30. Етичні норми і цінності науки. Етичний кодекс науковця.

Сутність науки і по сьогодні залишається не до кінця відкритою. Кожен трактує її по-різному. Що стосується питань про етичні норми та цінності науки, так і тут не має єдиного підходу у їх розкритті.

Однак неможливо заперечити той факт, що наука на сьогоднішній день суттєво вплинула і впливає на життя сучасного суспільства. Друга справа – як саме наука впливає і які досягнення вона несе? Багато її відкриттів і технічних нововведень пригнічують і лякають сучасну людину, особливо коли мова йде про майбутнє. І це не дивно. Сучасний науково-технічний розвиток викликав до життя не тільки позитивні, але і негативні явища, які набули глобальних масштабів. Ось чому, вступивши в ХХІ століття людство все частіше і напруженіше починає розмірковувати над моральною, гуманістичною оцінкою ролі і призначень науки в суспільному житті.

Питання про те, чи є наука силою, яка служить інтересам і потребам людини, незалежно від соціальних умов його буття, чи це демон, який вирвався з-під контролю людини і здатний знищити, стали предметом всезагального обговорення.

Наука – складне багатовимірне соціальне явище. Її первісне завдання – пояснювати незрозуміле і полегшувати життя людям. Чи не є це головною цінністю науки? Проте, як показує час і історія, наука, точніше – її результати можуть і ускладнювати життя людині.

Сучасна наука, яка викликає значні зміни в сфері суспільного виробництва, стає одним з головних факторів економічних, соціальних, духовних перетворень, обновлення культури, якісної освіти суспільства і особистості. Наука виявляється силою, яка здатна сприяти розвитку самої людини, її творчих задатків і обдарувань. Однак, досить часто наукові знання не використовуються повністю для рішення насущних соціальних проблем (наприклад, на початок 90-х років у світі 50 млн. людей померли від голоду), а інколи не мають взагалі ніякого значення в житті багатьох людей. Сприяючи росту знань, науки приводить до все більшого відчуження людини, яка просто буває не в змозі освоїти все наростаючий потік інформації, співставити нові відкриття з уже складеними стереотипами. І саме масове наукове виробництво починає породжувати такого ж працівника, як і промислове виробництво.

Впровадження досягнень науки і техніки в умовах недосконалої соціальної системи, не тільки відкриває нові напрямки і перспективи реалізації людської активності, але і породжує багато соціальних проблем, гостро ставить питання про майбутню людину і людство.

Цінність науки полягає в тому, що вона виконує такі важливі функції як інформування суспільства, вдосконалення певних явищ та вирішення існуючих проблем.

Головними засадами науки були і залишають: об’єктивність, глибоке вивчення, аналізування і співставлення досліджуваного явища, обґрунтування і доказовість своїх тверджень.

Однак деколи за об’єктивністю і холодним розмірковуванням стоїть холоднеча серця, нехтування моральними і етичними засадами. Багато хто з вчених не бачить подальшого страхіття, яке несе їхнє відкриття для людства. Вчені забувають, що їхні відкриття частіше за все потрапляють до рук людей, які переслідують не завжди гуманні цілі.

Так, наука дозволяє стирати границі між звіданим і незвіданим, збільшує можливості людини, дає змогу видозмінювати світ довкола, однак великою проблемою є те, що сучасна людина не завжди готова нести відповідальність за те, що вона чинить. Сила, яку пропонує наука, велика, однак невміння вірно користуватися нею нерідко призводить до жахливих наслідків. Це і ядерні вибухи, і екологічні лиха, зумовлені надмірним розвитком промислового виробництва, це і руйнування природних ландшафтів тощо.

Попереду науки має завжди йти чиста душа, зважені погляди і підходи до того, якою ціною нам даються нові відкриття і що вони можуть принести в життя майбутніх поколінь. Тільки такі підходи можуть хоч частково виправдати все те лихо, які привнесли в життя наукові відкриття минулих і сучасних науковців.

Звернення наукової думки до релігії, загальнолюдських етичних норм, вивчення внутрішньої природи людини – ось головні напрямки вдосконалення сучасної науки. Не варто віддаватися зовнішнім матеріально-технічним здобуткам, потрібно розробити нові наукові підходи, які б зумовлювали розумне і раціональне впровадження нового.

Наука – це не тільки сфера виробництв знань та соціальний інститут, який може суттєво впливати на життя суспільства, це сила, яка має допомогти людині якнайкраще збагнути свою сутність, свою природу і якнайповніше реалізуватися в житті, як величному творінню природи чи Бога.

31. Інформаці́йно-пошуко́ва мо́ва (ІПМ) — штучна мова, призначена для вираження семантичних аспектів інформаційних джерел (частіше всього, документів) і запитів у формі, придатній для здійснення пошуку інформації. За своїми знаковими системами та правилами синтаксису ІПМ різняться ^[1].

Процес пошуку інформації передбачає взаємодію у режимі «запит — відповідь» користувача та інформаційно-пошукової системи через посередництво заздалегідь узгодженої ІПМ. Таким чином, передумовами для проведення інформаційного пошуку є:

а) попереднє індексування інформаційного масиву, тобто створення пошукового образу кожного інформаційного джерела в масиві;

б) переклад інформаційного запиту користувача визначеною ІПМ.

Формалізація лексики і створення різних ІПМ викликано необхідністю усунення "надмірності" і "недостатності" природної мови для цілей інформаційного пошуку. Як і в природних мовах,в інформаційно-пошукових мовах використовується лексика, тобто свій словниковий склад. Лексичні одиниці (слова) ІПМ можуть бути простими (елементарними) або складними, тобто ІПМ може мати або не мати свої кошти словотворення. Основними елементами ІПМ є алфавіт, лексика і граматика. Алфавіт ІПМ - система знаків, що використовуються для запису слів і виразів ІПМ ^[2].

Метою будь-якої ІПМ є надання користувачеві можливості пошуку інформації за відомими даними, або необхідною йому тематикою, вираженою спеціальними запитами. Процес складання запиту допускає багатоваріантність і є свого роду мистецтвом. Крім того, процедура пошуку має чітко визначену етапність: від визначення інформаційної потреби та області пошуку до аналізу результатів та вибору пертинентних об’єктів.

На першому етапі визначається мета пошуку, його стратегія та область проведення (каталоги, бази даних). Наступна, оперативна частина пошукової процедури – це багатоваріантність підходів та рішень при формалізації запитів у процесі їх відпрацювання.

Подальший етап - робота з документами, отриманими списком релевантних документів. Від вірного вибору переліку документів-першоджерел залежить результат роботи всіх трьох етапів пошукової процедури. У процесі пошуку необхідних документів ми орієнтуємось не на повні тексти документів, а на дані, що дозволяють отримати уявлення про їх зміст. Це можуть бути класифікаційні індекси, перелік бібліографічних даних, тематичні рубрики тощо. При переході від документа до його скороченого опису з метою використання для подальшого пошуку, ми ніби перекладаємо зміст документу на інформаційно-пошукову мову, тобто здійснюємо процес індексування інформації.

Правила індексування добре погоджені між собою і забезпечують тісний взаємозв'язок багатьох технологічних і лінгвістичних рішень, прийнятих при побудові й використанні основних елементів системи в ряду “комплектування – програмне забезпечення – індексування інформації – процес проведення пошуку” ^[3] .Опис змісту документа за допомогою ІПМ – це пошуковий образ документу (ПОД), а опис змісту запиту – пошуковий образ запиту (ПОЗ). Саме від вміння правильно їх представити багато в чому залежить якість роботи всієї ІПС. Тому при розробці автоматизованих ІПС велику увагу необхідно приділяти вибору інформаційно-пошукових мов ^[4].

По області або по сфері застосування інформаційно-пошукових мов можна виділити:

• Комунікативні (загальносистемні) ІПМ - призначені для забезпечення взаємодії між різними (інформаційними, бібліотечними та ін.) системами (у тому числі розподіленими по державної, відомчої або територіальної приналежності);

• Локальні (внутрішні) ІПМ - призначені для використання в рамках окремої системи;

• Зовнішні ІПМ - використовувані в інших системах і призначені для взаємодії тільки з ними .

• ІПМ класифікаційного типу

• ІПМ дескрипторного типу

• Бібліотечні каталоги, як будь-яка інформаційно-пошукова система, виконує знаково-комунікативну, інформаційно-пошукову і педагогічну функції. Знаково-комунікативна функція бібліотечних каталогів допомагає дистанційного спілкуванню «споживач - каталог - автор». Каталогізатор є інтерпретатором інформації, що містяться в документі, що володіє методами створення бібліотечного каталогу, за допомогою якого здійснюється дистанційне спілкування розділених в просторі, а часто і в часі, автора і читача. Інформаційно-пошукова функція реалізується в процесі розвідки документів у відповідь на запит читача. Бібліотечні каталоги виконують і педагогічну функцію, сприяючи інтелектуальному та професійному розвитку особистості читача.

• Алфавітний каталог

• Алфавітний каталог (АК) - це бібліотечний каталог, в якому бібліографічні записи розташовуються в алфавітному порядку прізвищ індивідуальних авторів, найменувань колективних авторів або заголовків документів.

• АК є обов'язковою частиною системи каталогів в кожній бібліотеці. За допомогою АК можна проводити пошук за наступними типами запитів:

• Є Чи твір цього автора (індивідуального або колективного) у фондах бібліотеки і, якщо є, то який його адресу (шифр).

• Які твори даного автора є в бібліотеці.

• Які перевидання даного твору є в фондах.

• В яких виданнях та чи інша особа брало участь в якості співавтора, упорядника, редактора, перекладача і т.п.

• Які випуски входять в ту чи іншу серію.

• Запит на книгу, назва якої відома читачеві.

• Запит на бібліографічний уточнення, що стосується тих чи інших елементів бібліографічного запису, наприклад, в якому році вийшло дане видання, яке місце видання, чи було воно перероблено і доповнено та ін

• В ЦБС існує центральний АК, що відображає фонд бібліотеки і фонди всіх її бібліотек-філій. Він може бути службових і читацьким.

• Службовий АК є сполучною ланкою з усіма каталогами бібліотеки. На картках з основними бібліографічними записами

32.Загальна характеристика курсової роботи Курсова робота як самостійна письмова робота реферативно-дослідного характеру передбачає вивчення конкретної наукової проблеми. Метою курсової роботи є:

поглиблення знань з актуальних проблем методики;

подальший розвиток умінь самостійного критичного опрацювання наукових джерел;

стимулювання до самостійного наукового пошуку;

розвиток умінь аналізувати передовий досвід та узагальнювати власні спостереження;

формування вмінь практичної реалізації результатів дослідження проблеми в самостійно виконаних розробках.

Курсова робота виконується згідно з навчальним планом на одну з тем, запропонованих кафедрою або викладачем цієї кафедри, українською або іноземною мовою. Обсяг курсової роботи - 20-25 сторінок комп’ютерного набору. Курсова робота має бути чітко структурованою з дотриманням таких вимог щодо оформлення: з виділенням окремих частин роботи, абзаців, з нумерацією сторінок, правильним оформленням посилань, виносок, цитат; наявності висновків і списку використаної літератури (20-25 джерел). Обов'язковим є використання наукової літератури іноземною мовою, що вивчається. До бібліографічного списку включаються новітні видання. Обов'язковими компонентами курсової роботи мають бути: вступ, основна частина (теорія і практика), висновки, список використаної літератури, додатки. Робота має носити як теоретичний, так і практичний характер. При написанні курсової роботи виконуються в залежності від проблеми такі дослідні завдання: педагогічне спостереження та аналіз уроків; вивчення та опис позитивного досвіду роботи вчителів іноземної мови; анкетування учнів; визначення рівня сформованості в учнів іншомовної комунікативної компетенції (за допомогою тестів, експериментальних методик); аналіз навчального процесу та вправ навчально-методичного комплексу. При необхідності може проводитися методичний експеримент. Навчально-методичні матеріали, розроблені студентом у ході написання курсової роботи, повинні свідчити про його вміння розробляти цікаві прийоми і способи навчання й виховання учнів, серії та комплекси вправ з формування певних мовленнєвих навичок і розвитку мовленнєвих умінь, добирати мовний та мовленнєвий матеріал відповідно до мети дослідження, виготовляти наочні засоби навчання. Розроблені матеріали повинні бути впроваджені у навчальний процес з іноземної мови під час педагогічної практики. Курсова робота має бути зброшурована, акуратно і грамотно оформлена. Першим кроком у підготовці наукової роботи є вибір її теми. Отже студент виберає одну із запропонованих кафедрою тем і конкретизуйте її відносно типу школи (початкова, основна, старша) або класів навчання (2-4 кл.; 5-9 кл.; 10-11 кл.). Якщо розглядається модель навчання іноземної мови з 5 по 11 класи, то можна вказати такі етапи навчання іноземної мови: перший етап - 5-6 класи; другий - 7-9 класи; третій -10-11 класи. Необхідно точно зазначити й іноземну мову.