4. Держава як основний політичний інститут

Держава – це політична цілісність, створена національною або багатонаціональною спільнотою на певній території, де, за допомогою «політичної еліти», яка монополізує владу, підтримується юридичний порядок, включаючи законне право використовувати насильство.

Ознаки держави:

• Публічна влада (армія, поліція, суд)

• Територія

• Система права (сукупність обов’язкових норм, дотримання яких забезпечується органами влади)

Функції держава:

• Внутрішні:

• Досягнення соц.-політ. Стабільності

• Економічні функції (регуляція)

• Соціальні (соц.. страхування, суспільні компенсації, опіка, охорона здоров’я)

• Культурно-освітні

• Екологічні

• гуманістична – забезпечення, охорона і захистосновних прав людини

• Зовнішні:

• (Спрямовані на реалізацію її інтересів і цілей на міжнар. арені)

• Нац.. безпека (відстоювання своїх інтересів в між нар. відносинах)

• Розвиток взаємовигідного співробітництва

• Вирішення глобальних проблем

4. Роль особи в історичному розвитку.

4. Теорія трьох хвиль Тоффлера

Хвильовий підхід історичної періодизація суспільного розвитку

(за принципом хвилеподібного впливу техніки)

• Аграрна хвиля (технічні засоби для обробки землі) – тривала тисячоліття

• Індустріальна хвиля (будівництво міст, поява заводів, мануфактури, різних видів виробництва)

• Постіндустріальна (інформаційна) – техніка не відкриває, а не створює; це особливий шлях людини в бутті; техніка викривлює простір, відповідно техніка – це специфічний тип організації простору

Е. Тоффлер в праці „Третя Хвиля” говорить про існування тисячолітніх циклів розвитку цивілізації. Техніка, переконаний він, є визначальним чинником, який обумовлює цю циклічність. Від розвитку техніки залежить тип суспільства й культури. Вплив техніки на соціум має хвилеподібний характер. Перша, аграрна, хвиля розпочалася з неолітичної революції й породила аграрний тип культури. Друга хвиля, індустріальна, розпочавшись із промислової революції, викликала до життя заводське виробництво. Наприкінці ХХ століття розпочалася нинішня, третя хвиля, яка асоціюється з „інформаційним суспільством”, сутність якого – виробництво й поширення науково-технічної та іншої інформації. Матеріальними виявами цієї хвилі є повсюдне застосування комп’ютерів, турбореактивної авіації, гнучких технологій, поновлювальних джерел енергії. Змінюється й спосіб життя: складаються новітні типи відносин у родині, в сім’ї, на роботі тощо.

4. Специфіка духовного виробництва та духовної культури

Духовне виробництво – це діяльність, яка забезпечує формування свідомості; це найважливіша умова людського спілкування і взаємодії

Термін «духовне виробництво» вводиться у 1815 р. Олександром Шторхом у своїй лекції з політекономії.

Російський економіст та історик курс «дух.вир-ва» прочитав Миколі I (царю), а взагалі він був виданий у Парижі.

Дух. вир-во відноситься до невиробничої сфери

Духовна культура – сукупність продуктів духовної та інтелектуальної діяльності людей, що немає предметного характеру: релігійні системи, міфи, філософські концепції, наукові теорії, нрави, звичаї тощо, історико-формуючий духовний склад людських груп (школа психології народів)

4. Природа як джерело та середовище життєдіяльності суспільства

5. = 4

6. = 5

7. Суспільне буття та суспільна свідомість

Суспільне буття–матеріальний природно-історичний процес, де природні умови перетворюються в суспільні.

Суспільна свідомість – духовний бік історичного процесу, цілісне духовне явище, що включає різні форми свідомості.

СУСПІЛЬНЕ БУТТЯ І СУСПІЛЬНА СВІДОМІСТЬ— основні взаємодіючі сфери (матеріальна і духовна) життя суспільства. Головною, визначальною складовою частиною сусп. буття є сусп. виробництво матеріальних благ, що включає продуктивні сили і виробничі відносини. Сусп. свідомість — це екон., соціальні, політ., правові, моральні, художні, реліг., філос., наук., орг. та ін. погляди, а також уявлення, ідеї та теорії. Питання про відношення сусп. буття і сусп. свідомості є конкретизацією основного питання філософії щодо пізнання сусп. життя. Залежно від того, що визнається первинним — сусп. буття чи сусп. свідомість,— соціологи, суспільствознавці поділяються на два табори — матеріалістів та ідеалістів.