Лекція з

чайному побутовому розумінні, до генеральної сукупності, що повністю репрезентує об’єкт дослідження. У будь-якому ви­падку доводиться звужувати об’єкт дослідження до сукупності людей, параметри яких піддаються формалізації, з тим, щоб у них був шанс потрапити до вибіркового опитування. Наприклад, це можуть бути передплатники газети (по одному представ- никові з кожної родини) та особи, які купують газету щоразу.

Усвідомлюючи обмеженість такого визначення генераль­ної сукупності стосовно об’єкта дослідження, автор проекту все ж має певні переваги перед тим соціологом, який не нама­гався перейти від визначення об’єкта дослідження до визна­чення генеральної сукупності. Його переваги полягають, по- перше, в тому, що під час аналізу одержаних даних він усвідом­люватиме, якою мірою висновки його дослідження співвідно­сяться з об’єктом і відповідним чином коригувати катего­ричність тих або інших висновків; а, по-друге, під час визна­чення генеральної сукупності він обмірковує джерела одер­жання інформації для складання списку генеральної сукупнос­ті — основи вибірки, а також шляхи доступу до цих джерел. У цьому випадку це можуть бути списки передплатників, які знаходяться у поштових відділеннях зв’язку, а також покупці біля газетних кіосків (зафіксовані у певному часовому інтер­валі, наприклад, протягом дня чи тижня). Цей приклад ілюст­рує дуже складний випадок ідентифікації генеральної сукуп­ності стосовно об’єкта дослідження. Значно частіше у соціо­логічних опитуваннях об’єкт дослідження включає представ­ників певних регіонів чи соціальних верств населення. Але й тут потрібні певні зусилля для переходу від об’єкта дослід­ження до визначення генеральної сукупності. Наприклад, під час вивчення тих або інших проблем молоді об’єктом дослід­ження виступає, як неважко здогадатися, молодь. Однак при визначенні генеральної сукупності виникає необхідність у деяких уточненнях. Насамперед це стосується вікових меж. Та навіть визначивши вікові межі, дослідник повинен уточ­нити — чи стосується досліджувана проблема всієї молоді країни чи тільки певних контингентів.

107

Як правило, конкретизацію генеральної сукупності раціо­нально проводити за наступною схемою:

1. Регіон І

2. Соціально-демографічна характеристика І

3. Галузева специфіка

Наприклад, треба вивчити ставлення молоді до проблеми злочинності. Об’єктом дослідження виступає молодь. Для визначення генеральної сукупності спочатку уточнюється ре­гіональна локалізація населення, на яке поширюватимуться висновки, одержані в результаті дослідження, — йдеться про молодь країни в цілому чи якогось певного регіону. Потім уточ­нюється, чи буде залучена до дослідження лише міська мо­лодь, чи також і сільська, і, якщо припустимо, міська, то чи тільки молодь великого міста, чи вся міська молодь. Потім (у межах соціально-демографічних уточнень) визначається вер­хня і нижня межа молодіжного віку (наприклад, від 18 до ЗО років, чи від 14 до 25 років — конкретні межі залежать від концептуального підходу, цілей та інформаційних потреб);

і, насамкінець, уточнюється галузевий контингент — вивча­тимуться думки всієї молоді, яка мешкає в цьому регіоні, чи тільки учнівської і студентської або працюючої (якщо працю­ючої, то в усіх галузях чи в якихось конкретних) і т. ін. Підсум­ком цієї роботи повинно бути чітке визначення генеральної сукупності, наприклад «учнівська і студентська молодь у віці 18-30 років західного регіону України (Львівська, Івано-Фран­ківська і Тернопільська області)».

Своєчасно сформульоване визначення генеральної сукуп­ності дає змогу заздалегідь установити джерела, які містять основні характеристики генеральної сукупності (загальна чи­сельність, розподіл за основними характеристиками) та шля­