Лекція з

сімейний стан, національність, фах, посада, заробітна плата тощо). Інша, значно більша частина характеристик (особис- тісні якості, ставлення до різноманітних соціальних явищ, дум­ки тощо) не формалізована і не зафіксована у яких-небудь документах.

Систематизацією і узагальненням формалізованих харак­теристик населення займається статистика (державна та відом­ча). Дослідження ж соціолога спрямоване на те, щоб формалі­зувати і систематизувати інформацію про ті характеристики людей, які дослідникові здаються найважливішими з соціаль­ної точки зору, але про них немає відомостей у документаль­них джерелах.

Фактично, кожний пункт анкети є певною характеристи­кою (ознакою), і дослідник бажає встановити, як і якою мірою люди відрізняються за цією характеристикою. Іншими слова­ми, дослідник з самого початку виходить із принципу неодно­рідності обстежуваного контингенту.

Коли дослідник відбирає частину людей з їх загальної су­купності для обстеження (щоб з вибраною частиною зробити висновок про всіх), то до його вибірки можуть не потрапити люди з якими-небудь значеннями досліджуваних характеристик.

Менш імовірно, що до вибірки потрапляють люди, «нети­пові» за якоюсь характеристикою. Статистично це означає, що їх питома вага у загальній сукупності є невисокою. Чим мен­ша питома вага осіб із певним значенням характеристики у загальній сукупності, тим меншою є ймовірність того, що вони потрапляють до вибіркового обстеження.

Іншою особливістю вибірки є те, що до вибіркової сукуп­ності можуть потрапити особи з усіма можливими значення­ми характеристики, але у вибірці вони будуть подані не в тій пропорції, яка притаманна загальній сукупності. Наприклад, у загальній сукупності є 13% осіб, що мають вищу освіту, а до вибірки потрапляє 37%; або в загальній сукупності 25% осіб, які є прихильниками комуністичної орієнтації, а до вибір­ки потрапить тільки 4% і т. ін.

Якщо із загальної сукупності відбирати певну її частину випадково, то на основі теорії ймовірності можна визначити

95

величину, на яку може відхилитися значення ознаки у вибірці стосовно конкретного значення сукупності в цілому. Ця вели­чина має назву випадкової помшки, чи помилки вибірки.

Величина випадкової помилки залежить від двох основних параметрів: обсягу вибірки і міри мінливості ознаки (одно­рідності контингенту за якоюсь характеристикою).

Якщо дослідник бажає забезпечити у вибірці представниц­тво людей, нетипових за своїми характеристиками (що не по­ширені в цій сукупності), він повинен збільшити обсяг вибірки.

Таким чином, чим більш однорідний контингент обстежен­ня і чим більший обсяг вибіркової сукупності, тим меншою є випадкова помилка вибірки і, відповідно, вища вірогідність одержаних у результаті опитування даних.

Основним емпіричним критерієм надійності є стабільність результатів, що характеризує властивість одержувати дані з одним і тим самим результатом у різних опитуваннях, прове­дених за однакових умов. Наприклад, якби дослідник повто­рив своє опитування за тією самою анкетою, приблизно в той самий час і з аналогічною (за принципами, процедурами і об­сягом) вибіркою, але на інших людях, і одержав такі самі дані, як і при першому опитуванні, то можна вважати, що результа­ти його опитування досить надійні.

Звичайно, випадкові помилки, що знижують стабільність даних, можуть бути наслідком і інших особливостей дослід­ження: інструментарію чи роботи інтерв’юерів. Наприклад, якщо в запитаннях анкети використовуються терміни, зовсім невідомі багатьом респондентам, і останні радше «здогадува­тимуться» про їх значення, то їх відповіді в цьому разі будуть багато в чому лише «випадковою здогадкою» і вірогідність таких даних знизиться.

Під час тестування на стабільність дослідник може вдати­ся до орієнтовних передбачень —- чи призвели до зниження вірогідності помилки вибірки або похибки інструментарію: якщо дані нестабільні за кількома (певними) пунктами анке­ти, то, ймовірно, до зниження вірогідності призвели похибки інструментарію; якщо дані нестабільні за всіма пунктами ан­кети, то викривлення інформації відбувається радше за все