Складський облік товарів

1. Облік переоцінки товарів.

2. Облік повернення товарів у гуртовій торгівлі.

3. Облік повернення товарів у роздрібній торгівлі.

4. Облік результатів інвентаризації.

5. Визначення і облік матеріальної відповідальності працівників.

-1-

Переоцінка товарів – це збільшення (дооцінка) або зменшення (уцінка) вартості товару.

Відповідно до П(С)БО 9 товари облікуються за меншою з двох вартостей: первісною або чистою вартістю реалізації (якщо товари з якихось причин втрачають первісно очікувану вигоду, що призводить до зменшення первісної вартсоті).

Уцінка товарів проводиться у разі зменшення первісної вартості до чистої вартості реалізації. Дооцінка товарів законодавчо не передбачена (її роль виконує торгова націнка), але фактично може проводитись у разі доведення чистої вартсоті реалізації до первісної.

Уцінка товарів здійснюється за даними інвентаризації. Для виявлення товарів, що підлягають уцінці, формується спеціальна комісія. Вона складає перелік товарів, що підлягають уцінці, і надає пропозиції щодо розмірів уцінки. Дані про проведену уцінку заносяться до Опису-акта.

Етапи проведення уцінки:

1. визначення фактичної кількості і продажної вартості товарів, що підялгають уцінці;

2. визначення торгової націнки, що припадає на товари, які будуть уцінені (продажну вартість уцінюваних товарів помножити на середній відсоток торгової націнки);

3. визначенян первісної вартості уцінюваних товарів (п1 – п2);

4. визначення нової продажної вартості товару. Якщо нова продажна вартість товару вища від первісної вартості, то уцінка проводиться в межах торгової націнки (див. реалізацію товару зі знижками). Якщо сума уцінки перевищує суму торгової націнки, то визначається сума уцінки первісної вартості товару (первісна вартість товару до уцінки мінус нова уцінена вартість без ПДВ);

5. визначення суми торговельної націнки у загальній сумі уцінки (загальна сума уцінки мінус уцінка, що припадає на первісну вартість).

У податковому обліку переоцінка товару не відображається.

Переоцінка товару відображається такими проводками:

- уцінка в межах торгової націнки: Дт 285 – Кт 282;

- сума уцінки вище торгової націнки: Дт 946 – Кт 281 (282);

- дооцінка в межах попередньої уцінки: Дт 946 -Кт 281 (282) методом "сторно";

- збільшення чистої вартості реалізації товарів: Дт 281 (282) – Кт 716

-2-

Повернення товару в гуртовій торгівлі, як правило, здійснюється підприємством підприємству. Тому основні труднощі у відображенні таких операцій пов'язані з коригуванням податкового кредиту у покупця та податкових зобов'язань у продавця.

Основні правила коригування ПДВ:

1. покупець коригує податковий кредит лише за умови, що на момент коригування він зареєстрований платником ПДВ і в момент придбання товару відобразив податковий кредит;

2. продавець коригує податкові зоблов'язання лише в тих випадках, якщо він зареєстрований платником ПДВ і при реалізації товару відобразив податкове зобов'язання з ПДВ.

Для продавця повернення товару також впливає на формування фінансового результату:

1. зменшується дохід від реалізації (Дт 704 – Кт 36);

2. коригується собівартість реалізованих товарів (Дт 902 – Кт 281 методом "сторно").

У податковому обліку вартість повернутих товарів (без ПДВ) зменшує доходи продавця і витрати покупця.

-3-

Особливостями повернення товару в роздрібній торгівлі є те, що покупцями, як правило, є кінцеві споживачі неплатники ПДВ. Тому податкового кредиту з ПДВ у них не виникає, відповідно коригування також не здійснюється. При поверненні товару продавець обов'язково повинен повернути покупцю сплачені за товар кошти і лише після цього здійснюється коригування податкового зобов'язання з ПДВ. У фінансовому обліку продавця робляться такі ж проводки, як і при поверненні товару у гуртовій торгівлі.

При поверненні товару вартістю більше 100 гривень касир зобов'язаний скласти Акт про видачу коштів. Цей акт підписують касир, старший продавець (менеджер) та покупець, який отримує грошові кошти.

-4-

Інвентаризація – це перевірка і документальне підтвердження наявності активів і зобов'язань підприємства на певну дату, метою якої є контроль за станом активів і зобов'язань на підприємстві.

Інвентаризація обов'язково проводиться один раз у квартал, а також у випадках:

• перед складанням річної звітності;

• передачі майна державної власності в оренду;

• зміни матеріально – відповідальної особи;

• встановлення фактів крадіжок або зловживань;

• за розпорядженням судово-слідчих органів;

• у разі пожежі, стихійного лиха;

• у разі передачі підприємств (їх структурних підрозділів).

Для проведення інвентаризації формується постійно діюча інвентаризаційна комісія. До початку інвентаризації матеріально-відповідальна особа (МВО) складає звіт і надає розписку. Бухгалтером формується інвентаризаційний опис (ф. М-21) по якому і здійснюється інвентаризація. Результат проведення інфвентаризації оформлюється Актом.