Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Цивільний процес модуль 2 2.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
313.86 Кб
Скачать

Захист інтересів відповідача

Захист інтересів відповідача гарантується принципами цивільного процесуального права України:

  • змагальною формою процесу

  • рівноправністю сторін

  • диспозитивністю

 Для позивача засобом порушення процесу є позов, проти заявленого позовувідповідач може виступати з запереченнями і зустрічним позовом.

Заперечення є вимогами відповідача щодо припинення провадження в справі через відсутність передумов права на пред'явлення позову чи внаслідок відсутності підстав для виникнення та розвитку спірних матеріальних правовідносин, з яких витікають позовні вимоги позивача. Дане визначення охоплює два види заперечень: процесуально-правові і матеріально-правові.

Відповідач вправі заявити, що справа не може бути розглянута в суді, тому що позивач є неправоздатним, є судове рішення з того ж спору, яке набуло законної сили, або раніше позивач відмовився від позову тощо.

Зустрічний позов - це заявлена відповідачем до позивача у справі самостійна позовна вимога для сумісного її розгляду з первісним позовом.

Зустрічний позов не є позовом особливого виду, а відноситься до позовів про присудження, визнання чи перетворення. Зустрічний позов відрізняється від заперечення за наступними підставами:

  • пред'являючи зустрічний позов, відповідач прагне відхилити первісний позов цілком чи частково

пред'являючи вимогу до позивача, заперечення цієї мети не переслідує;

  • зустрічний позов займає самостійне становище в процесі;

зустрічний позов може бути пред'явлений не пізніше як за три дні до судового засідання (ст.140 ЦПК), строк подання заперечень до суду законом не обмежено заперечення можуть бути заявлені на будь-якій стадії цивільного процесу (ст.ст. 143 299,330, 347й).

Водночас новий ЦПК України знімає такі обмеження у строках подачі зустрічного позову. Згідно з п.1 СТ.123 відповідач має право пред'явити зустрічний позов до або під час судового засідання.

Суддя приймає зустрічний позов у трьох випадках (ст.141 ЦПК):

  • зустрічний позов повинен бути прийнятий, якщо він спрямований до первісної вимоги;

  • якщо задоволення зустрічного позову виключає цілком чи частково задоволення первісного позову;

  • зустрічний позов приймається до провадження, якщо між ним і первісним існує взаємозв'язок і їх спільний розгляд приведе до більш правильного і своєчасного розгляду спору.

Рішення про відмову в прийнятті зустрічної позовної заяви не може бути оскаржено, тому що не заважає розгляду справи за первісним позовом (ст.291 ЦПК), зустрічний позов може бути пред'явлений як самостійний позов.

Розпорядження позовними засобами захисту

  1. Поняття та класифікація судових доказів

Доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані (інформація), на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги чи заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.57 ЦПК України).

Факти об'єктивної дійсності відбуваються за межами процесу по справі, й тому їх можна пізнати тільки за допомогою відомостей про них.

Фактичні дані встановлюються за допомогою передбачених законом засобів: пояснення сторін та третіх осіб, покази свідків, речові та письмові докази, висновок експерта. Засоби доказування є тісно пов'язаними з фактичними даними. Саме вони виступають джерелом отримання відомостей про факти, які необхідно встановити по справі.

Але між фактичними даними та засобами доказування є різниця: фактичні дані є змістом судових доказів, а засоби доказування – їх процесуальною формою. Крім того, судові докази повинні бути належним чином залучені до процесу.

Отже, будь-які судові докази по цивільним справам повинні мати такі ознаки:

  1. зміст, тобто інформацію про пошуковий факт, який є належним;

  2. процесуальну форму, тобто носія інформації і спосіб доведення її до суду;

  3. певний процесуальний порядок отримання та дослідження доказової інформації.

Дані три складові характеризують правову природу судових доказів. Усунення одної з них ліквідує судове доказування вцілому.

Класифікація судових доказів можлива за декількома ознаками (підставами):