- •Конституційне право україни
- •Розділ 1
- •§ 1. Поняття конституційного права як галузі права
- •§ 2. Конституційно-правові норми: загальна характеристика
- •§ 3. Конституційно-правові інститути
- •§ 4. Система конституційного права України
- •5. Конституційно-правові відносини
- •§ 6. Джерела конституційного права України
- •1. Предмет і завдання науки конституційного права
- •§ 2. Функції науки конституційного
- •§ 3. Методологія науки конституційного права
- •§ 4. Конституційне право України як навчальна дисципліна
- •§ 1. Поняття конституції.
- •§ 2. Функції, принципи та юридичні
- •- § 3. Тлумачення Конституції України
- •§ 4. Реалізація Конституції України
- •§ 5. Внесення змін до Конституції України
- •§ 1. Поняття «конституційний Лад»
- •§ 2. Основні засели конституційного ладу
- •1. Поняття і зміст громадянства
- •§ X Підстави та форми набуття громадянства України
- •§ 4. Підстави і форми припинення громадянства України
- •§ 5. Повноваження державних органів, що вирішують питання громадянства. Процедури з питань громадянства
- •§ 1. Поняття конституційно-правового
- •§ 2. Тенденції конституційно-правового
- •§ 3. Принципи конституційно-правового статусу особи
- •§ 4. Покоління прав людини
- •§ 5. Права індивіда і колективні права
- •§ 6. Система конституційних прав і свобод людини і громадянина
- •§ 7. Особисті права і свободи
- •§ 8. Політичні права і свободи
- •§ 9. Економічні, соціальні і культурні права
- •§ 10. Конституційно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців в Україні
- •§ 11. Обмеження прав людини
- •§ 12. Гарантії конституційних прав
- •§ 13. Конституційні Обов'язки людини
- •§ 1. Поняття, структура та принципи правового статусу національних меншин в Україні
- •§ 2. Основні права та обов'язки національних меншин
- •§ 3. Гарантії реалізації прав
- •§ 1. Поняття «громадянське суспільство»
- •§ 2. Конституційно-правові передумови
- •§ 2. Правовий статус політичних партій та громадських організацій
- •§ 1. Право людини на свободу світогляду і віросповідання та створення релігійних організацій. Їх види, основи правового статусу
- •§ 2. ПрИнципи взаємовідносин Держави
- •§ 1. Поняття інформації, основні принципи інформаційних відносин в Україні
- •2. Види інформації та їх конституційно-правове регулювання
- •§ 3. Правовий статус друкованих
- •§ 4. Взаємовідносини держави і друкованих змі в Україні
- •1. Поняття виборчої системи і виборчого
- •§ 2. Загальна характеристика виборчої системи України та її принципи
- •§ 3. Правова регламентація порядку
- •§ 1. Основні форМи беЗпосЄрЄдньої
- •§ 2. Поняття і види референдумів
- •§ 4. Місцеві референдуми
- •§ 1. Поняття державного органу України і його конституційний статус
- •§ 2„ Принципи організації
- •3. Система органів державної влади
- •§ 1. Верховна Рада України (парламент)
- •§ 2. Функції та повноваження Верховної Ради України
- •§ 3. Склад та структура Верховної Ради України
- •§ 4. Організаційно-правові засади
- •§ 5. Законодавчий процес
- •§ 6. Конституційно-правовий статус Рахункової палати
- •§ 7. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини як орган парламентського контролю
- •§ 1. Правовий статус народного депутата України
- •§ 2. Особливості правового статусу
- •§ 3. Особливості правового статусу депутата місцевої ради
- •§ 1. ПрЄзидєнт україни
- •§ 2. Вибори Президента України
- •§ 3. Повноваження Президента України
- •§ 4. Акти Президента України
- •§ 1. Система органів державної виконавчої влади
- •§ 2. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади
- •§ 3. Конституційно-правовий статус
- •Контрольні запитання
- •§ 1. Конституційний Суд України
- •§ 2. Повноваження Конституційного Суду України і порядок його діяльності
- •§ 1. Поняття Природа судової вЛаДи
- •§ 2. Судова система України
§ 5. Права індивіда і колективні права
Конституція України закріплює права і свободи, які можуть реалізовуватися як індивідуально, так і колективно. Наприклад, право на працю реалізується індивідуально (ч. 1 ст. 43 Конституції), а право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів (ч. 1 ст. 44 Конституції) — тільки колективно. Лише колективно може бути реалізовано право громадянина України на збори, мітинги, походи, демонстрації (ч. 1 ст. 39 Конституції), об'єднуватися в політичні партії та громадські організації (ч. 1 ст. 36).
Індивідуальні і колективні права є тісно взаємопов'язаними, хоча вони й різні за своєю природою. Основою їх взаємозв'язку є принцип: реалізація колективних прав не повинна обмежувати прав і свобод індивіда.
Право індивіда — це природне право, яке йому притаманне від народження. Воно є однією з головних цінностей людського буття і водночас мірилом усіх процесів, які відбуваються в суспільстві. Порушення природних прав людини деформує нормальний розвиток суспільства. Міжнародне співтовариство виробило принцип «людського виміру», який в останній чверті XX ст. став орієнтиром у складних і суперечливих процесах, що мають місце і сьогодні у світі.
Колективні права (право народу, право нації, право спільноти, асоціацій) не є природним, оскільки вони формуються в міру становлення інтересів тієї чи іншої спільноти, колективу. їх не можна розглядати
109
як суму індивідуальних прав і свобод осіб, які входять до тієї чи іншої спільноти, колективу. Вони мають якісно інші властивості, які визначаються цілями й інтересами колективних утворень. Які б не були різноманітні ці права, їх правомірність повинна визначатися людським виміром — правами індивіда. Колективні права не повинні ігнорувати прав людини, суперечити їм або обмежувати їх. Щодо цього винятком є надзвичайні ситуації, які створюють загрозу правам окремої людини, а отже, меті, що об'єднує таку спільноту, є актуальними і протиправними. У сучасному світі не завжди є змога чітко поєднати індивідуальні й колективні права. Таким чином, суперечності, які виникають між правами людини, правами держави, народу, нації, національних меншин, малих народів, є однією з причин міжнаціональних конфліктів, у яких кожна зі сторін висуває свої аргументи справедливості та законності, обстоює своє право на суверенітет, свої претензії на перегляд кордонів, використовуючи при цьому історичні аргументи, що тлумачаться на свою користь, відстоюючи право на самовизначення.
§ 6. Система конституційних прав і свобод людини і громадянина
Конституційні права, свободи і обов'язки, закріплені в Основному Законі України, являють собою цілісну систему, яка наочно виявляється через класифікацію на основі різних критеріїв. Класифікація — один із важливих прийомів аналітичного способу вивчення державно-правових явищ. Класифікація прав і свобод людини і громадянина можлива на основі таких критеріїв.
За суб'єктами вони поділяються на права і свободи людини та права і свободи громадянина. Обсяг прав у громадян більший, аніж у тих осіб, які не є громадянами.
За видом суб'єкта вони поділяються на індивідуальні й колективні.
За генезою — на природні і похідні (сформульовані в законах, міжнародних пактах).
За характером утворення — на основні (конституційні) і доповнюючі (конкретизуючі).
За черговістю їх включення до конституцій — на права першого, другого та третього поколінь.
За ступенем їх абсолютизації поділяються на такі, що підлягають обмеженню, і такі, що не підлягають обмеженню.
7. За змістом — на громадянські (особисті), політичні, економічні,
соціальні і культурні.
Найбільш поширеним у юридичній літературі критерієм класифікації прав і свобод людини і громадянина є їхній зміст. Тому за основу «налізу конституційних прав ми беремо останню класифікацію прав і ііСЙобод, тобто їх поділ за змістом.