Стандартні імена дисків

Файли і каталоги зберігаються на дисках зовнішніх запам'ятовуючих при­строїв (накопичувачів). У комп'ютері може бути декілька таких пристроїв - дисководів, що використовують жорсткі диски, дискети, лазерні компакт-диски. Щоб розрізняти дисководи, їм присвоюють певні імена.

Стандартними іменами є літери з послідовності: А, В, С,... Літери А і В звичайно надають дисководам для гнучких магнітних дисків - дискет. У ком­п'ютерах старих моделей є, як правило, два приводи: А і В для дискет великого (п'ятидюймових) і малого (тридюймових) діаметрів.

Літера С завжди зарезервована для жорсткого системного диска, з якого завантажується ОС. Якщо в комп'ютері всього один привід для дискет, то йому надається літера А, ім'я В пропускається, а системний диск все одно іменується як С. Привід компакт-диска може мати наступну літеру - D.

Для точності зазначимо, що імена А, В, С, D надаються не дисководам, а логічним дискам. Річ у тому, що один жорсткий диск (вінчестер) для зручності може бути розбитий на декілька логічних дисків, що іменуються літерами з послідовності С, D, Е, F,... Наприклад, на диску С може зберігатися операційна система, на диску D - програмні додатки, на Е - документи і т.д. Літера ком­пакт-диска буде наступною за літерою останнього логічного диска вінчестера. Наприклад, якщо вінчестер має логічні диски С, D, Е, F і G, то до компакт-диска потрібно звертатися на ім'я Н.

Специфікація файлів

Щоб ОС могла знаходити на диску файли і каталоги, необхідно дотри­муватись певних правил запису відомостей про неї. У MS-DOS прийнята форма запису, що називається специфікацією файла. Вона складається з таких частин: імені дисковода, шляху до файла по ієрархічній структурі каталогів й імені самого файла. Подамо цей запис у скороченому вигляді:

[дисковод:][шлях\]ім'я_файла[.розширення]

Тут квадратні дужки вказують на те, що дана частина специфікації може бути відсутня.

Наприклад, у каталозі GRANDCH міститься файл Hisface.bmp. Специфікація цього файла записується так:

A:\MOTH2\SON\GRANDCH\Hisface.bmp

Після імені дисковода (точніше, логічного диска) обов'язково ставиться двокрапка і «слеш», що означає вхід до кореневого каталогу. Імена каталогів, як і раніше, записуємо для зручності великими літерами, а імена файлів – малими (велика - тільки перша літера імені).

Якщо поточним каталогом є GRANDCH, то специфікація розглянутого файла записується просто як: Hisface.bmp. А якщо ім'я файла Hisface є унікальним у каталозі GRANDCH, у специфікації можна опустити і розширення файла: Hisface.

Сутність файлової системи - докладніше

Усі операції з файлами виконуються під керуванням операційної системи, а точніше її складової, яка називається файловою системою.

Файлова система - це частина ОС, що забезпечує збереження файлів і виконання операцій над ними (відкриття, копіювання, перемі­щення, видалення, закриття, читання, запис тощо).

Нагадаємо, що в результаті електронної розмітки магнітний диск зали­шається поділеним на сектори - мінімальні одиниці для збереження інформації. Який розмір сектора і скільки їх може вміститися на диску? Розглянемо гнучкий диск розміром 3,5', тобто звичайну тридюймову дискету. При форматуванні вона розмічається на сектори по 512 байт (або 0,5 Кбайта) кожний. При ємності диска 1440 Кбайт на ньому буде розташовано 1440 : 0,5 = 2880 секторів.

На сучасному жорсткому диску (вінчестері) число секторів може досягати десятків тисяч. Щоб обмін інформацією з диском відбувався ефективніше, сек­тори об'єднуються у більші одиниці - кластери. Розмір одного кластера для найпоширеніших вінчестерів - від 2 до 64 Кбайт.

Отже, мінімальною одиницею дискового простору, яка адресується на жорст­кому диску, є кластери, а на гнучких дисках - сектори. Кожний файл записується у конкретні кластери (або сектори). Якщо якийсь із кластерів уже містить дані одного файла, то в нього не можуть бути записані дані іншого файла. За кожним файлом на диску закріплені певні кластери.

Щоб краще зрозуміти згадану вище ситуацію, уявіть собі, що учні 7А класу зібралися до іншого міста й мають їхати поїздом. їм купили квитки до одного вагону. Тим самим поїздом і в тому самому вагоні вирішили поїхати учні 8Б класу. Обидва класи розсядуться по своїх місцях відповідно до куплених квитків. Клас - це аналог файла в нашому прикладі, місце у вагоні - аналог кластера, власне вагон (ви вже здогадалися) - це диск. Якщо під час продажу квитків не сталося помилки, то на кожному місці опиниться тільки по одному учню: із 7А або з 8Б. Можливо також, що місце буде закріплено за іншим пасажиром (не учнем) або воно виявиться вільним. Коли вранці вчителеві 7А доведеться розбудити своїх учнів, він просто обійде місця, які займають його учні. Аналогічно при зверненні до файла відбувається зчитування даних із кластерів, які представляють даний файл.

Належність кластерів тому або іншому файлу задається за допомогою двох найважливіших інформаційних структур: каталогу файлів і таблиці розміщення файлів, або скорочено FAT (File Allocation Table - таблиця розміщення файлів). У каталозі файлів указується перший кластер, у який записано той чи інший файл, а за допомогою FAT указується весь ланцюжок кластерів, які зберігають кожний файл. Утворюється дуже проста схема пошуку файла на диску: система спочатку звертається до каталогу і знаходить початковий кластер файла, а потім за допомогою FAT знаходить всі інші кластери.