Лекція з

необхідності. Дослідникові нерідко виявляється достатнім набрати основну і контрольну групи людей та провести порів­няльний аналіз. Наприклад, якщо основна мета дослідження полягає у встановленні особливостей особистісних якостей підприємців та мотивації до підприємницької діяльності, немає жодної необхідності у формуванні репрезентативної вибірки: достатньо набрати групу осіб, які займаються підприємниць­кою діяльністю, а також контрольну групу — людей, що не є підприємцями. Такий — аналітичний підхід може застосову­ватися у більшості випадків, коли дослідження спрямоване на вивчення соціально-професійної специфіки предмета.

При аналітичному підході до вибірки треба враховувати наступні необхідні вимоги: 1) групи повинні розрізнятися за основною диференційованою ознакою (гіпотетичним факто­ром); 2) за рештою параметрів (віком, статтю, рівнем освіти, характером діяльності тощо) групи мають бути максимально ідентичними. Якщо дослідникові пощастило набрати досить ідентичні групи, які відрізняються лише за однією диферен­ційованою ознакою, то чисельність таких груп може бути не­великою (50-100 осіб).

Якщо гіпотетичних факторів більше ніж один, то у межах кожної з груп (основної та контрольної) можна набирати рівні за чисельністю підгрупи (наприклад, чоловіків і жінок; моло­дого, середнього та старшого віку тощо). Введення кожного нового фактору потребує відповідного збільшення кожної з груп. Наприклад, при введенні такої ознаки, як стать, групу підприємців (що спочатку планувалася чисельністю, припус­тимо, в 50 осіб) треба збільшити до 100 (50 чоловіків і 50 жінок); так само слід збільшити і контрольну групу. Якщо автор проекту передбачає, що істотним диференційованим параметром може бути вік, і виокремлює, припустимо, три типи вікової градації («молоді», «середнього віку» та «старшо­го віку»), то, відповідно, потроюється кожна з груп таким чи­ном, щоб кожна із створених підгруп (наприклад, «підприємці- чоловіки молодого віку» тощо) була не меншою ніж 50 осіб. Чим більшою за чисельністю буде кожна набрана підгрупа,

93

тим вища ймовірність статистичного обґрунтування гіпотези дослідження. Недоцільно вводити більше чотирьох диферен­ційованих факторів.

Надійність та валідність

Надійність та валідність — основні параметри визначення якості інформації, одержаної в результаті проведення емпірич­ного дослідження. Під надійністю розуміють певну гарантію, що одержаний результат правильно відбиває досліджувану дійсність. Валідністю (обґрунтованістю) інформації називаєть­ся підтвердження (доказ), що досліджувалися (вимірювали­ся) саме ті явища, які соціолог передбачав дослідити.

На якість інформації (надійність та валідність даних) справля­ють вплив особливості різноманітних етапів емпіричного до­слідження (вихідні теоретичні передумови, якість інструмента­рію, організація контролю роботи інтерв’юерів та ін.). Особли­ву роль у забезпеченні надійності та валідності даних відігра­ють особливості формування вибірки. Ми зупинимося на проб­лемі впливу особливостей вибіркового підходу на надійність і валідність одержаної в результаті дослідження інформації.

Надійність інформації на цьому етапі формування вибір­ки забезпечується врахуванням випадкових помилок.

Випадкові помилки неминучі через неоднорідність до­сліджуваного контингенту. Якість дослідження визначається спроможністю соціолога обчислити величину випадкової по­милки і врахувати її під час поширення висновків, одержаних на підставі опитування частини певної групи людей, на всю її сукупність.

Якби всі люди за всіма своїми характеристиками були повністю ідентичними, то достатньо було б опитати одну людину, щоб зробити висновок, що саме так вважає (чи у крайньому разі, відповіла б) решта. Але соціолог саме тому й проводить опи­тування, що передбачає в обстежуваних людей різні погляди.

Характеристик, за якими люди відрізняються один від одного, дуже багато. Частина таких характеристик формалі­зована і фіксується у певних документах (стать, вік, освіта,