3. Матеріальна культура та її структура

У функціонуванні та розвитку суспільства важливу роль відіграють різні фактори: природно-географічні, економічні, духовні. Філософи у різні часи ставили на перше місце один з них: географічні фактори; духовні фактори. К. Маркс зосередив увагу на такому факторі розвитку суспільства, як матеріальне життя, в основі якого лежить той чи інший спосіб виробництва матеріальних благ. Суспільство складає відкриту систему, яка не може існувати без обміну з навколишнім середовищем: речовиною, енергією, інформацією. Цей обмін здійснюється в процесі праці. К. Маркс відзначав, що "без неї не був би можливим обмін між людиною й природою, тобто не було б можливе саме людське життя".

Один історичний період розвитку суспільства визначається не тільки тим, що люди виробляють, але й тим, як вони виробляють матеріальні блага. Отже, вони відрізняються способом виробництва.

Визначальним у суспільному виробництві є матеріальне виробництво, в якому відтворюються матеріальні умови життя людей. А основою матеріального виробництва є той чи інший спосіб виробництва, який має дві сторони: продуктивні сили і виробничі відносини.

Матеріальне виробництво – різноманітні вироблені людьми предмети: знаряддя праці, машини, інструменти, предмети побуту, одежа, прикраси, культові та ритуальні предмети, музичні інструменти, природні речі і явища, які змінилися під впливом людини (природні ландшафти – парки,сквери)

Праця – це цілеспрямована діяльність людей, у процесі якої вони перетворюють та пристосовують предмети природи для задоволення своїх потреб.

Праця – це спосіб життєдіяльності виробників; це соціальний процес вироблення-споживання.

За Марксом це вічна природна необхідність,завдяки праці людина розкриває свою соціальну сутність, тому процес не обмежується лише матеріальним виробництвом, людина створює саму себе.

Суспільне виробництво – це процес виробництва самої людини, матеріальних благ і способів спілкування.

Структура:

1. Продуктивні сили – складають зміст способу виробництва

Поділяються на:

• Власні – людина зі знаннями, вміннями і досвідом

• Речовинні – засоби праці (природні, штучні,техніка)

• Функціональні – спосіб сумісної діяльності

2. Виробничі відносини - суспільна форма способу виробництва

Вирішальна роль у структурі належить власності на засоби виробництва

Кінцевим продуктом і результатом матеріального виробництва є суспільство або виробництво людини як суспільної істоти.

Матеріальна культура: мати-робити-бути

4. Поняття та структура політики

Політика – це раціональна усвідомлена діяльність, яка водночас є мистецтвом, оскільки має справу с суб’єктом діяльності і не можлива без власного досвіду індивіда (інтуїції, творчої смілості та фантазії)

Політика – «мистецтво можливого» та «мистецтво управління»

Політика – це сукупність соціальних практик і дискурсів, спрямованих на формування, розвиток, проектування і дослідження:

• Правових і моральних норм

• Структури господарсько-адміністративних інститутів

• Форм державного управління

• Відносин і інститутів влади

Політика втілена у загальний контекст соціального життя, а політичний дискурс – у філософсько–етичний

СТУКТУРА ПОЛІТИКИ

Політика включає в себе:

• Діяльність органів влади, об’єднань громадян і окремих осіб у сфері відносин між державами, спрямовану на реалізацію своїх інтересів і пов’язану з прагненням оволодіння і використання політичної влади

• Участь у справах держави, визначення форм, задач і змісту політичної діяльності

• Сукупність політичних ідеалів, ідеологій і доктрин, морально-етичних цінностей, політичних орієнтацій та установок людини, її пристрасті і досвід

• Суб’єкт політики (індивід, група, нація, народ, цивілізація)