний кредит. Але широкий міжнародний поділ праці, обмін технологіями і науково-технічними ідеями, надання фінансової допомоги іноземним державам - усе це обумовлює інтенсивний розвиток міжнародного державного кредиту. У систему держкредитних відносин включається також і умовний державний кредит, коли держава виступає в ролі гаранта за кредити, надані іноземним позичальникам, місцевим органам влади, державним об'єднанням і т.д.

Внутр. Держ кредит виступає в таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в держ позики, запозичення коштів загальнодерж-го позикового фонду, казначейські позики, гарантовані позики. Держ позики – тимчасово вільні кошти підприємств, населення залучаються на фінансування суспільних потреб через випуск і реалізацію облігацій, казначейських зобов’язань та інш видів держ ЦП. Облігація символізує держ боргове зобов’язання і надає право ії власникові після закінчення певного терміну одержати назад суму боргу і проценти. За своєю сутність облігації держ позики є особливою формою фіктивного капіталу, це податок взятий наперед. Казначейські зобов’язання мають характер боргового зобов’язання, спрямованого тільки на покриття бедж дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі процентів. Перетворення частини внесків населення в держ позики здійснюється через купівлю цінних паперів, а також оформленням безоблігаційних позик. Використання державою коштів позикового фонду характеризується тим, що держ кредитні установи безпосередньо передають частину кредит ресурсів на покриття витрат уряду. Казначейські позики виражають відносини з надання фін допомоги підприємствам, органам дер влади і управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності, поворотності. В окремих випадках уряд може гарантувати безумовне погашення позики, випущеної органами влади й управління нижчого підпорядкування або окремими господарськими організаціями, а також виплату процентів по ній. За гарантованими позиками уряд реально несе фін відповідальність тільки у разі неплатоспроможності платника.