Судово-психологічна експеритза

1. Предмет та напрямки СПЕ

2. Питання, які вирішує СПЕ

3. Особливості призначення та проведення деяких видів СПЕ

-2-

Напрямки СПЕ: (НА ЕКЗАМЕНІ НЕ ПИТАННЯ, А НАПРЯМКИ СПЕ)

Правовою підставою призначення та проведення СПЕ є :

1. ЗУ про СЕ

2. Інструкція про порядок призначення та проведення Е в Україні

СПЕ призначається при розгляді цивільних (господарських) справ у випадках:

1. Визнання правочину недійсним під впливом помилки (ст 229 ЦК Укр)

2. Визнання п-ну недійсним під впливом омани (ст 230 ЦКУ)

3. Визнання п-ну недійсним під впливом психологічного тиску (насильства) ст 231ЦК

4. Визнання п-ну недійсним під впливом тяжкої обставини ст 233 ЦК

До кола питань, які необхідно вирішити експертам по вищезазначеним категоріям цивільним (господарським) справам відносять

1. Які психологічні особливості особи – гр-на Н

2. Чи можливий вплив вищезазначених психологічних особливостей на розуміння під експертною особою предмету та наслідків правочину? (при визнанні правочину недійсним під впливом омани)

3. Які психологічні чинники особи вплинули на повноту розуміння предмету та наслідків вчинення правочину?

Призначення СПЕ по кримінальним справам:

1. Встановлення чи перебувала особа під час вчинення злочину у стані фізіологічного афекту (стан сильного душевного хвилювання, який пов'язаний з протиправними діями (аморальними діями потерпілого

   1. Ст 66 КК – пом’якшуючі вину обставини

   2. Навмисне вбивство в стані фіз. Афекту

   3. Навмисні тяжкі тілесні ушкодження в стані фіз. Афекту

   4. Вбивство матір’ю новонародженої дитини

2. Можливість осіб, які страждають психічними захворюваннями, не пов’язаними з розладом розумової діяльності, правильно сприймати обставини, які мають значення про справі та надавати відповідні показання.

3. Можливість неповнолітніх свідків, підозрюваних, обвинувачуваних з урахуванням їхнього інтелектуального та вікового розвитку правильно сприймати обставини та надавати відносно них показання (педагогічна помилка – невідповідність вікового та інтелектуального розвитку особи)

4. Можливість осіб за статевими злочинами правильно сприймати обставини, які мають значення по справі, та надавати показання (з урахуванням психологічних особливостей підекспертної особи)

5. Чи перебувала особа в особливому психологічному стані під час взаємодії «людина-механізм». Після 3,5 годин роботи за комп’ютером процеси гальмування переважають.

6. Можливість встановлення психологічного стану особи у період, який передував самогубству (суїциду) – встановити, чи здійснювали його самостійно за власної воли, чи допомогли. Значення мають показання осіб, що бачили перед смертю. Можливе призначення комплексної психологолінгвістичної експертизи, якщо є записка.

ПСИХОЛОГІЯ СУДОВИХ ДІЙ

КРИМІНАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

КП – вивчає психол явища та процеси, закономірності, пов’язані зі злочином (формування злочинної установки особистості, утворення злочинного мотиву, особистості зл-ця і жертви), а також утворення злочинного стереотипу поведінки

Структура КП:

1. Крим поведінка і мотиви злочину

2. Психологія особи злочинця

3. Психологія злочинної групи та її лідера

4. Псих жертви зл-ну (віктимологія)

5. Псих неповнолітніх злочинців

Особа зл-ця – сукупність типологічних якостей індивіда, що зумовлюють вчинення ним зл-го діяння. Відомості про особу зл-ця мають першочергове значення для визначення напрямку розслідування, побудови і перевірки слідчих версій, визначення системи слід дій. З особою зл пов’язані загальні засади призначення покарання, пом’якшуючі і обтяжуючі відповідальність обставини.

Зв'язок особи з місцем події.

Особа зл- соц.-псих явище, яке охоплює сукупність типових психологічних і соц. якостей індивіда, що формуються в результаті вчинення злочину

Хар-ка особи зл-ця:

1. Вид вчиненого зл-ну

   1. Об’єкт зл посягання

   2. Тяжкість і хар-р зл наслідків

   3. Вчинення зл вперше, випадково, повторно, систем-но, рецид

2. Форма вини, мотив і мета злочину

3. Спосіб вчинення зл, як чинник інтенсивності антисоціальної спрямованості зл-ця

4. Ситуація і привід вчинення зл-ну

5. Наявність пом’якшуючих і обтяжуючих відповідальність обставин

6. Ставлення зл-ця до вчиненого діяння, що розкривається через поведінку після вчинення зл-ну (явка з повинною, ухилення від суду і слідства, обмова невинних, допомога або протидія розслідуванню, поведінка під час відбування покарання)

Структура особи зл-ця охоплює такі категорії ознак:

1. Соціально-демографічні

   1. Загально-громадянська сфера (соц. походж і стан, Рівень освіти, Соц. активність

   2. Сімейна сфера (сім стан, склад, взаємовідносини)

   3. Побутова сфера (місце проживання, житлові умови, найближче побутове оточення, коло знайомаств, майновий стан особи

   4. Виробнича сфера (фах, спец-ть, рід занять, трудовий стаж, хар-ка в колективі)

2. Соціально-психологічні ознаки

   1. Моральна сфера (світоглядні і моральні риси)

   2. Інтелектуальна сфера (рівень розумового розвитку, обсяг знань, набутий досвід)

   3. Емоційна сфера (сила і швидкість реакції на подразники, ступінь емоційної збудливості)

   4. Вольова сфера (цілеспрямованість, рішучість, витримка)

У псих особи зл-ця розрізняють різні дефекти:

1. Дефекти індивід правосвідомості (соціально правовий інфантилізм, правова непоінформованість , соц. прав дезінформованість, прав нігілізм, соц. прав цинізм, соц. прав безкультур’я)

2. Патологія сфери потреб особи

3. Дефекти в особистісних установках

4. Дефекти псих розвитку особи

В типології особи зл розглядають три градації:

1. Загальний тип зл-ця

2. Особа зл-ця певної категорії

3. Особа зл-ця певного виду

Ці градації співвідносяться між собою як заг , особливе і одиничне.

Критерієм типового в зл-цеві є ступінь його сусп. небезпеки – ступінь асоціальної, антисоц деформації, дефекти псих саморегуляції.

За цим критерієм вирізняють три типи злочинців –

• Антисоціальний (злісний)

• Асоціальний (менш злісний)

• Тип особи зл-ця, що хар-ся дефектами псх саморегуляції (випадковий)

Поруч зі ступенем сусп. небезпеки злочинця вирізняють характер такої небезпеки, що визначається об’єктом злочинного посягання.

У зв’язку з цим вирізняють три групи спрямованості злочинців –

• насильницьку ,

• корисливу

• корисливо-насильницьку

всередині цих груп вирізняють конкретні види злочинців:

• крадії

• шахраї

• грабіжники

• вбивці, ґвалтівники тощо

за ступенем соц. дезадаптації:

• антисоц тип – особи, що неодноразово вчиняють злочини на основі стійкої антисоц спрямованості

• асоціальний тип – особи, що вперше вчинили злочин на основі загальної асоц спрямованості

за психорегулюючою ознакою вирізняють

• особи з дефектами псих саморегуляції – тих, що вчинили зл-н вперше, в результаті випадкового збігу обставин

  • особи, що допустили зл недбальство, бездіяльність

  • особи, що вчинили злочин, внаслідок надмірної самовпевненості

  • особи, що вчинили злочин в результаті сильного душевного хвилювання і у відповідь на неправомірні дії інших осіб

  • особи, що вчин зл в силу підвищеної ситуативної дезадаптації

24