2. Судовий збір

Судовий збір (державне мито) - грошова сума, що справ­ляється із позовних заяв, заяв наказного та окремого провад­жень, апеляційних та касаційних скарг, які подаються до су­ду фізичними та юридичними особами, а також за видачу копій судових документів.

Функції судового збору

До них вченими віднесено:

*компенсаційну,

*дисципліную­чу,

*стимулюючу (превентивну).

Судовий збір частково компенсує державні витрати на утримання суддів, певного мірою перешкоджає зловживанню процесуальними правами, віднос­но високі ставки судового збору мають на меті стимулювати відповідача у добровільному, позасудовому порядку віднови­ти порушені права потенційного позивача.

Порядок сплати та звільнення від судового збору

Судовий збір при зверненні до суду сплачується у поряд­ку і в розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

Такими нормативно-правовими актами є :

*Декрет Кабіне­ту Міністрів «Про державне мито»

*Інструкція про порядок обчислення та справляння державного мита

Поняття , порядок визначення . зменшення , збільшення , звільнення від судового збору визначається ЗУ «Про судовий збір »

Декретом передбачені ставки державного мита (ст. 3).

У Декреті наведено перелік осіб, які звільняються від спла­ти державного мита .

Суд за ст.82 ЦПК може звільнити сторони від сплати судово­го збору.

При вирішенні цього питання він повинен виходити з матеріального стану сторони, враховуючи усі докази, які його підтверджують, зокрема, такими документами є пенсійне по­свідчення, довідка із Фонду зайнятості, що особа не працює та стоїть на обліку, довідка про розмір пенсії, зарплати тощо.

Повернення судового збору

Сплачена сума судового збору повертається у разі її надход­ження до відповідного бюджету.

Підстави повернення судового збору:

1)                 зменшення розміру позовних вимог або внесення судово­го збору у більшому розмірі, ніж це встановлено законом;

2)                 повернення заяви або скарги;

3)                 відмова у відкритті провадження у справі;

4)                 залишення заяви або скарги без розгляду;

5)                 закриття провадження у справі.

Виходячи з аналізу ч. 4 ст. 83 ЦПК вищезазначені випадки повернення судового збору не є вичерпними. До таких випад­ків можна віднести сплату судового збору особою, яка згідно зі ст. 4 Декрету звільнена від його сплати, повернення апеляцій­ної та касаційної скарги, у разі зміни державою розміру подат­ків та інших зборів.

Повернення судового збору здійснюється на підставі ухва­ли суду. Порядок і строки такого повернення регламентовано Декретом.

3.Витрати пов’язані з розглядом цивільної справи .

Витрати, пов’язані з інформаційно-технічним забезпе­ченням розгляду справи, та звільнення від сплати цих витрат

До них за ст. 81 ЦПК належать:

-                     витрати, пов'язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи;

-                     витрати, пов'язані з виготовленням та видачею копій су­дових рішень.

Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, залежно від категорії справи, встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про зат­вердження Порядку оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» від 21 грудня 2005 р. № 1258.

При зверненні до суду не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:

1)                 поновлення на роботі;

2)                 стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати;

3)                 відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим уш­кодженням здоров'я або смертю фізичної особи;

4)                 стягнення аліментів;

5)                 визнання батьківства або материнства.

Такі витрати по­кладаються на сторони, після розгляду справи судом, наприк­лад, при стягненні аліментів ці витрати покладаються на від­повідача, який винен у тому, що не надавав утримання своїй дитині, тому позивачка змушена була звернутися із заявою до суду. Витрати можуть нести обидві сторони залежно від ре­зультатів розгляду справи

Є категорії справ, у яких взагалі не підлягають оплаті вит­рати на інформаційно-технічне забезпечення.

До таких справ належать:

1)                 обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, виз­нання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи (статті 236-241 ЦПК);

2)                 надання неповнолітній особі повної цивільної дієздат­ності (статті 242-245 ЦПК);

3)                 надання особі психіатричної допомоги в примусовому по­рядку (статті 279-282 ЦПК);

4)                 обов'язкова госпіталізація до протитуберкульозного зак­ладу (статті 283-286 ЦПК);

5)                 відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду (ст. 1176 ЦК).

Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах, коли представництво інтересів грома­дянина або держави в суді здійснює прокурор

Суд згідно зі ст. 82 ЦПК може звільнити сторони від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду спра­ви. При вирішенні цього питання він повинен виходити з ма­теріального стану сторони та достовірних доказів, які підтве­рджують його.

Сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається за ухва­лою суду у разі:

1)                 внесення коштів у більшому розмірі, ніж це встановлено законодавством;

2)                 повернення заяви або скарги;

3)                 відмови у відкритті провадження у справі;

4)                 закриття провадження у справі з підстави, визначеної п. 1 ст. 205 ЦПК;

5)                 залишення заяви без розгляду з підстав, визначених пунктами 1, 2 і 8 ст. 207 ЦПК.

Витрати на правову допомогу

їх несуть сторони, крім випадків надання безоплатної пра­вової допомоги, треті особи, представники (субпредставництво), заявники та заінтересовані особи у справах наказного та окремого проваджень.

Правова допомога в цивільних справах може здійснювати­ся адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права на підставі до­говору про надання юридичної (адвокатської) допомоги, який має бути підставою для визначення розміру судових витрат та подальшої оплати праці адвоката.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, зокрема й на надання правової допомоги, але при цьому судом повинен враховуватися гра­ничний розмір компенсації витрат на правову допомогу.

Витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз

Витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пунк­ту сторін та їх представників, а також найманням житла, не­суть самі сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною:

1)                 добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а та­кож кошти за наймання житла;

2)                 компенсація за втрачений заробіток;

3)                 компенсація за відрив від звичайних занять.

Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи, на раху­нок експертної установи.

Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну.

Вартість експертизи визначається експертом або експертною установою, які будуть проводити експертизу. У разі не оплати судової експертизи у встановлений судом строк, суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.

Витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчинення інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи

Витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за їх міс­цезнаходженням та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій.

Якщо клопотання про вчинення відповід­них дій заявлено обома сторонами, витрати на них несуть обидві сторони порівну.