1. Проаналізуйте поданий текст, визначте, до якого стилю він належить. Чому?

– Він тут недалеко й живе. Батько, мати й він. Зайшла я до них уранці – сонечко тільки вигулькнуло, а вже й спека – води напитися. Вони саме снідали. Сідай та й сідай, припрошують. Зняла я свій піджачок, розіпнулася… Я тоді платок низько напускала, щоб і очей ніхто не бачив. Ну, батько, мати – звісно, як у нас гостей пришановують – і жареним, і шквареним пригощати заходилися, розпитують, хто я та як тут опинилася, жаліють, хвалять, що втекла. А він мовчить. Ложку поклав, очей з мене не зводить. Чепурненький з лиця, хоч і понуркуватий трохи, баньками з-під чуприни тільки блись-блись. Глянеш у них – аж у грудях терпне. Не їсться мені, губи розтулити не спроможуся – зроду зі мною такого не було… Чого ж це ти, думаю, козаче, не на війні? Літа ж, бачу, призовні. Тоді, як із-за столу підвелися, збагнула: кривенький він, клешнявий на одну ногу. Ходить отак набокувато: хить-хить, ніби картоплю під луг садить. Ну, ти скажи, як нашептав мені хтось, щоб у хату зайшла. А кажуть, долі немає… (Г. Тютюнник)

2. Список. Визначення документа, основні реквізити та зразок.

3. Перекладіть на українську мову.

Эмоциональный, георгин, ландыш, страсть, горечь, бархатцы, цыпленок, фитиль, крыжовник, гостиная, отель, игривый, восхищение.

Варіант 27

завдання теоретичне.

Розкрийте особливості вивчення ділових паперів у школі.

Завдання тестове.

1. Як називається спілкування між добрими знайомцями або друзями в неофіційній обстановці?

а) функціональне; б) анонімне; в) неформальне; г) інтимно-сімейне.

2. Основний вид документа, перший і єдиний його примірник; має підпис керівника, і в разі потреби його засвідчують штампом і печаткою.

а) оригінал; б) дублікат; в) відпуск; г) витяг.

3. Послідовність розташування складових частин тексту – це…

а) рубрикація; б) нумерація; в) нумерологія; г) стандартизація.

Завдання практичне (творче).

1. Проаналізуйте поданий текст, визначте, до якого стилю він належить. Чому?

Низенька, чорнявенька, заквітчана польовими квітками, вона й трохи не схожа була на селянок, часто запечених сонцем, високих, іноді дуже неповоротких дівчат. Маленька, кругленька, швидка й жвава, одягнена в зелене убрання, між зеленим житом, – вона справді здавалася русалкою…

Дівчина одбігла трохи і собі стала. Озирнулась, глянула на його веселими очима, усміхнулась свіжим, молодим личком. Тут її краще розглядів парубок. Чорне кучеряве волосся, заквітчане польовими квітками, чудовно вилося коло білого чола; тоненькі пасма того чорного, аж полискуваного хмелю спадали на біле, рум’яне личко, як яблучко наливчате; очі оксамитові, чорні, – здається, сам огонь говорив ними… Дві чорні брови, мов дві чорні п’явки, повпивалися над очима, злегенька прикритими довгими густими віями. Сама – невеличка, метка й жвава, з веселою усмішкою на виду, вона так і вабила до себе. Зелена байова керсетка, з червоними мушками, червона в букетах спідниця, на шиї дорогі коралі, хрести, золоті дукати – усе гарно пристало до хорошої дівоцької вроди.

Вона стояла навпроти парубка, як намальована, – наче манила своєю дивною красою. Не спускаючи очей, він підходив до неї. (Панас Мирний).