
- •4. Способи утворення юридичних термінів.
- •5. Поняття юридичної термінології
- •6. Поняття юридичної терміносистеми
- •9. Юридичні поняття-метафори
- •8. Поняття тексту
- •10. Синоніми, омоніми, евфемізми в юриспруденції
- •11. Оціночні поняття та їх позначення юридичними термінами
- •13. Поняття функціонального стилю української мови.
- •14.Види функціональних стилів української мови:
- •15.Підстилі офіційно-ділового стилю
- •16. Мовні засоби у текстах юридичного жанру офіційно-ділового стилю
- •1. Підготовка до спілкування.
- •20. Мовні засоби юридичної аргументації
4. Способи утворення юридичних термінів.
Виокремлюють такі способи юридичного термінотворення як вторинна номінаці, морфологічний, синтаксичний і запозичення.
Вторинна номінація – це такий спосіб термінотворення, при якому слово літературної мови набуває ознак терміну і позначає поняття певної предметної галузі. Наприклад, слово «суд» − слово літературної мови, яке в межах юридичної науки позначає орган правосуддя, тоді я к поза межами юридичної науки слово суд має ще й інші значення (суд Божий, розсуд, оцінка та ін.)
Синтаксичний спосіб полягає в утворення словосполучень з юридичними термінами.
Перше місце за продуктивністю складає синтаксичний спосіб: термінологічні словосполучення складають приблизно 80% законодавчого словника.
Термінологічні сполучення складаються із стрижневого і залежних (атрибутивних) компонентів, які уточнюють, конкретизують значення основного терміна (сімейне право, право на життя, право законодавчої ініціативи). Вони мають достатньо високий класифікаційний потенціал, виділяючи позначуване з ряду аналогічного за диференційними або додатковими ознаками і здійснюючи систематизацію понять за родо-видовим принципом Наприклад, родова назва право (сукупність правових норм) видова характеристика (сфера правового регулювання) п. держане, адміністративне, цивільне, кримінальне, конституційне, трудове, сімейне, земельне, фінансове, екологічне, міжнародне та ін.
Словосполучення тому є найбільш продуктивним способом сучасного термінотворення, що вони сприяють точності й однозначності термінології.
Морфологічний спосіб творення юридичних термінів полягає у термінотворенні за допомогою зміни частин слова. Він має декілька підвидів. Це афіксація (заволодіння, правник, підсудність), безсуфіксний (розшук), словоскладання (судоустрій), змішаний (законодавство). Серед юридичних термінів і номенклатурних назв усе більшого поширення набувають скорочені форми абревіатури. Тенденцію до лаконічності термінології реалізують також терміни, утворені шляхом субстантивації (прикметник іменник): затриманий, оперуповноважений, підсудний, потерпілий, слідчий.
Запозичення терміну відбувається з іншої мови разом з поняттям, яке цей термін позначає.
5. Поняття юридичної термінології
Юридична термінологія (від лат. — межа, кордон, межовий знак і грец. — слово, вчення) — сукупність термінів, яка виражає систему правових понять і призначена забезпечувати потреби спілкування у сфері юрид. науки і практики. Формується під впливом зовн. і внутрішньомовних факторів. У процесі еволюції ЮТ збагачується новими термінами і поняттями, постійно поглиблюється та вдосконалюється її усталений понятійний апарат і його словесне вираження. Кожному істор. періоду відповідає своя система понять і термінів, адекватно віддзеркалюючи певний етап розвитку держ.-правових явищ та їх осмислення, а також продуктивні на той час моделі й способи термінотворення. На формування ЮТ у кожній мові впливали також міжнародні й, відповідно, міжмовні зв'язки. Запозичення і мовна інтерференція (взаємодія мовних систем при двомовності) — важливі чинники термінотворчого процесу. Поширення сфери правового регулювання, поява нових галузей права на стику наук спричиняють активне творення ЮТ за рахунок залучення термінів суміжних сфер. ЮТ, як і будь-якій історично сформованій термінологічній системі, притаманні як загальнолюдські, так і національно-специфічні мовні закономірності.
Сучасна ЮТ є розгалуженою і динамічною системою найменувань прав, явищ, понять, інститутів, категорій тощо. Вона ієрархічно структурована на підсистеми (галузі, підгалузі) та групи термінів (родовидові, синонімічні) на основі логіко-змістових зв'язків між поняттями. Має ядро (основний термінол.-прав. фонд) і периферію (суміжні з правом ділянки), в яких під впливом екстралінгвістичних та власне мовних чинників постійно відбуваються певні лексико-семантичні зміни, процеси термінологізації та детермінологізації. Лексичний склад, внутрішня будова і межі ЮТ рухливі, відкриті, перебувають у постійному розвитку та взаємодії з іншими терміносистемами, загальновживаною і неунормованою прав, лексикою.
//ще кину ознаки, які шановна Тамара Іванівна кидала нам на семінари колисьJ
Юридичну термінологію можна розглядати у двох аспектах:
А) як систему юридичних термінів, що використовується у юридичній сфері;
Ознаки юридичної термінології:
1) юридична термінологія (далі − ЮТ) – це система юридичних термінів юриспруденції в цілому (нормативно-правових актів, правозастосовчих актів, юридичної науки і практики).
2) ЮТ як системне утворення складається з терміносистем певних предметних сфер юриспруденції.
3) Терміносистеми ЮТ доцільно виокремлювати за такими двома критеріями як галузь юридичної науки та галузь законодавства (адже не всі юридичні терміни певної терміносистеми, які використовуються в науці, зафіксовані в законодавстві).
4) Юридична термінологія має свою структуру, яка складається з теміносистем, які перебувають у взаємозв’язках, термінів-ядер і периферійних термінів.
5) на формування впливають явища обʼєктивного(складність юридичних явищ, які позначаються термінами; слова певної мови) та субʼєктивного (праворозуміння, стан суспільної свідомості та культури) характеру.
Б) як науку про юридичні терміни – у цьому значенні краще послуговуватися терміном юридичне термінознавство, я не юридична термінологія.