2. Монтажні положення елементів систем опалення та вентиляції

Монтажним положенням опалювальних приладів, трубопроводів, повітропроводів та вентиляційного обладнання називають їх розміщення по відношенню до будівельних конструкцій та технологічного обладнання, яке забезпечує зручність і безпеку монтажу та експлуатації систем ОВ.

Деякі монтажні положення приладів та трубопроводів є нормативними ї їх обов'язково необхідно дотримуватись.

Так, вісь стояка системи опалення прив'язують до кромки віконного відкосу на відстані не менше 150 мм. Відстань між двома суміжними стояка­ми діаметром до 32 мм прийнята рівною 80 мм, а відстань від осі стояка до поверхні стіни 35 мм. Опалювальні прилади систем центрального опалення розміщують так, щоб були забезпечені їх огляд, чистка та ремонт.

Монтажні положення опалювальних приладів показані на рис. 1.

Рис.1. Схеми установки радіаторів та конвекторів:

а - радіатори в усіх приміщеннях (крім п. б); б - радіатори в приміщеннях лікувально-санаторного при­значення та в дитячих закладах; в - конвектори з кожухом "Комфорт-20"; г - конвектори без кожуха "Аккорд"

В місцях перетинання трубопроводами перекрить, внутрішніх стін та перегородок необхідно встановлювати спеціальні гільзи з тонколистового металу, які забезпечують вільне переміщення труб під час їх нагрівання та охолодження. Гільзу встановлюють так, щоб вона виступала на 20...30 мм вище відмітки чистої підлоги і врівень з поверхнями стін та перегородок, стелі.

Однотрубні стояки систем опалення зі зміщеними замикаючими ділян­ками при перетині ними негорючих перекрить можна прокладати без встано­влення гільз.

Монтажні положення повітропроводів визначені будівельними нормами і їх вимоги є обов'язковими для проектувальників та монтажників.

Вісь повітропроводу повинна бути паралельною поверхні будівельної конструкції, вздовж якої він прокладається. Мінімальна відстань від поверхні повітропроводу до стелі 100 мм, а до інших будівельних конструкцій - 50 мм. Фланцеві та інші рознімні з'єднання повітропроводів, які проходять че­рез стіни, перекриття, перегородки, необхідно розмішувати на відстані не менше 100 мм від поверхні цих будівельних конструкцій.

Приєднання радіального вентилятора до повітропроводів обов'язкове лише через м'які вставки довжиною не менше 200 мм.

Між м'якою вставкою всмоктуючого патрубка вентилятора та повітро­проводом повинен бути перехідний патрубок довжиною, рівною ширині ко­жуха вентилятора плюс 200 мм, для зручності можливого демонтажу робочо­го колеса вентилятора.

Всі повітропроводи повинні бути надійно прикріплені до будівельних конструкцій з тим, щоб їх навантаження не передавалось на вентиляційне об­ладнання.

3. Розробка монтажної схеми системи опалення

При розробці монтажних ескізів та креслень користуються такими за­гальними визначеннями:

деталь - частина трубопроводу, яка не має з'єднань (фланець, відвід, патрубок і ін.);

вузол - компоновка декількох деталей, зібраних між собою роз’ємними та нероз’ємними з'єднаннями;

блок - частина трубопроводу, яка складається з кількох вузлів та при­ладів (наприклад, радіаторний блок).

Монтажні ескізи та креслення виконуються на аркушах розміром А4 (210x297 мм).

Стояк системи опалення необхідно розбити на окремі вузли та деталі, використовуючи при цьому переважно уніфіковані вузли, стандартні та ти­пові деталі (див. дод. 1, 2).

На монтажній схемі подавальної або зворотної магістралі та схемі сто­яка системи опалення необхідно вказати всі будівельні та монтажні розміри, діаметри труб і номери стояків. На схемі трубопроводів магістралі необхідно виділити окремі укрупнені вузли, які будуть виготовлені на заводі (розгалудження трубопроводів магістралі з запірною арматурою, вузол приєднання повітрозбірника до магістрального трубопроводу, вузли приєднання стояків до магістралі). При цьому необхідно враховувати обмеження габаритних розмірів цих вузлів через умови їх транспортування та монтажу. Рекомендо­вана довжина окремого вузла магістралі 1,5.. .3,0 м.

Вузли приєднання стояків до магістралі повинні бути нормалізованими або типовими. Вузли магістральних трубопроводів з'єднуються між собою зварюванням "у стик" (рис.2), а окремі елементи стояків зварюються частіше всього з використанням компенсуючих стаканів.

Рис.2. Зварні з'єднання:

а- "у стик"; б- з компенсуючим стаканом

Роз’ємні різьбові з'єднання (згони) передбачаються в місцях встанов­лення арматури (для можливого їх демонтажу і ремонту), а також в місцях, де зварне з'єднання неможливе (наприклад, в важкодоступному для зварю­вання місці).

Для з'єднання окремих вузлів і деталей стояка між собою застосовую­ться компенсуючі стакани (зварне з'єднання), а при необхідності - подовжені муфти (різьбове з'єднання). При визначенні монтажних та заготівельних довжин розміри цих компенсуючих елементів не враховуються. Компенсуючі стакани та муфти використовуються лише для усунення існуючих часто роз­біжностей між розмірами виготовлених трубних вузлів та змонтованих будівельних конструкцій. Компенсуючі стакани на магістралях не передбачають­ся.

Всі деталі та вузли розробленого стояка і магістралі нумеруються.

До розробленої монтажної схеми трубопроводів системи опалення не­обхідно скласти комплектовочну відомість та специфікацію матеріалів і ви­робів. В комплектовочній відомості наводяться ескізи вузлів з розбивкою їх на окремі деталі, ескізи гнутих трубозаготовок, а також монтажні та заготіве­льні довжини окремих деталей і трубозаготовок. Уніфіковані вузли обв'язки опалювальних приладів, монтажні скиди запірно-регулюючої арматури та розміри типових деталей трубопроводів, необхідні для визначення будівель­них та монтажних довжин, наведені в дод. 3,4, 6.