Гомеостаз

Внутрішнє середовище організму (кров, лімфа, тканини, органи) адаптувалось до зміни зовнішнього (природного) і перебуває в стані динамічної рівноваги, яка забезпечує сталість температури тіла, артеріального тиску, вмісту води та ін.

Проте значні коливання параметрів зовнішнього середовища (як природного, так і техногенного) становлять небезпеку для здоров’я і життя людини.

Французький фізіолог К.Бернар (1813-1878) вперше сформував уявлення про роль сталості внутрішнього середовища людини при мінливості зовнішнього: досконалість людського організму в тому, що зовнішні зміни в кожну мить компенсуються і врівноважуються. Таку властивість організму називають гомеостазом.

В сучасному розумінні гомеостаз – стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується регулярним поновленням її основних структур за рахунок саморегуляції. Організм людини постійно змінюється (перебуває в постійному русі), але тільки у вузьких межах коливання гомеостазу.

Психологічні особливості людини

Нервова система людини забезпечує функціонування організму як єдиного цілого в його постійній взаємодії з зовнішнім середовищем. Центральна нервова система (головний і спинний мозок) керує стосунками з зовнішнім світом, а вегетативна – діяльністю внутрішніх органів.

Психіка є властивістю нервової системи людини, а психічні процеси невід’ємні від структури головного мозку: кожна ділянка головного мозку відповідальна за життєдіяльність певного органу або системи. Функція лівої півкулі – оперування вербально-знаковою інформацією, читання, рахунок (логічний тип мислення), правої – оперування образами, орієнтування у просторі, розрізняння музичних тонів ( художній, емоційний тип). При ураженнях (травмах) певних ділянок мозку порушується відповідний вид функціональної діяльності людини.

Функції нервової системи здійснюються шляхом урівноваження збуджувальних і гальмівних процесів: порушення в одних пунктах супроводжується гальмуванням в інших.

Мала рухливість при розумовій роботі і одноманітність при фізичній викликає втомлюваність нервової системи і може спровокувати виникнення раду захворювань: серцево-судинних, шлунково-кишкових, шкірних і т.д.

Найбільш сприятливі умови для нормальної діяльності нервової системи створюються при правильному чергуванні праці, активного відпочинку і сну. Профілактика втоми і перевтоми досягається чергуванням різних видів діяльності, творчою зацікавленістю працівника, його особистою активністю.

Психіка людини проявляється в таких психічних явищах:

Психічні процеси – короткочасні процеси отримання, переробки та обміну інформацією (відчуття, сприйняття, пам’ять, мислення, емоції, воля).

Психічні стани - тривалі душевні переживання, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, стрес).

Психічні властивості - сталі душевні якості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями( темперамент, характер, досвід, інтелект).

Психіка людини тісно пов’язана з безпекою її життєдіяльності. Дослідами встановлено, що у 70 % нещасних випадків на виробництві винуватцями є самі люди (людський чинник). Причинами цього можуть бути внутрішні і зовнішні чинники.

Внутрішні психологічні чинники - це індивідуальні психологічні властивості людини, порушення емоційного стану, брак знань і досвіду.

Зовнішні психологічні чинники викликають реакцію людини на слова, явища, процеси, вчинки інших людей.