Види конкуренції

Форми ринку
Покупець Продавець	Один	Кілька	Багато
Один	Обопільна монополія	Обмежена монополія	Монополія
Кілька	Обмежена монопсонія	Обопільна олігополія	Олігополія
Багато	Монопсонія	Олігопсонія	Обопільна поліполія

Конкуренція примушує продуцента виробляти саме ті вироби, які бажає придбати споживач, та ще й за низькими цінами. Для окремого товару конкуренція набирає вигляду конкурентності ринку. Для кожної фірми конкурентність ринку — це міра її можливостей впливати на умови реалізації власної продукції. Що менше окремі фірми впливають на ринок своєї продукції, то конкурентнішим він є. Для оцінки ступеня монополізації ринку застосовується коефіцієнт Герфіндаля-Гіршмана — IXX = SUM(Aj)², де IXX — індекс концентрації ринку; Aj — частка фірми на ринку, при цьому SUM(Aj) = 1.

Крім цього, для оцінювання концентрації ринку користуються також індексом Герфіндаля. Він розраховується способом піднесення в квадрат відсоткової частки ринку кожної із фірм та підсумовування одержаних результатів. Для галузі, в якій діє n конкуруючих фірм, застосовується така формула розрахунку:

.

Зі зростанням концентрації ринку індекс Герфіндаля збільшується. Максимального розміру (10 000) він досягне тоді, коли на ринку діятиме лише одна фірма.

Індекс Херфіндаля або Індекс Херфіндаля - Хіршмана (англ. Herfindahl-Hirschman index) (також відомий, як Індекс Герфіндаля - Гіршмана) використовується для оцінки ступеня монополізації галузі, обчислюється як сума квадратів часток продажів кожної фірми в галузі:

,

де S1, S2 - виражені у відсотках частки продажів фірм в галузі, яка визначається як відношення обсягу продажів фірми до обсягу всіх продажів галузі

У випадку чистої монополії, коли галузь складається з однієї фірми, індекс Херфіндаля - Хіршмана буде дорівнює 10 000. Для двох фірм з рівними частками H = 50² + 50² = 5000, для 100 фірм з часткою в 1% H = 100. Індекс Херфіндаля - Хіршмана реагує на ринкову частку кожної фірми в галузі.

Індекс Херфіндаля обмежений зверху 10000 (причому це значення досягається лише у випадку чистої монополії однієї фірми) і знизу: , де n - кількість фірм в галузі (причому дане значення досягається у разі рівного розподілу часток продажів між фірмами в галузі) [1].

З 1982 р. в США HHI зроблений законодавцем важливим показником при оцінці допустимості злиттів і поглинань в рамках «антітрестовсого» законодавства:

при HHI <= 1000 злиття і поглинання допускаються безперешкодно;

при 1000 <HHI <= 1800 - Потрібна перевірка Департаменту юстиції;

при 1800 <HHI злиття і поглинання допускаються, якщо ΔHHI <= 50, і потрібна перевірка Департаменту юстиції, якщо Δ HHI> 100.

Коефіцієнт Херфіндаля - Хіршмана показує, яке місце, частку на цьому ринку займають продавці, що володіють малими частками. За значеннями коефіцієнтів концентрації та індексів Херфіндаля - Хіршмана виділяються три типи ринку:

I тип - висококонцентровані ринки: при 70% <CR <100%; 2000 <HHI <10000

II тип - помірноконцентровані ринки: при 45% <СR <100%, 1000 <HHI <2000

III тип - низькоконцентровані ринки: при CR <45%; HHI <1000

Коефіцієнт ринкової концентрації (CR). Розраховується як відсоткове співвідношення реалізації (поставки) продукції певним числом найбільших продавців до загального обсягу реалізації (поставки) на даному товарному ринку. Рекомендується використовувати рівень концентрації трьох (СR-3), чотирьох (CR-4), шести (CR-6), восьми (СR-8), десяти (CR-10), двадцяти п'яти (СR-25) найбільших продавців.

Якщо ми маємо ряд продавців, ранжируваний по їх частки продажів на ринку Д1, Д2, Д3, .., Д25, то:

(СR-3) = Д1 + Д2 + Д3;

(CR-4) = (СR-3) + Д4;

(CR-6) = (СR-4) + Д5 + Д6;

(СR-8) = (СД-6) + Д7 + Д8;

(СR-10) = (СR-8) + Д9 + Д10;

(СR-25) = (СR-10) + Д11 + Д12 +...+ Д24 Д25.

Ринкова економіка має і переваги, і вади. До найсуттєвіших переваг відомі сучасні економісти відносять:

• ефективність розподілу ресурсів;

• можливість функціонування за умов обмеженого інформаційного забезпечення;

• гнучкість і високу адаптивність до мінливих ринкових умов;

• оптимальне використання результатів науково-технічної революції;

• свободу вибору і дій для споживачів і для підприємців;

• здатність до задоволення різноманітних потреб, постійного підвищення якості товарів та послуг.

Водночас найбільш очевидними негативними явищами, що притаманні сучасному ринку, можна вважати:

1) брак внутрішніх стимулів до збереження непоновлюваних ресурсів;

2) малоефективний механізм охорони довкілля;

3) ігнорування потенційно негативних наслідків окремих господарських рішень;

4) брак юридичних гарантій щодо права на працю та дохід, а також щодо обов’язкового перерозподілу прибутків. За словами відомого американського економіста П. Самуельсона, ринкова система постійно відтворює значну майнову нерівність;

5) нестабільність розвитку, наявність рецесійних та інфляційних процесів.