1. Поняття та проблеми формування вибірки

Основні проблеми

Вибірковий підхід виник як альтернатива суцільному опи­туванню, найтиповішими прикладами якого є перепис насе­лення та референдум.

У практиці емпіричних соціологічних досліджень суцільні опитування проводяться дуже рідко: здебільшого в локальних дослідженнях, коли об’єкт дослідження репрезентований не­великою групою людей (одне підприємство).

Головною особливістю опитувань громадської думки є те, що звичайно опитують невелику частину певної групи насе­лення, а висновки поширюються на всю групу. Яким має бути співвідношення між цією групою загалом і тією частиною гру­пи, від якої фактично і було одержано інформацію, — основна проблема вибірки.

Коли фахівець і непідштовлений читач дивляться на одні й ті самі цифри, що віддзеркалюють результати соціологічного опи­тування населення, вони «бачать» їх багато в чому по-різному.

Коли людина, що не володіє достатніми соціологічними знаннями, ознайомившись із результатами опитування громад­ської думки, бачить, що, припустимо, на запитання: «Чи схва­люєте Ви політику президента у сфері проведення економіч­них реформ?» 31 % опитуваних відповіли: «Так», 43% — «Ні»,

Лекція з

а 26% — «Вагаюся з відповіддю», то вона кожну цифру пере­носить на все населення буквально. Фахівець ці дані «читає» приблизно так: «Так» відповіли 31% (плюс-мінус 3%, чи плюс- мінус 5%, чи плюс-мінус 10% і т. ін.). Це означає, що коли б на це запитання відповідала не лише опитана частина насе­лення, а й усе населення, то результат з певною ймовірністю перебував би в зазначених межах.

Величина, що визначає в цьому випадку розкид можливого значення даних, одержаних у результаті опитування, має на­зву припустимої помилки вибірки, яку завжди слід ураховува­ти, коли дані опитування частини населення переносяться на все населення загалом.

Величина помилки залежить від певних умов, і при суво­рому дотриманні процедури формування вибірки цю величи­ну можна обчислити. Без урахування помилки вибірки одер­жані результати можна відносити тільки до безпосередньо опитаних людей. Зрозуміло, що, проектуючи вибірку, дослід­ник прагне знизити величину помилки. Для цього йому необ­хідно чітко уявляти собі ті проблеми, які виникають на шляху відбору респондентів, і знати різноманітні способи, що дають змогу знизити величину помилки, а також уникнути похибок, які призводять до виникнення неврахованих помилок.

Невраховані помилки і похибки при формуванні вибірки звичайно призводять до викривлення інформації загалом. Яс­кравим прикладом впливу особливостей вибірки на одержа­ну в результаті опитування інформацію може слугувати наве­дена нижче публікація з газети «Советская Россия» (3 жовтня 1992 р.) — «Ми також провели опитування».

«Ми також провели опитування»

«Останнім часом дедалі частіше у полторанінській пресі та на яковлєвському телебаченні з’являються результати «со­ціологічних опитувань» населення у різних регіонах Росії. Якщо їм вірити, люди просто в захваті від нинішньої влади. Ми з сином також вирішили провести опитування. Вибрали два місця:

Слід звернути увагу на те, що соціологи-аматори навели досить докладну характеристику контингенту людей, яких вони опитали (до чого, на жаль, далеко не завжди вдаються навіть професійні соціологи). Вже одне це дає змогу встано­вити джерела викривлення одержаної таким чином інформації.

Ця публікація самодіяльних «соціологів», незважаючи на очевидну наївність та показну політичну тенденційність ав­торів, є вдалим прикладом, який демонструє вплив вибірки на змістове значення результатів проведених опитувань. По­рівняння даних двох «досліджень» (газети «Известия» і чи­тачів Ковальових) дає змогу переконатися, що в результаті