Лекція з

хи їх одержання. Наступним етапом роботи над проектуван­ням вибірки є підготовка основи вибірки.

Основа вибірки

Під основою вибірки розуміють перелік усіх елементів ге­неральної сукупності, з якого, власне, і відбираються одиниці спостереження.

Існують два типи основи вибірки.

1. Список (перелік) одиниць відбору з урахуванням адрес та основних характеристик. Але нерідко підготовка такого списку вкрай ускладнена чи взагалі неможлива. У таких ви­падках використовується другий тип вибірки.

2. Повний перелік усіх характеристик, на підставі яких можна визначити, чи підпадає той або інший суб’єкт під визна­чення генеральної сукупності. У такому випадку основа вибір­ки дуже близька до визначення генеральної сукупності, проте вона відмінна від генеральної сукупності: а) характеристик має більше, і вони обов’язково включають усі межі; б) в осно­ві вибірки зазначаються одиниці відбору, які повинні бути виключені з генеральної сукупності з тих чи інших причин.

Наприклад, генеральна сукупність визначається як «усі виборці країни (округу, населеного пункту тощо)». Таке визна­чення передбачає вікову межу, громадянство та дієздатність. Але під час підготовки основи вибірки доцільно завчасно (до початку дослідження) виключити певні контингенти осіб, адек­ватну участь у дослідженні яких заздалегідь можна піддати обґрунтованому сумніву. До таких контингентів дослідник може віднести, наприклад, людей, які мають фізичні (поганий слух, тяжка хвороба тощо) чи психічні вади, котрі, як можна передбачити, перешкодять цим людям виступити джерелами адекватної інформації. З основи вибірки можуть бути також виключені особи, що перебувають у попередньому ув’язненні; формально вони не позбавлені виборчих прав, але апріорі є занадто важко доступними одиницями спостереження в до­слідженні, мету якого не зорієнтовано на вивчення саме цього контингенту. Дослідник може ввести обмеження і для верхньої

109

межі віку (хоча виборчим законодавством це не передбачено). Із основи вибірки можуть бути вилучені закриті військові підприємства і т. ін. Перед дослідником постане проблема, чи включати до основи вибірки виборців, які перебувають у три­валому відрядженні, і, навпаки, тих, хто на момент опитуван­ня перебуватиме за адресою, що передбачена вибіркою, але як виборець зареєстрований в іншому місці тощо.

Загальне завдання дослідника на етапі підготовки основи вибірки — скласти якомога повніший перелік, на підставі чого кожну потенційну одиницю відбору безпосередні виконавці відбору одиниць спостереження зможуть без вагань і суб’єк­тивних уподобань ідентифікувати — чи підпадає вона під ге­неральну сукупність, чи ні?

Підготовка основи вибірки першого типу — складання пов­ного списку одиниць відбору—забезпечує вищий рівень куль­тури вибірки. Як уже зазначалося, такий список повинен вклю­чати перелік усіх одиниць відбору, їх адреси та основні харак­теристики.

Які характеристики-індикатори об’єкта мають увійти до основи вибірки? Насамперед це визначається поставленою проблемою і дослідницькими гіпотезами. Ті параметри об’єк­та, які відповідно до гіпотез дослідника повинні справляти вплив на досліджуване явище, виступають як основні характе­ристики-індикатори; саме за цими характеристиками вибіркова сукупність повинна репрезентувати генеральну сукупність.

Якщо у дослідника немає чітких і досить обґрунтованих гіпо­тез (дослідження має пошуковий характер), можна обійтися стандартним мінімумом основних характеристик. Для різно­манітних одиниць відбору існують різні стандартні набори- мінімуми характеристик-індикаторів. Не зупиняючись тут на визначенні одиниць об’єкта відбору (це питання буде викла­дене згодом), перелічимо найпоширеніші стандартні набори- мінімуми необхідних характеристик.

Якщо одиницями відбору є особи, то до мінімального набо­ру таких характеристик включаються відомості про стать, вік, освіту респондентів.