Лекція з

опитувань, проведених за однією й тією самою анкетою, можна одержати принципово відмінні цифри і такі ж діаметрально протилежні висновки. Мабуть, ні в кого не викликає сумніву й те, що основною причиною розходження результатів у цьо­му випадку є принцип і способи відбору респондентів — кон­кретних людей, які відповідали на питання анкети.

То кого ж треба опитувати, щоб одержати реальну картину громадської думки? Це питання є ключовим при побудові ви­бірки. Кваліфікація соціолога значною мірою визначається його спроможністю сформувати і обгрунтувати вибірку.

Сподіваємося, що викладені нижче основні вимоги до фор­мування вибірки дозволять читачеві не лише визначити, які саме помилки і похибки зробили дилетанти у вищенаведено- му прикладі, а й навчитися самому уникати подібних поми­лок в організації вибіркових досліджень.

Поняття «вибірка»

Сьогодні термін «вибірка» в емпіричній соціології масо­вих опитувань має два основних досить усталених значення.

1. В одних випадках поняття «вибірка» використовується як синонім поняття «вибіркова сукупність» — частина насе­лення (популяції), яка, власне, і зазнає опитування, з тим, щоб одержані результати можна було б поширити на досліджува­ну популяцію загалом.

2. В інших випадках під «вибіркою» мають на увазі процес відбору одиниць спостереження (технологія, способи і мето­ди такого відбору визначають тип вибірки) — у цих випадках слово «вибірка» є синонімом процедурної категорії — «відбір одиниць спостереження».

Побудова вибірки при підготовці проекту конкретного со­ціологічного дослідження зводиться до розв’язання трьох ос­новних проблем:

1. Визначення обсягу вибірки — кількості людей, яких тре­ба опитати для одержання якісної інформації;

2. Визначення типу вибірки — побудова конкретної схеми процедури відбору;

91

3. оцінка якості вибірки — визначення ймовірності та міри точності, з якими результати опитування вибіркової сукупності можна переносити на ту чи іншу частину населення.

Проблеми перелічено в тому порядку, в якому вони найчас­тіше постають перед розробниками проекту. Але вирішува­тися вони повинні у зворотній послідовності. Питання якості вибірки є ключовим — з нього розпочинається розробка вибір­ки (бо саме воно визначає підходи до розв’язання питання про обсяг і тип вибірки), і відповідь на це питання після завер­шення збору даних є принциповою для аналізу одержаної інформації та інтерпретації результатів.

2. Якість інформації

Визначення якості вибірки включає опис низки умов, які дають змогу оцінити валідність, надійність та репрезента­тивність вибіркової сукупності стосовно об’єкта дослідження.

Репрезентативність

Репрезентативністю називається властивість вибіркової сукупності відтворювати характеристики генеральної сукуп­ності. Відхилення вибіркової сукупності від генеральної за якимись основними характеристиками називається помилкою репрезентативності: чим більша величина цих відхилень, тим більша помилка репрезентативності. Зрозуміло, що вибір­ка не може буквально відтворити генеральну сукупність. Ос­новне завдання дослідника — враховувати помилку репрезен­тативності під час інтерпретації та узагальнення результатів опитування, проведеного на підставі вибіркової сукупності. Тому дослідник повинен уміти кількісно визначати цю помил­ку, величина якої обчислюється залежно від типу вибірки.

Репрезентативність — необхідна вимога до вибірки у тих випадках, коли досліджується громадська думка. Однак під час проведення багатьох спеціальних соціологічних дослід­жень, спрямованих на поглиблення аналізу певних власти­востей соціального об’єкта, у репрезентативній вибірці немає