Недостатність т-системи

Лімфоцитарна дисгенезія (французький тип імунодефіциту, синдром Незелофа) - первинний імунодефіцит, при якому спостерігається відсутність клітинної ланки захисту.

Захворювання успадковується по аутосомно- рецесивному типу. Клінічні прояви з’являються в перші місяці життя: відставання у розвитку, характерні септичні стани із затяжним перебігом, часто грибкової етіології. У крові низький вміст Т-лімфоцитів і нормальний рівень сироваткових імуноглобулінів.

Недостатність Т-ланки імунітету впливає на специфіку ймовірних інфекційних збудників: віруси, гриби, простіші, мікобактерії туберкульозу, сальмонели, ешерихії.

Такі інфекції мають затяжне, резистентний до терапії перебіг септичного процесу, що здебільшого завершується летально.

Синдром Ді-Джорджі – описний американським ендокринологом і педіатром Di George, характеризується вродженою відсутністю вилочкової та паращитоподібних залоз. Імунологічна характеристика синдрому полягає у зниженій кількості лімфоцитів у периферичній крові (до 1,5х10⁹/л), нормальному рівні сироваткових імуноглобулінів, порушується диференціація стовбурових клітин у Т-лімфоцити.

Тип успадкування не встановлений. У більшості пацієнтів спостерігається делеція 22 хромосоми (до 90%). Спостерігається переважно у дівчаток. Перші ознаки можуть з’являтися вже у періоді новонародженості. Характерна гіпокальціємія, судоми, кандидоз, інфекції дихальних та сечових шляхів. Часто у цих хворих наявні вроджені вади серця і судин, патологія лицевого відділу черепа. При УЗД чи рентгенографії виявляється гіпоплазія тимуса.

У дітей, які вижили, можлива поява фізіологічним шляхом функціональних Т-лімфоцитів. Прогноз за таких умов визначається можливістю корекції вад серця і гіпокальціємії.

Комбіновані імунодефіцитні стани

Спадковий алімфоцитоз (синдром Гуда) - характеризується гіперплазією вилочкової залози внаслідок розростання клітин строми, лімфопенією, низьким вмістом імуноглобулінів у крові. Затримка розвитку тимуса приводить до виникнення імунодефіциту із тимомою, для якого характерна недостатність Т- і В-систем лімфоцитів.

Синдром Гітлінга - поєднання тяжкого комбінованого імунодефіциту із порушенням синтезу соматотропного гормону, що проявляється карликовістю, короткими кінцівками. Порушення синтезу соматотропного гормону сприяє гіпоплазії вилочкової залози.

Синдром "голих" лімфоцитів - гетерогенна група захворювань, обумовлених дефектом білків. При цьому кількість Т- і В-лімфоцитів суттєво не змінена, але зменшується популяція Т- хелперів, виникає порушення клітинного імунітету та синтез антитіл. Перші клінічні прояви спостерігаються у віці 3-6 місяців, при цьому у дітей відмічається відставання в рості та розвитку, спостерігається затяжний синдром мальабсорбції.

Серед частих причин респіраторних захворювань домінують ГРВІ з торпідним перебігом (аденовірусні інфекції, герпес, цитомегаловірусні), грибкові інфекції.

У окремих хворих синдромом "голих" лімфоцитів відмічається відсутність гормону тимопоетину.

Ретикулярна дисгенезія - захворювання, яке виникає внаслідок порушення дозрівання лімфоїдних та мієлоїдних посередників. Характеризується септичним перебігом інфекційних захворювань, вираженою лімфопенією, гранулоцитопенією, тромбоцитопенією. Цей тип ІДС має надзвичайно тяжкий перебіг і більшість хворих помирає у перші тижні життя.

Синдром Віскотта-Олдріча - характеризується схильністю до рецидивних мікробно-запальних захворювань, екземи, геморагічного синдрому. Тип успадкування – рецесивний, зчеплений зі статтю. Хворіють лише хлопчики, починаючи з раннього віку. Перші симптоми нагадують симптоматику тромбоцитопенічної пурпури. Екзема має рецидивний, резистентний до терапії перебіг. У хворих часто бувають інфекційні ураження (пневмонії, отити, піодермія, коліти). Діти зазвичай відстають у фізичному розвитку. Імунологічна недостатність обумовлена зниженою функцією вилочкової залози, а також наявний дефіцит ІgМ при нормальному рівні IgG, IgА, IgЕ.

Спадковий ангіоневротичний набряк – клінічно нагадує рецидивний набряк Квінке, але має інший патогенетичний механізм (порушення в системі комплементу - С₁-інгібітора). Захворювання має аутосомно - домінантний тип успадкування. Хворі є гетерозиготами. Поштовхом до розвитку клінічної картини захворювання в 50% випадків є місцева травма. При цьому здійснюється залежне від фактору Хагемана утворення активного плазміну - фермента, що перетворює С₁ в С₄-інгібітор. Відомі дві форми захворювання: коли кількість С₁ інгібітора зменшена до 20-30% нормальної кількості (85% всіх хворих) та інший вид, коли кількість його нормальна, але порушена активність.

Клінічна картина захворювання частіше проявляється в 4-6 років або пізніше у вигляді рецидивних набряків шкіри, особливо кінцівок, обличчя, тулуба, слизових оболонок дихального та шлунково-кишкового трактів. Набряки частіше проявляються в результаті травми, стресу, інфекції, рідше виникають спонтанно. Набряки щільні, без свербіжу, колір шкіри не змінюється. У деяких дітей можуть появлятися плями на шкірі не пов’язані з набряками. Набряк слизової шлунка та кишечника може викликати біль в животі та блювання, пронос, розвиток клініки „гострого живота”. При набряку в зоні урогенітального тракту виникають скарги на дизуричні явища та болі внизу живота. Особливо небезпечний набряк дихальних шляхів, який може спричинити смерть.

Диференційна діагностика алергічного набряку (АН) та спадкового ангіоневротичного набряку (САН) за Дорошенком Ю.А. та співав., 1989

Клінічні ознаки	АН	САН
Наявність атопічних захворювань	Часто	Немає
Зв’язок з дією алергенів	Є	Немає
Зв’язок з травмою	Немає	Є
Еозінофілія в крові	Є	Немає
Місцева гіперемія та свербіж	Є	Немає
Циклічність	Немає	Є
Ефект від антигістамінних препаратів	Є	Немає

Діагноз САН підтверджується визначенням комплементу в сироватці крові (зниження вмісту С₁–інгібітора до 20-30% в порівнянні з нормою, зменшення вмісту чи відсутність С₄ та С₂ комплементу). Можна використати також метод Гуда (сироватка хворого витримується протягом 20 хвилин в буферному розчині при температурі 47^оС, при цьому вміст комплементу спонтанно знижується до ¼, в той час як у здорових осіб майже не змінюється).

При лікуванні використовують антифібринолітичні препарати (епсилон- амінокапронову кислоту та аналоги –перорально в дозі 5-15 г), анаболічні стероїди, вітамін Е, плазму крові.

У випадках оперативних втручань для профілактики захворювання САН використовують амінокапронову кислоту та анаболічні гормони.

Лабораторні критерії:

- подовження часу кровотечі;

- порушення ретракції кров’яного згустка;

- в мієлограмі - відсутність мегакаріоцитів або наявні дегенеративні форми мегакаріоцитів.

Прогноз несприятливий, діти помирають у віці до 10 років від інфекції та гіпотрофії.

Для діагностики первинних імунодефіцитних станів, крім визначення в крові рівня імунокомпетентних клітин, імуноглобулінів, фракцій комплементу, використовують також додаткові обстеження:

Визначення специфічних ферментів в еритроцитах (аденозиндезамінази, пуриннуклеозидфосфорилази), генетичне обстеження (хромосомний аналіз, генетичне типування), біопсія лімфовузлів, біопсія тимуса.