Чинники ризику, що зменшуюють тривалість життя

Це чинники, що статистично достовірно зменшують тривалість життя людини як біологічного виду, яке становить 96-98 років (деякі вчені обгрунтовують межу 100-120 років). Але тільки в окремих індивідів тривалість життя збігається з біологічно визначеною, фактично вона зменщується на 30-40 років і більше.

З розвитком цивілізації і екологічним станом планети з’явились чинники ризику, які називають «хворобами цивілізації» - вони охоплюють суспільство загалом і викликають зміни в організмі кожного зокрема. Це певні негативні явища, що об’єднані в наступні групи: гіпокінезія, стреси, аліментарні частинки та ксенобіотики.

Гіпокінезія

На сучасному етапі історичного розвитку людини суттєво зменшився обсяг фізичної праці на виробництві і в побуті, що спричинило явище гіпокінезії - зменшення рухової активності людини і зниження її енергетичних витрат. Це головне порушення функціонального стану фізіологічних систем організму, що є головним чинником ризику тривалості життя.

Рухова активність організму – умова врівноваження між силою тяжіння і силою м’язів. Маса м’язів не залежить від маси тіла (складає 40-45 %), тому потреба в рухах – величина стала і зумовлена генетично. Рівень розвитку м’язової системи прямо впливає на стан всіх фізіологічних систем організму людини, оскільки робота м’язів (енергетичні витрати) активізують обмін речовин в клітинах і тканинах, процеси розпаду і самовідновлення при біосинтезі білка.

Отже, при зниженні фізичних навантажень на організм людини зменшується рівень енергетичного обміну, обміну речовин, настає дистрофія м’язів, зменшується кількість синтезованого білка, сповільнюються процеси саморегуляції, і, як наслідок, зменшуюються життєздатність самої людини.

Доросла людина розумової праці повинна не менше 30 хв. в день займатись фізичними вправами.

«Рух може замінити ліки, але ніякі ліки ніколи не замінять руху» (фр.лікар Тіссо).

Стреси

Поняття «стрес» (від англ. напруження) визначається як спосіб досягнення стійкості організму до дії негативних чинників будь-якого походження. Це реакція організму на певні подразнення (напруження), які діють тривалий час і тому стають неприємними і небажаними.

Психологічний стрес є відображенням людиною складної, екстремальної ситуації, в якій вона перебуває. Оцінка такої ситуації, сприйняття її як загрози залежить від індивідуальних психологічних особливостей і життєвого досвіду людини. Події, що викликають стрес-реакцію, називаються стресори.

Стреси, конфлікти, зумовлені ними депресивні стани, психологічні кризи суттєво знижують психофізіологічну безпеку людини.

Згідно з даними проф. Різві стрес це:

-стан тривоги в організмі, який він прагне усунути;

- психічні і поведінкові реакції на стан неспокою чи його придушення;

- подія чи умова в фізичному чи соціальному оточенні, що веде до прийняття рішення про усунення чи ослаблення загрози.

В перенапруженому стані в організмі відбувається бурхлива витрата енергетичних резервів, порушується регулювання обміну речрвин, продукти розпаду нагромаджуються і отруюють організм. Тому доброзичлива психологічна атмосфера на роботі і вдома, позитивні емоції сприяють високій працездатності, доброму самопочуттю і стійкості людини до зовнішніх впливів. Запорукою уникнення негативних впливів оточення є толерантність, великодушність, милосердя, співчуття, висока культура спілкування.

Аліментарні (від лат. alimentarius – харчовий) чинники пов’язані з харчуванням людини і викликають в умовах гіпокінезії такі негативні наслідки як ожиріння, збільшення маси тіла.

Ксенобіотики ( з грецьк. xenos – чужий і bios життя) – це шкідливі для організму людини речовини, які будь-яким шляхом потрапляють в організм і включаються у всі процеси обміну речовин, порушуючи таким чином його функціонування, що погіршує стан здоров’я людини.