Словник термінів і понять

Державне регулювання економіки – це управління соціально-економічним розвитком країни.

Адміністративно-командна система управління економікою – жорстко централізоване, тотальне державне управління економічним розвитком країни на основі директивного плану.

Змішана система макроекономічного регулювання – система управління, яка базується на різноманітності форм власності і органічно поєднує переваги ринкових і державних регуляторів.

Основні функції держави – законодавча, стабілізуюча, розподільча.

Об’єкти державного регулювання економіки – сфери, галузі, регіони, а також соціально-еконономічне життя країни.

Суб’єкти державного регулювання економіки – законодавчі, виконавчі та судові органи різних рівнів (держава), фізичні та юридичні особи, громадські та політичні об’єднання, засоби масової інформації.

Форми державного регулювання економіки – бюджетно-податкова, кредитно-грошова, адміністративно-економічна, цінова.

Методи державного регулювання економіки – це сукупність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни. Основні методи: прямі, непрямі, правові, економічні, адміністративні.

Класична теорія зайнятості ресурсів – макроекономічна концепція, з якою ринкова економіка здатна досягти повного використання своїх ресурсів.

Закон Сея – макроекономічний принцип (не підтверджений), згідно з яким виробництво товарів і послуг (пропозиція) створює однаковий сукупний попит на них.

Кейнсіанська економічна теорія – макроекономічна концепція, відповідно якої ринкова економіка не забезпечує повне використання ресурсів, для досягнення повної їх зайнятості слід застосовувати фіскальну і кредитно-грошову політику.

Монетаризм – теорія зайнятості ресурсів і політика стабілізації економіки, основним завданням якої вважає роль грошей.

Монетарне правило –маса грошей має щороку збільшуватися темпами, що дорівнюють потенційному темпу зростання реального ВВП; грошова маса має стійко зростати темпом від 3 до 5%.Теорія адаптивних очікувань – концепція, згідно з якою люди у своїх очікуваннях майбутніх явищ (наприклад, інфляції) зважають на події минулого і сьогодення (наприклад, рівень інфляції) і змінюють свої очікування лише у міру того, як відбуваються фактичні події.

Державний сектор економіки - комплекс господарських об’єктів, які повністю або частково належать центральним чи місцевим органам державної влади і використовуються державною для виконання нею економічних, соціально-культурних і політичних функцій.

Державне підприємництво – це господарська або інша підприємницька діяльність державних підприємств з виробництва економічних благ.

Форми державних підприємств – бюджетні підприємства, державні корпорації, змішані акціонерні товариства.

Тема 14. Закономірності розвитку світового господарства План

1. Світове господарство: основні ознаки та етапи його розвитку.

2. Форми міжнародних економічних відносин.

2.1. Світова торгівля.

2.2. Міжнародних рух капіталів.

2.3. Міжнародні валютно-фінансові відносини.

2.4. Міграція робочої сили.

2.5. Науково-технічне співробітництво.

3. Міжнародні валютно-фінансові організації і їх діяльність.