98.Сутність і методи бюджетного регулювання.

Бюджетне регулювання – це щорічний перерозподіл коштів всередині бюджетної системи з метою збалансування всіх бюджетів на рівні, необхідному для виконання кожним місцевим органом своїх завдань і функцій.

Розмежування доходів в процесі бюджетного регулювання здійснюється з

урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану

відповідних областей, районів та населених пунктів.

Правовою основою бюджетного регулювання в Україні є Кон¬ституція України, закон «Про бюджетну систему України» та ін¬ші нормативно-правові акти.

Бюджетне регулювання -  це надання коштів із загальнодержавних доходних джерел, що закріплені за бюджетами вищих рівнів, бюджетам нижче стоячих рівнів з метою збалансування їх на рівні необхідному для виконання планів економічного і соціального розвитку на певній території.

Бюджетне регулювання відображає процеси політичного та національного значення, що вирішують загальнодержавні завдання стосовно забезпечення економічного зростання, розвитку продуктивних сил, піднесення рівня добробуту населення, усунення розбіжностей у рівнях розвитку певних територій, фінансового забезпечення місцевого самоврядування, вирішення національних проблем тощо. Усе це надає бюджетному регулюванню виняткове значення та особливе місце у складі міжбюджетних відносин.

У процесі бюджетного регулювання вирішується багато завдань, серед яких основними є:

-досягнення відповідності між видатками та доходами всіх бюджетів, тобто їхнє збалансування;

-створення зацікавленості органів місцевого самоврядування у повній мобілізації доходів на своїй території;

-забезпечення самостійності у використанні додатково одержаних коштів в процесі виконання місцевих бюджетів;

-перерозподіл бюджетних ресурсів між "багатими" й "бідними", у фінансовому розумінні, територіями;

-здійснення фінансового вирівнювання.

В межах кожної, навіть незначної за розмірами країни, завжди об'єктивно існують розбіжності у фінансовому потенціалі окремих територій, певні особливості щодо формування дохідної бази бюджетів і можливостей задоволення місцевих потреб. З огляду на це видатки місцевих бюджетів при зіставленні з кількістю населення можуть значно різнитися у розрізі адміністративно-територіальних утворень. Фінансове вирівнювання спрямоване на нівелювання (у певних межах) таких відхилень тому, що їхнє існування створює неоднакові умови для надання гарантованих державою соціальних, адміністративних та інших послуг.

У складних процесах бюджетного регулювання треба виокремлювати вертикальне та горизонтальне бюджетне регулювання.

Вертикальне бюджетне регулювання має на меті забезпечення необхідними дохідними джерелами всіх ланок бюджетної системи (державного бюджету України та місцевих бюджетів) відповідно до наявного порядку розмежування повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування. Вирішення цього завдання досягається шляхом розподілу видатків між ланками бюджетної системи та надання їм доходів, достатніх для фінансування цих видатків.

Горизонтальне бюджетне регулювання покликане усунути розбіжності між рівнями бюджетної забезпеченості в розрізі місцевих бюджетів (міських, районних у містах, селищних та сільських). Іншими словами, основний зміст горизонтального бюджетного регулювання полягає у фінансовому вирівнюванні  бюджетів у територіальному розрізі. Причому, горизонтальне  вирівнювання здійснюється лише всередині такої групи місцевих бюджетів, як бюджети територіальних громад. Отже районні та обласні бюджети не мають власних дохідних джерел, а утворюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів для задоволення спільних потреб територіальних громад. Щодо коштів державного бюджету України, які виділяються для збалансування місцевих бюджетів, то районні та обласні бюджети є лише відповідними щаблями на шляху їхнього просування до місцевих.

У бюджетній сфері застосовуються такі методи бюджетного регулювання

Балансовий метод – збалансування бюджетів усіх рівнів.

Нормативний метод -   застосовується в усіх випадках коли доходи в бюджети від податків та інших платежів встановлюються по нормативах.

Метод перерозподілу – дає змогу через нормативи відрахувань регулювати бюджети і при їх незбалансованості дохідної і видаткової частини бюджету провести збалансування через метод дотацій, субвенцій.

Метод коефіцієнтів – використовується дуже широко. Через зростання цін на товари  першої необхідності, а також ріст ЗП в бюджетних установах регулюються через коефіцієнти, а й тому й розрахунки бюджету провадяться із застосуванням коефіцієнтів.

Податковий – дає змогу мати платежі по встановлених нормативах і ставках. 

Крім основного методу бюджетного регулювання. В Україні застосовуються і додаткові методи.

Дотація- кошти, що передаються з ДБ до МБ або з місцевого бюджету вищого рівня до місцевого бюджету нижчого рівня безповоротно для збалансування їх доходів та видатків.

Субсидія- кошти, що надаються місцевому бюджету з ДБ або з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на фінансування цільових видатків.

Субвенція - кошти, що надаються місцевому бюджету з ДБ або з бюджету вищого рівня до бюджету нижчого рівня на фінансування цільових видатків і підлягають поверненню у випадку їх нецільового використання.

Методи регулювання можна згрупувати

За доходами – податковий, метод перерозподілу, метод дотацій

За видатками – метод коефіцієнтів, нормативний.

Форми бюджетного регулювання  .

Розвиток економічних відносин в умовах переходу до ринку, їх зміцнення і вдосконалення потребує підвищення економічних відносин.Форми участі органів влади й управління у процесах формування фінансів та бюджету різні, але спільним для них є управління податковою політикою, бюджетним фінансуванням і регулюванням.

Виділяють чотири форми регулювання бюджетів:

1) централізована, здійснюється Мінфіном з метою вирівнювання можливостей одержання доходів і фінансування видатків усіма місцевими органами влади;

2) децентралізована, основою якої є фінансова самостійність місцевих рад;

3) забезпечення джерелами доходів усіх ланок бюджетної системи;

4) забезпечення бюджетним фінансуванням усіх галузей народного господарства.