- •Питання з цивільного процнсу на модуль №2
- •1.Поняття та види судової підвідомчості
- •1 Виключну
- •2 Умовну
- •Підвідомчість декількох зв’язаних між собою вимог
- •2. Коло справ , які відносяться до судової підвідомчості .
- •1.Поняття та види підсудності
- •2. Порядок вирішення питання про підсудність . Зміна підсудності .
- •Поняття та види процесуальних строків.
- •1) За способом (порядком) встановлення строки поділяються на:
- •2) За суб'єктним складом осіб, для яких строки встановлюються законом, а для яких - судом.
- •3) За чіткістю визначення строки поділяються на:
- •4) За тривалістю.
- •Обчислення процесуальних строків
- •Закінчення процесуальних строків.
- •Наслідки пропущення процесуальних строків
- •Припинення та зупинення , продовження та поновлення процесуальних строків Закінчення процесуальних строків
- •Зупинення процесуальних строків
- •Поновлення та продовження процесуальних строків
- •Поняття та види судових витрат
- •2. Судовий збір
- •Функції судового збору
- •Порядок сплати та звільнення від судового збору
- •Повернення судового збору
- •3.Витрати пов’язані з розглядом цивільної справи .
- •Звільнення від сплати судових витрат . Зменшення , відстрочення та розстрочка платежу судових витрат .
- •Винятки порядку сплати судового збору :
- •Розподіл судових витрат
- •Поняття позову та його складові елементи
- •Забезпечення позову
- •Порядок забезпечення позову
- •Захист інтересів відповідача
- •Поняття та класифікація судових доказів
- •За способом (процесом) формування докази поділяються на:
- •За характером зв'язку між змістом доказу і тими фактами, які необхідно встановити в тій чи іншій справі, докази поділяються на
- •Предмет доказування
- •Юридичні факти матеріально-правового характеру.
- •Доказові факти.
- •3) Факти, які мають виключно процесуальне значення.
- •Факти виховного та попереджувального характеру.
- •Загальні правила доказування
- •4. Процес доказування
- •Зібрання доказів.
- •5. Оцінка доказів.
- •Засоби доказування
- •За суб’єктом походження письмові докази поділяються на
- •V. Висновок експерта.
V. Висновок експерта.
Судова експертиза – це дослідження наданих судом об’єктів, яке проводиться експертами на базі спеціальних знань з метою отримання відомостей про факти, які мають значення для правильного вирішення справи, що здійснюється у визначеному законом порядку.
Судовим доказом є не сама експертиза як засіб дослідження та отримання інформації про фактичні обставини, а висновок експерта, що формулюється на підставі експертизи.
Експерт – це особа, яка отримала доручення провести дослідження матеріальних об’єктів, процесів та явищ з метою отримання інформації про обставини справи і дати висновок по питанням, що виникають під час розгляду справи (ч.1 ст.53 ЦПК України).
З метою отримання об’єктивного та достовірного висновку експерта до нього процесуальне законодавство ставить ряд вимог:
1) він повинен володіти спеціальними знаннями в галузі науки, мистецтва, техніки або ремесла;
2) експерт не повинен бути зацікавлений у вирішенні справи (саме тому ним не може бути особа, яка бере участь в розгляді справи, родичі сторін, ті, які перебувають в службовій чи іншій залежності тощо. Участь експерта в попередньому розгляді даної цивільної справи не є підставою для відводу).
Експертиза призначається судом (суддею) тільки на підставі відповідного клопотання осіб, які беруть участь в розгляді справи (ч.1 ст.143 ЦПК України)
Процесуальне законодавство виділяє випадки обов’язкового призначення судової експертизи (ст.145 ЦПК України):
якщо є спільне клопотання сторін
якщо необхідно встановити характер і ступінь ушкодження здоров’я, психічний стан особи, вік особи.
Судова експертиза призначається тільки на стадії підготовки цивільної справи до судового розгляду або на стадії розгляду справи. Призначити експертизу до порушення цивільної справи можливо тільки як забезпечення доказів.
Особу експерта визначає суд.
Перелік питань, на які експерт повинен дати відповідь визначає суд (ч.3 ст.143 ЦПК України).
Особи, які беруть участь в розгляді справи можуть запропонувати свої питання, які необхідно поставити перед експертами, але їх включення (кількість та зміст) в предмет судової експертизи буде залежати від суду. Останній при не врахуванні цих питань або їх змісту повинен мотивувати своє рішення.
При визначенні питань, які будуть предметом судової експертизи суд може заслухати експерта щодо формулювання йому запитань, які потребують з’ясуванні (ч. 4 ст. 144 ЦПК України).
Об’єктом судової експертизи виступають матеріальні речі, з яких експерт зможе отримати доказову інформацію. Перелік об’єктів, що мають бути дослідженні направляються експерту ухвалою суду про призначення експертизи (ч.1 ст.144 ЦПК України).
Процесуальні права експерта (ч.10 ст.53 ЦПК України):
1) він має право знайомитися з матеріалами справи, що стосуються предмету дослідження (коло цих матеріалів за клопотанням експерта визначає суддя);
2) брати учать в розгляді справи судом (наприклад, з дозволу суду ставити питання особам, які беруть участь в розгляді справи або свідкам, якщо вони стосується предмету проведеної ним експертизи);
3) просити суд про надання йому додаткових матеріалів (самостійно ці додаткові матеріали експерт не має право витребувати – ч.5 ст. 53 ЦПК України).
Ці процесуальні права експерта спрямовані на вияснення фактичних обставин справи, тобто необхідні йому для дачі висновку. В ряді випадків суди можуть доручити експерту збирати необхідні докази, що виступає явним порушенням процесуального законодавства.
Важливим правом експерта є його можливість включити до свого висновку обставини, які мають значення для справи, з приводу яких йому питання не були поставлені (ч.5 ст.147 ЦПК України).
Процесуальні обов’язки експерта зводяться до наступного:
1) експерт зобов’язаний з’явитися на виклик до суду (за злісне ухилення він несе адміністративну відповідальність);
2) зобов’язаний дати правдивий висновок щодо поставлених йому питань (завідомо неправдивий висновок чи відмова від виконання без поважних причин покладених на нього обов’язків тягнуть за собою кримінальну відповідальність).
Відповідальність за не виконання другого обов’язку не настане, якщо експерт відмовиться давати висновок по справі з мотивів відсутності в нього спеціальних знань для цього або не залучення інших експертів (ч.6 ст.53 ЦПК України) чи поданих матеріалів є недостатньо для винесення висновку (ч.12 ст.53 ЦПК України). З іншого боку таке право експерта є своєрідною гарантією винесення професійного, достовірного висновку; 3) експерт не має права розголошувати відомості, які стали йому відомі при проведенні експертизи, а також повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи (ч.5 ст.53 ЦПК України).
Судові експертизи прийнято класифікувати по декільком критеріям.
По-перше, по місцю їх проведення експертизи прийнять поділяти на ті, які проводяться в суді, тобто в судовому засіданні (наприклад, товарознавча, почеркознавча) та поза судом (якщо цього вимагає характер дослідження або коли об’єкт дослідження не можливо доставити до суду).
По-друге, в залежності від характеру спеціальних знань та фактів, які підлягають встановленню за допомогою за допомогою цих знань експертизи поділяються на медичні, психологічні, бухгалтерські, будівельні, товарознавчі, екологічна і т.д. В свою чергу дані експертизи можна поділяти на декілька видів. Наприклад, судово-медичну експертизу можна поділити на експертизу крові, генетичну експертизу, ступінь працездатності людини.
По-третє, в залежності від якості проведення експертизи та її повноти (за процесуальною підставою) розрізняють первісну, додаткову та повторну експертизи.
Первісна експертиза – це така експертиза, при проведенні якої об’єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза проводиться, якщо висновок експерта є неповним або недостатньо чітким (ч.1 ст.150 ЦПК України).
Висновок експерта вважається неповним, якщо він не дослідив всі надані йому об’єкти або не дав вичерпних відповідей на поставлені йому питання.
Недостатньо чіткий висновок буде тоді, якщо він викладений не конкретно або не визначено. В цьому разі експертиза може бути доручена тому ж самому експерту, іншому експерту або декільком експертам. Повторна експертиза призначається тоді, якщо є сумніви в правильності висновку експерта (недостатньо обґрунтований, наприклад, в зв’язку з недостатньою кваліфікацією експерта чи суперечить іншим матеріалам справи) або проведення експертизи з істотним порушенням процесуальних норм (наприклад, порушення прав осіб, які беруть участь в розгляді справи стосовно проведеної експертизи). Повторна експертиза доручається в будь-якому випадку іншому експерту чи експертам (ч.2 ст.150 ЦПК України).
По-четверте, за суб’єктним складом виділяють комісійну та комплексну експертизи. Комісійна експертиза має місце тоді, коли є необхідність провести дослідження за участю декількох фахівців в одній галузі спеціальних знань (експерти одного профілю). Комплексна експертиза проводиться за участю фахівців з різних галузей знань.
Сам висновок складається з трьох частин:
А) вступної
Б) дослідної
В) заключно
